Справа № 127/1745/24
Провадження № 4-с/127/49/25
01 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Романюк Л.Ф.,
при секретарі Курутіній О.В.,
за участі представника заявника ОСОБА_1 ,
представників заінтересованих осіб: Кусого А.В., ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Вінниці заяву представника заявника ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_3 , за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_4 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича на дії/бездіяльність органу примусового виконання про відвід головуючому по даній справі,-
В провадженні суду перебуває скарга ОСОБА_3 , за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_4 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича на дії/бездіяльність органу примусового виконання.
Представник заявника Кашпрук О.В. 26.09.2025 року, через «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючої судді Романюк Л.Ф., яка мотивована тим, що Головуюча суддя Романюк Л.Ф. як суд першої інстанції ухвалила у справі №1271745/24 рішення від 03.03.2025 р., в якому, в тому числі:
- встановила факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 27.11.2013 р. по 29.09.2014 р;
- визнала спільною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 автомобілі «BMW», 2016 року випуску та MERCEDES-BENZ, 2014 року випуску.
Вінницьким апеляційним судом рішення суду першої інстанції в частині задоволення вищезазначених вимог скасовано. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вимога первісного позву ( ОСОБА_4 ) про встановлення факту є неналежним способом захисту, як виснувано у постанові від 22.01.2024 р. у справі № 523/14489/15-ц Великої Палати Верховного Суду. А щодо визнання судом першої інстанції права спільної сумісної власності на автомобілі, то суд апеляційної інстанції підтвердив доводи апеляційної скарги, що така вимога не заявлялась сторонами.
Головуюча суддя Романюк Л.Ф., як суддя із значним стажем та високою кваліфікацією, не могла не бути обізнаною з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.01.2024 р. у справі № 523/14489/15-ц. Тим більше, що представник відповідачки ОСОБА_3 у відзиві на первісний позов цитувала цю правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Тобто головуюча суддя Романюк Л.Ф., на її думку, свідомо в порушення ч. 4 ст. 263 ЦПК ухвалила рішення у справі всупереч позиції Великої Палати Верховного суду в частині встановлення факту та всупереч принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) задовольнила вимогу, про які сторони суд не просили.
Наразі Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі № 127/1745/24 за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
23.09.2025 р. у провадженні № 4-с/127/49/25 зареєстровано клопотання адвоката Кашпрук О.В. № 83109/25-Вх від 23.09.2025.
В ньому зазначено, що по скарзі на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця Білецького І.М. від 11.09.2025, зареєстрованої за № 79438/25-Вх у провадженні № 4-с/127/46/25, головуюча суддя Романюк Л.Ф. в порушення вимог ч. 6 ст. 448 ЦПК України не постановила ухвалу про прийняття скарги до розгляду, обмежившись лише призначенням судового засідання для розгляду цієї скарги на 30.09.2025 р.
Норми ч. 5 та ч. 6 статі 448 ЦПК України дають суду можливість після надходження скарги прийняти лише два рішення, які приймаються у формі ухвали - повернути скаргу скаржнику (протягом 4 днів після її надходження до суду) або прийняти скаргу до розгляду.
В той же час суддя Романюк Л.Ф. щодо скарги на рішення приватного виконавця Білецького І.М. від 12.09.2025 р. за № 80049/Вх постановила ухвалу про відкриття провадження по справі та призначила її розгляд на 01.10.2025 р.
У клопотанні від 23.09.2025 р. адвокат Кашпрук О.В. просила постановити ухвалу про прийняття обох скарг до розгляду в одному провадженні (засіданні) за процесуальною аналогією ст. 188 ЦПК України та з метою досягнення завдань та основних засад цивільного судочинства та забезпечення якості судового контролю за виконанням рішення у справі № 127/1745/24.
Станом на 26.09.2025 р. клопотання представника скаржниці судом не розглянуто.
Натомість суд за заявами представника приватного виконавця від 24.09.2025 р. № 83306/25-Вх та № 130497240-Вх постановив дві ухвали:
- від 25.09.2025 р. у провадженні № 4-с/127/46/25 про участь представника у засіданні 30.09.2025 р. та у наступних засіданнях в режимі відеоконференції.
- від 25.09.2025 р. у провадженні № 4-с/127/49/25 про участь представника у засіданні 01.10.2025 р. та у наступних засіданнях в режимі відеоконференції.
Головуюча суддя Романюк Л.Ф. порушила вимогу ч. 6 ст. 448 ЦПК України, призначивши розгляд скарги від 11.09.2025 р. без прийняття її до розгляду ухвалою суду.
Суддя Романюк Л.Ф. 17.09.2025 р. призначила розгляд двох скарг однієї боржниці на дії одного приватного виконавця при виконання того самого рішення суду в двох різних провадженнях (різних засіданнях).
Крім того, представник заявника Кашпрук О.В. 30.09.2025 року, через «Електронний суд» подала чергову заяву про відвід головуючої судді Романюк Л.Ф., яка мотивована тим, що суд допустив порушення етичних норм у спілкуванні з адвокатом, зневагу до адвоката, сумнів у її компетентності та дозволив собі пораду в отриманні ухвали суду, яка по суті послужила однією із підстав відводу за попередньою заявою, яка не передбачена нормами цивільного законодавства, прокоментував сімейний стан адвоката тощо.
Вислухавши думку сторін, дослідивши подану заяву, суд дійшов до наступного висновку.
Так, в провадженні судді Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф. перебувала цивільна справа №127/1745/24 за позовом ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.
Головуюча суддя Романюк Л.Ф. як суд першої інстанції ухвалила у справі №1271745/24 рішення від 03.03.2025 р., в якому, в тому числі:
- встановила факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 27.11.2013 р. по 29.09.2014 р;
- визнала спільною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 автомобілі «BMW», 2016 року випуску та MERCEDES-BENZ, 2014 року випуску.
