01.10.2025
Єдиний унікальний номер 497/2183/25
Провадження № 1-кп/497/192/25
01.10.2025 року м.Болград
Болградський? районний суд? Одеської області у складі:
головуючого? - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши? у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград обвинувальний акт в об'єднаному кримінальному провадженні? № 12025166270000088 від 15.08.2025 року? відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівка, Болградського району, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, утриманців не має, пенсіонера, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого і фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, особу якого встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Болградським РВ УМВС України в Одеській області від 22.09.2000 року,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 4 ст.358 КК України,
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 № 217 затверджено «Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста» (далі - Постанова КМУ), яким передбачено, що керування машинами допускаються особи, які мають посвідчення тракториста-машиніста (надалі - посвідчення) на право керування машинами відповідних категорій та видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також здобула професійну (професійно-технічну) освіту відповідно до освітньої програми за професіями, що передбачають отримання навичок керування машинами тих категорій, які заявлені на отримання посвідчення, та склала теоретичний і практичний іспити екзаменаційній комісії територіального органу Держпродспоживслужби.
Згідно п.4 вказаної Постанови КМУ трактори відноситься до машин, керування якими здійснюється за наявності посвідчення категорії «А1»,«А2».
Пунктом 2.1 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2001 № 1306 передбачено обов'язок водіїв механічних транспортних засобів до яких відноситься також трактори мати
при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Тобто, у відповідності до примітки до ст. 358 КК України посвідчення тракториста-машиніста, є офіційним документом, а саме, документом, що містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
У січні 2022 року, більш точну дату та час судовим розглядом не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи в с. Василівка Болградського району Одеської області, достовірно знаючи, що посвідчення водія є офіційним документом, порядок видачі якого передбачений «Положенням про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України з метою незаконного набуття права на керування машинами відповідних категорій «А1, А2, В1, В2, В3, С, DІ, D2, Е1, Е2, F1, F2, G1, G2», вирішив підробити та використовувати посвідчення тракториста-машиніста, і таким чином уникнути можливості адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних із порушенням Правил дорожнього руху України.
Реалізуючи свій умисел на виготовлення підробленого офіційного документа, вступив у змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, щодо спільного виготовлення підробленого посвідчення тракториста-машиніста категорій «А1, А2, В1, В2, В3, С, DІ, D2, Е1, Е2, F1, F2, G1, G2», останні узгодили зміст виконуваних функцій кожного, обговорили деталі виготовлення посвідчення тракториста-машиніста та суму винагороди.
Надалі, на початку лютого 2022 року, більш точну дату та час судовим розглядом не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Ізмаїл Одеської області, діючи спільно у змові з вказаною невстановленою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, надав останній копію свого паспорту та відповідну свою фотографію для виготовлення підробленого посвідчення тракториста-машиніста категорій «А1, А2, В1, В2, В3, С, DІ, D2, Е1, Е2, F1, F2, G1, G2».
Крім цього, ОСОБА_4 за вказаних обставин здійснив фінансування виготовлення підробленого документу, шляхом надання невстановленій особі, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, грошових коштів у сумі не менш 10000 гривень, більш точну суму яких досудовим розслідуванням не встановлено, при цьому усвідомлював, що зазначена невстановлена особа не має право видавати такий документ.
Надалі, при невстановлених обставинах, у невстановлений судовим розглядом час та місці, невстановленою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, невстановленим способом, на підставі отриманих анкетних даних ОСОБА_4 , виготовлено підроблений офіційний документ, а саме посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 , нібито видане 17.02.2022 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області на ім'я ОСОБА_4 , яке в дійсності йому не видавалось та яке нібито надавало йому право керування машинами категорії «А1, А2, В1, В2, В3, С, DІ, D2, Е1, Е2, F1, F2, G1, G2».
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України, за правовою кваліфікацією: підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права з метою використання його підроблювачем, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
15.08.2025 приблизно об 11.25 годині, точний час судовим розглядом не встановлено, ОСОБА_4 , під час керування механічним транспортним засобом - трактором марки «МТЗ-82» з реєстраційним номером НОМЕР_3 , керування якого, згідно Постанови КМУ потребує наявності посвідчення тракториста-машиніста категорії «А1», був зупинений працівниками поліції у складі екіпажу «Брама-153» Сектору реагування патрульної поліції Болградського РВП ГУНП в Одеській області біля домоволодіння № 99 по вул. Радісна в с. Василівка Болградського району Одеської області.
За зазначених вище обставин, ОСОБА_4 , діючи з умислом спрямованим на використання завідомо підробленого документу, з мотивів підтвердження нібито наявності у нього права на керування вказаним трактором, достовірно знаючи, що він не отримував посвідчення тракториста-машиніста, пред'явив працівникам поліції вищевказаний завідомо підроблений офіційний документ - посвідчення тракториста-машиніста на власне ім'я ОСОБА_4 , серії НОМЕР_2 , нібито видане 17.02.2022 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області, яке в дійсності йому не видавалось.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, за правовою кваліфікацією: використання завідомо підробленого документа.
По твердженню органу досудового розслідування, за сукупністю вчинених неправомірних дій ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4 ст. 358 КК України.
Вину свою у вчинені вище викладених дій обвинувачений ОСОБА_4 визнав повністю та суду пояснив, що має посвідчення водія з 17 років категорії «А» і «С». Однак виникла потреба отримати посвідчення водія для керування трактором, він став цікавитися де можна пройти навчання і отримати документ, та довідався, що лише в м.Одеса. Потім від когось дізнався, що в м. Ізмаїл, також можна отримати посвідчення водія. Він зустрівся в лютому 2022 року в м. Ізмаїл з чоловіком, якого він не знає, та передав йому копію паспорту і фото карку та заплатив 10 000 гривень. Через якийсь час, вказаний чоловік передав йому посвідчення водія тракториста-машиніста. 15.08.2025 року в с.Василівка його зупинили працівники поліції, оскільки на тракторі було відсутнє дзеркало, та виявили, що він користується підробленим посвідчення тракториста-машиніста, яке є недійсним. Посвідчення тракториста-машиніста йому було необхідне, щоб самостійно обробляти свою землю.
Щиро кається, йому дуже соромно, що в такому віці він вперше в житті вчинив кримінальне правопорушення, раніше ніколи не притягувався а ні до кримінальної, а ні до адміністративної відповідальності. Просив строго не карати.
Тим самим обвинувачений підтвердив час, місце та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, що відповідає обставинам, викладеним в обвинувальному акті.
Обвинуваченим ОСОБА_4 подано письмову заяву з проханням розглядати справу згідно ч.3 ст.349 КК України (а.с.42).
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження здійснено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому судом їм було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3,4 ст.358 КК України, з урахуванням визнавальних показів обвинуваченого, та відсутністю заперечень з боку прокурора.
Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані:
- за ч.3 ст. 358 КК України за кваліфікуючими ознаками: підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права з метою використання його підроблювачем, вчинені за попередньою змовою групою осіб;
- за ч.4 ст.358 КК України, за кваліфікуючими ознаками: використання завідомо підробленого документа.
При визначенні виду й міри покарання обвинуваченій, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу ОСОБА_4 , який має постійне місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.49-51), за місцем проживання характеризується виключно позитивно (а.с.56), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с.52), міцність соціальних зв'язків: одружена, має 7 дорослих дітей (а.с.57), на «Д» обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а.с.54-55), є пенсіонером за віком.
Обставини, які пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України є: щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому в силу вимог ст.67 КК України - не встановлено.
Крім того, суд приймає до уваги висновок Болградського районного сектору №1 Філії державної установи «Центр пробації» в Одеській області, викладений в досудовій доповіді від 30.09.2025 року (а.с.36-41), згідно якого обвинувачений ОСОБА_4 оцінюється як правопорушник з середнім рівнем ймовірності скоєння повторних кримінальних правопорушень. Ризик небезпеки для суспільства згідно матриці середній. Рівень ризику шкоди життю і здоров'ю низький. Обвинувачений щиро кається у вчиненому, соромиться свого вчинку, та поведінки, активно сприяв розкриттю злочину. Вважає за можливе виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, за умови встановлення судом певних обов'язків.
Суд виходить з того, що покарання - це захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому кримінальним законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому Суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст.65 КК Україні особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості реалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Згідно із частинами 1, 3 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. До основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.
При цьому, остаточне покарання ОСОБА_4 необхідно призначити за правилами ч.1 ст.70 КК України. З огляду на викладене, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе в умовах без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання з застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Визначаючи міру покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оцінюючи усі обставини справи та особу обвинувачуваного.
Суд приймає до уваги, що саме в даному кримінальному провадженні були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 20.08.2025 року (ЄУ №497/2075/25, провадження № 1-кс/497/713/25) про накладення арешту на тимчасове вилучене майно в кримінальному провадженні №12025166270000088 від 15.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, вилучене в ході огляду місця події 15.08.2025 біля домоволодіння АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : - посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 , видане 17.02.2022 Головним управлінням Держпродспоживслужбою в Київській області на ім'я ОСОБА_4 , що містить ознаки можливої підробки, яке упаковано у спеціальний сейф - пакет Національної поліції України PSP1192708, позбавивши ОСОБА_4 права розпорядження та користування цим документом.
Оскільки розгляд кримінального провадження завершено, вилучене майно було арештовано саме в цьому кримінальному провадженні, визнано речовим доказом також в цьому провадженні, доказів, що це майно було виділено в інше кримінальне провадження суду не надано, а відтак застосовані заходи забезпечення кримінального провадження - підлягають скасуванню.
Долю речового доказу вирішити в порядку ст.100 КПК України: посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 , видане 17.02.2022 Головним управлінням Держпродспоживслужбою в Київській області на ім'я ОСОБА_4 - підлягає знищенню.
Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні - відсутні.
Міра запобіжного заходу до ОСОБА_4 - не застосовувалася, і надалі відсутні підстави для її застосування.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.368, 370, 373 ч.2, 374, 376, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України і на підставі санкцій цих статей призначити покарання:
-за ч.3 ст.358 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;
-за ч.4 ст.358 КК України - у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст.75 Кримінального кодексу України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України на обвинуваченого ОСОБА_4 покласти наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Заходи забезпечення кримінального провадження, що застосовані на підставі ухвали слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 20.08.2025 року (ЄУ №497/2075/25, провадження № 1-кс/497/713/25) про накладення арешту на тимчасове вилучене майно в кримінальному провадженні №12025166270000088 від 15.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України - скасувати.
Речовий доказ: посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 , видане 17.02.2022 Головним управлінням Держпродспоживслужбою в Київській області на ім'я ОСОБА_4 - знищити.
Міру запобіжного заходу до ОСОБА_4 - не застосовувати.
Вирок може бути оскаржений у порядку, передбаченому КПК України, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ОСОБА_1