Справа № 216/3348/25
провадження №2/216/2041/25
30 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Центрально - Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого судді: Гайтко Л.А.
за участю
секретар судового засідання: Маленька Т.О.
без участі сторін та без застосування технічного запису
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення недоплаченої частки заробітної плати, -
05 травня 2025 року до Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області подано позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення недоплаченої частки заробітної плати.
Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 10 308,50 (десять тисяч триста вісім гривень, 50 копійок) заробітної плати (матеріальної допомоги на оздоровлення)за період 2017-2021роки (включно). Просив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Ухвалою суду від 08.05.2025 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач Акціонерне товариство "Українська залізниця" подали до суду відзив на позовну заяву, просять суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Позивач по цей час працює складачем поїздів станції Кривий Ріг-Сортувальний в ВП «Служба роботи станцій» (стара назва СП «Криворізька дирекція залізничних перевезень») РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки.
У 2017 році, 2018 році, 2019 році, 2020 році, 2021 році Позивачу надавалась щорічна графікова тарифна відпустка, що підтверджується копією листа-довідки Відповідача про дати перебування у відпустці Позивача та виплачені йому суми матеріальної допомоги на оздоровлення .
З цього приводу Позивач звертався кожного разу при наданні відпустки з особистою заявою до керівника з проханням надати матеріальну допомогу на оздоровлення відповідно до п.3.1.14 Колективного договору Криворізької дирекції залізничних перевезень на 2015 рік, який є чинним по цей час (пролонгований відповідно до ст.9 ЗУ «Про колективні договори і угоди»), яка повинна складати не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.
Вищезгадані заяви знаходяться у Відповідача про що останній не заперечує та підтверджує факт такого звернення листом - довідкою Відповідача про нараховані суми.
Підтверджується: (копія витягу п.3.1.14 Колективного договору Криворізької дирекції залізничних перевезень на 2015 рік у додатку №5, лист-довідка)
Відповідач не попереджав Позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.
В порушення Колективного договору не надавалась матеріальна допомога на оздоровлення Позивачу в розмірі мінімальної заробітної плати по Україні.
Позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх трудових прав.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», в структуру заробітної плати входять: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» матеріальна допомога на оздоровлення є додатковою заробітною платою.
Відповідно до ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
Позивачу щороку надавалась щорічна графікова тарифна відпустка. З цього приводу Позивач звертався кожного разу з особистою заявою до керівника з проханням надати матеріальну допомогу на оздоровлення відповідно до п.3.1.14 Колективного договору Криворізької дирекції залізничних перевезень на 2015рік, який є чинним по цей час (пролонгований відповідно до ст. 9 ЗУ «Про колективні договори і угоди»), яка повинна складати не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. (Копія листа-довідки про надання відпустки та виплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення у додатку №7, копія витягу п.1.4 та п. 3.1.14 колективного договору Криворізької дирекції залізничних перевезень у додатку №5)
Але Відповідач проігнорував п.3.1.14 Колективного договору Криворізької дирекції залізничних перевезень на 2015рік, який є чинним по цей час, не надав матеріальну допомогу на оздоровлення в повному розмірі, яка повинна складати не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.
Згідно ст.10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до ст.13КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди»,зміст колективного договору визначається сторонами.
Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідност.18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.
Отже, правове регулювання матеріальної допомоги належить до кола повноважень підприємства, тому законодавець залишив на розсуд сторін колективного договору, про ступінь докладності правового регулювання цього питання.
Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норм праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантованих виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Як вбачається з п.3.1.14 Колективного договору Криворізької дирекції залізничних перевезень на 2015рік, який є чинним по цей час, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника, у розмірі 40 відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситись тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
Відповідно до п.1.4 Колективного договору Криворізької дирекції залізничних перевезень на 2015рік, який є чинним по цей час, встановлено, що: «Необхідні змін, доповнення до колективного договору можуть вноситись за взаємною домовленістю сторін, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові та соціально-економічні інтереси працівників, які встановлено чинним законодавством та колективним договором і затверджуються на спільному засіданні дирекції і президіїТеркому, а всі інші - на конференції трудового колективу». (Копія витягу п.1.4 Колективного договору Криворізької дирекції залізничних перевезень на 2015 рік, який єчинним по цей час,в додатках №5)
Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.
Відповідно до ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Ст. 9 КЗпП України не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними.
Таким чином, враховуючи, що Відповідач не попереджав Позивача про погіршення існуючих умов оплати праці, а прийнята 31.03.2017 спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», прийнята з порушенням вимог Колективного договору, отже не підлягає застосуванню при визначні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення. За таких обставин Відповідач безпідставно недоплачував суму матеріальної допомоги Позивачу.
Згідно п.3.1.14 Колективного договору Криворізької дирекції залізничних перевезень на 2015 рік, який є чинним по цей час, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника, у розмірі 40 відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, для розрахунку беремо мінімальну заробітну плату по Україні відповідного періоду, що підтверджується копією листа-довідки Відповідача про дати перебування у відпустці Позивача та виплачені йому суми матеріальної допомоги на оздоровлення.
2017 рік
3200 грн. - 1600грн. = 1600 грн., де
3200 грн. - мінімальна заробітна плата в Україні у 2017 році,
1600 грн. - сума яка була виплачена,
1600 грн. - недоплачена частка матеріальної допомоги на оздоровлення.
2018 рік
3723 грн. - 2202,50 грн. = 1520,50грн., де
3723 грн. - мінімальна заробітна плата в Україні у 2018 році,
2202,50 грн. - сума яка була виплачена,
1520,50 грн. - недоплачена частка матеріальної допомоги на оздоровлення.
2019 рік
4173 грн. - 2401,25грн. = 1771,75грн., де
4173 грн. - мінімальна заробітна плата в Україні у 2019 році,
2401,25 грн. - сума яка була виплачена,
1771,75грн. - недоплачена частка матеріальної допомоги на оздоровлення.
2020 рік
5000грн. - 2746,25 грн. = 2253,75грн., де
5000грн. - мінімальна заробітна плата в Україні у 2020 році з 01.09.2020 по 31.12.2020
2746,25грн. - сума яка була виплачена,
2253,75грн. - недоплачена частка матеріальної допомоги на оздоровлення.
2021 рік
6000 грн. - 2837,50 грн. = 3162,50грн., де
6000грн. - мінімальна заробітна плата в Україні з 01 січня 2021 року,
2837,50грн. - сума яка була виплачена,
3162,50грн. - недоплачена частка матеріальної допомоги на оздоровлення.
Згідно вищезазначеного: 1600+ 1520,50+ 1771,75+ 2253,75+ 3162,50 = 10308,50 грн., де
1600 грн. - недоплачена частка заробітної плати за 2017 рік;
1520,50 грн. - недоплачена частка заробітної плати за 2018 рік;
1771,75грн. - недоплачена частка заробітної плати за 2019 рік;
2253,75грн. - недоплачена частка заробітної плати за 2020 рік;
3162,50грн. - недоплачена частка заробітної плати за 2021 рік;
10308,50 грн. - остаточна сума боргу.
Позивачу про порушення його права стало відомо з листа-довідки Відповідача, таким чином Позивач звертається до суду з позовною заявою про поновлення його права в тримісячний термін, визначений ст. 233 КЗпП України, що підтверджується Листом-довідкою роботодавця (Відповідача) про надання відпусток та сум виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення Позивачу.
Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.
Так, у частині першій зазначеної статті зазначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
В разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком(постанова Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 р. у справі № 6-1395цс16).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці»(далі - Закон № 108) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 2 цього Закону, в структуру заробітної плати входять: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» допомога на оздоровлення є додатковою заробітною платою і позовна давність до вимог про її стягнення не застосовується.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідність з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimateexpectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходиться з відповідачем в трудових відносинах та не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22вказав, що на момент порушення прав позивача в частині не нарахування та невиплати заробітної плати в належному розмірі частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, а тому вона і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Таким чином, враховуючи, що предмет позову стосується невиплати належних сум заробітної плати за період 2017-2021 роки, то для правильного вирішення справи потрібно застосувати норми права, викладені у Постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 2 цього Закону, в структуру заробітної плати входять: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» допомога на оздоровлення є додатковою заробітною платою.
Враховуючи, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до структури заробітної плати, так як пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах про стягнення заробітної плати.
Враховуючи викладене вище, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача, викладене у відзиві, вважаючи його не обґрунтованим.
Відповідно до положень ст.141ЦПК України з відповідача на користь держави, так як позивач при поданні позову до суду звільнений від сплати судового збору, підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення недоплаченої частки заробітної плати - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) 10 308,50 (десять тисяч триста вісім гривень, 50 копійок) заробітної плати (матеріальної допомоги на оздоровлення) за період 2017-2021роки (включно).
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Дніпровський Апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Суддя Л.А. ГАЙТКО