Вінницьким апеляційним судом рішення суду першої інстанції в частині задоволення вищезазначених вимог скасовано. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вимога первісного позву ( ОСОБА_4 ) про встановлення факту є неналежним способом захисту, як виснувано у постанові від 22.01.2024 р. у справі № 523/14489/15-ц Великої Палати Верховного Суду. А щодо визнання судом першої інстанції права спільної сумісної власності на автомобілі, то суд апеляційної інстанції підтвердив доводи апеляційної скарги, що така вимога не заявлялась сторонами.
В провадженні суду ОСОБА_5 перебуває дві скарги ОСОБА_3 на дії/ бездіяльність органу примусового виконання.
Скарга №127/1745/24 (провадження 4с127/46/25), яка надійшла до суду 11.09.2025 року, ухвалою суду від 16.09.2025 року провадження було відкрито та призначено судове засідання на 30.09.2025 року о 12:30 год.
Скарга №127/1745/24 (провадження 4с127/49/25), яка надійшла до суду 12.09.2025 року, ухвалою суду від 16.09.2025 року провадження було відкрито та призначено судове засідання на 01.10.2025 року о 12:30 год.
Щодо заяви від 26.09.2025 року слід зазначити наступне.
В провадженні суду ОСОБА_5 перебуває дві скарги ОСОБА_3 на дії/ бездіяльність органу примусового виконання.
Скарга №127/1745/24 (провадження 4с127/46/25), яка надійшла до суду 11.09.2025 року, ухвалою суду від 16.09.2025 року провадження було відкрито та призначено судове засідання на 30.09.2025 року о 12:30 год.
Скарга №127/1745/24 (провадження 4с127/49/25), яка надійшла до суду 12.09.2025 року, ухвалою суду від 16.09.2025 року провадження було відкрито та призначено судове засідання на 01.10.2025 року о 12:30 год.
Тому посилання представника заявника ОСОБА_1 про не відкриття провадження за однією із скарг - не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними матеріалами справи.
Відповідно до вимог ч.5 ст.448 ЦПК України, суд, встановивши, що скаргу подано без додержання ч.3 та/або 4 цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.
Дана норма, дає пряму вказівку, щодо строків залишення скарги без розгляду, а не відкриття провадження за скаргою.
Щодо посилання представника заявника на необізнаність судді з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.01.2024 р. у справі № 523/14489/15-ц, слід вказати наступне.
Вінницьким апеляційним судом рішення суду першої інстанції в частині задоволення вищезазначених вимог скасовано. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вимога первісного позову ( ОСОБА_4 ) про встановлення факту є неналежним способом захисту, як виснувано у постанові від 22.01.2024 р. у справі № 523/14489/15-ц Великої Палати Верховного Суду.
Суд зауважує, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду».
В заяві про відвід від 30.09.2025 року представник заявника вказує на те, що суд допустив порушення етичних норм у спілкуванні з адвокатом, зневагу до адвоката, сумнів у її компетентності та дозволив собі пораду, яка не передбачена нормами цивільного законодавства, прокоментував її сімейний стан тощо.
Дане твердження по своїй природі є безпідставним, надуманим, необгрунтованим та голослівним, оскільки намагання головуючого сприяти захиснику з ознайомленням зі всіма наявними в матеріалах справи ухвалами суду, наявність яких заперечується останньою, є навпаки проявом поваги, толерантності, справедливості та неупередженості, сприянням головуючого якомога найбільш ефективному вирішенню процесуальних та організаційних питань по даній справі. Тим більше зі сторони головуючого не було допущено жодних некоректних звернень та проявів неповаги про які зазначається в поданих захисником заявах.
Разом з тим, перекручування фактів, небажання сторони участі головуючого в розгляді даної справи, чим викликана подача регулярних заяв про відвід головуючому, призвела до виникнення неприязних відношень захисника до головуючого та проявів неповаги до останнього, що виключає участь головуючого в розгляді даної справи з метою недопущення затягування розгляду справи та виключення будь яких сумнівів в його неупередженності та необ"єктивності.
Так, однією з процесуальних гарантій реалізації завдань цивільного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у цивільних справах є інститут відводу судді, головною метою якого є відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є обґрунтовані сумніви.
Статтею 2 ЦПК України як завдання цивільного судочинства визначено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, що відповідає засадам "права на справедливий судовий розгляд", які закріплені у ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка була ратифікована Україною 17.07.1997р.
Підстави для відводу судді передбачені ст. 36 ЦПК України, в п.5 ч.1 якої зазначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суд, вирішуючи заяву про відвід судді, зважає на таке: «Правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Де Кубберпроти Бельгії» ( De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п.26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні викликати у громадськості у демократичному суспільстві (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland).
Відповідно до п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.
Бангалорські принципи поведінки суддів від 19.05.2006 визначають та встановлюють стандарти етичної поведінки суддів. Так, у статті 2 визначено, що суддя підлягає відводу у випадку, зокрема, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заяви про відводи є надуманими, безпідставними та необґрунтованими, однак через виникле неприязне відношення представника заявника, яке було озвучено в судовому засіданні, відводи слід задовольнити.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст.36, 40, 260, 261 ЦПК України, суд -
Заяви представника заінтересованої особи Кашпрук Ольги Василівни про відводи головуючого судді Романюк Л.Ф. задовольнити.
Скаргу ОСОБА_3 , за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_4 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича на дії/бездіяльність органу примусового виконання про відвід головуючому по даній справі передати до відділу прийому суду для повторного автоматизованого розподілу справи між суддями відповідно до вимог статті 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: