Справа № 541/4588/24
Номер провадження 2/541/294/2025
Іменем України
01 жовтня 2025 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Третяка О. Г.,
секретаря судового засідання Олешко Н. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
16 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 09.06.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка уклали кредитний договір № 681131157 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Відповідачка підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4С64А. Зокрема, 09.06.2021 відповідач ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснула кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Відповідно до п.1.1. договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит на суму 12740 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Відразу після вчинених дій відповідачем, 09.06.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 12740,00 грн на її банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що ОСОБА_1 прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31,яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.
Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1.). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 25330,38 грн.
07.11.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 0711/24/Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 25330,38 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024.
В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 681131157 від 09.06.2021 перейшло до Позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 25330,38 грн. В наданих розрахунках при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від Клієнта до Фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Боржником. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № 681131157 від 09.06.2021, становить 25330,38 грн, яка складається з наступного: 11 788,37 грн - заборгованість по кредиту; 13542,01 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 07.11.2024 - 21.11.2024. Відповідач не виконувала умови договору належним чином, не повністю сплачувала платежі у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість. Оскільки відсотки за вказаним кредитним договором нараховувалися відповідно до його умов та закону, вони не підлягають зменшенню.
Просили стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 681131157 від 09.06.2021 року в розмірі 25330,38 грн, з яких: 11788,37 грн заборгованість за кредитом; 13542,01 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24.12.2024 року відкрито провадження у справі, справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) сторін, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, встановлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позовну заяву та роз'яснено право та порядок такого подання.
15.01.2025 представник відповідача - адвокат Сікорська І. С. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність зважаючи на наступне. Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що він отримав право вимоги за зобов'язаннями відповідача, уклавши договір факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024 року з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яке, в свою чергу, отримало право такої вимоги згідно договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 з ТОВ «Таліон Плюс». 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Договір факторингу № 28/1118-01, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», датований 28 листопада 2018 року, тобто він укладений за три роки до підписання кредитного договору № 681131157 від 09.06.2021 між ТОВ «Манівео фінансова допомога» та відповідачем. Додаткова угода між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» № 27 до Договору факторингу, відповідно до якої Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено в новій редакції, укладена 31.12.2021 року. Із встановленого змісту даної Додаткової угоди №27 до Договору факторингу вбачається, що її сторонами фактично здійснено передачу одній від одної невизначених вимог. Оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, та договір факторингу (відступлення права вимоги) є похідним від кредитного договору, тому він не може бути укладений раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги. За таких обставин до ТОВ «Таліон Плюс» не перейшло право вимоги за кредитним договором № 681131157 від 09.06.2021, отже ТОВ «Таліон Плюс» не набув прав нового кредитора за вказаним договором, що, в свою чергу, спростовує дійсність наступного переходу права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а від останнього до позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС». Наведене свідчить, що до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» не перейшло право вимоги за кредитним договором №681131157 від 09.06.2021, отже позивач не набув прав нового кредитора за вказаним кредитним договором, а тому його права не порушені, і як наслідок не підлягають судовому захисту.
Крім того, на підтвердження передання первісним кредитором новому кредитору ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» права вимоги до відповідача за кредитним договором позивач надав витяги з реєстру прав вимоги. При цьому згідно п. 2.3 договору факторингу відступлення права грошової вимоги та всіх інших прав, належних клієнту, за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги. Відповідно до п. 1 договору факторингу дата відступлення права вимоги означає робочий день, в який сторони склали і підписали акт прийому - передачі. Проте такого акту, оформленого відповідно до договору факторингу, позивачем не надано. Також у матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення відповідачу такого повідомлення за договором факторингу. При цьому в якості доказів позивач надав лише бланки додатків до договору факторингу, а саме: реєстр боржників; акт прийому-передачі реєстру боржників у яких відсутня інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу. Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджували б наявність у ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» права вимоги до ОСОБА_2 , а тому ТОВ «ФК «ЕЙС» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_2 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 09.06.2021 між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Разом з тим представник відповідача у відзиві зазначала, що у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_2 грошових коштів за кредитними договорами. ОСОБА_2 не отримувала грошових коштів за вказаним договором. При цьому, договір, в тому числі інформація щодо умов кредитування, паспорт споживчого кредиту не містять реквізитів платіжної банківської картки відповідача, на яку, у відповідності до умов кредитних договорів мали бути перераховані кредитні кошти. Відсутність в документах, які були складені під час укладення відповідачем з кредиторами договорів про надання фінансового кредиту реквізитів платіжної банківської картки відповідача унеможливлює виконання взятих кредиторами на себе зобов'язань за вказаними договорами щодо перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів. ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», звертаючись до суду з даним позовом, повинен був отримати від первинних кредиторів первинні документи, які підтверджують перерахування на належний відповідачу рахунок чи видачу йому коштів за вищевказаним кредитним договором, а також розміру заборгованості за ним. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, однак не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, отже не довів заявлених позовних вимог.
Крім того, на підтвердження наявності у відповідача заборгованості до позовної заяви було надано розрахунок заборгованості, який містить лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків. Надане позивачем «платіжне доручення» не містить обов'язкових реквізитів - номера картки отримувача, підпису, печатки банку, відмітки про проведення, а відтак не є доказом кредиту, а є просто набраним первісним кредитором текстом. З наданих позивачем додатків до позовної заяви, неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо. Зазначені суми заборгованості за кредитом, які встановлені ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» є відображенням виключно односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, внаслідок чого не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача з огляду на їх неналежність та не допустимість.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач доводить наявність невиконаного відповідачем грошового зобов'язання посилаючись на укладений з відповідачем договору споживчого кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - веб-сайту позивача, у якому відповідач в момент реєстрації нібито створив власний особистий кабінет, де здійснив заповнення заявки на отримання кредиту та підписав даний договір шляхом використання логіну та пароля електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Однак, матеріали справи не містять доказів видачі одноразового ідентифікатора у формі алфавітно-цифрової послідовності та підписання таким ідентифікатором договору. За наведеного, роздруківка договору та роздруківка паспорту споживчого кредиту не можуть вважатися належними та достовірними доказами, оскільки не підтверджують факт підписання договору позики відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора або ж за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Одночасно представник відповідача зазначала, що вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 6000 грн є необґрунтованою, оскільки в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі наданих послуг. Витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову, так як категорія справи про стягнення заборгованості за кредитним спором є нескладною, позовна заява складається з 5 аркушів та є типовою. Представником позивача в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката до матеріалів справи не долучена квитанція або інший платіжний документ, який підтверджує про фактичну оплату професійної правничої допомоги адвоката, відтак у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу просила відмовити.
21.01.2025 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначав наступне. Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення є право вимоги до ОСОБА_1 14.09.2021 на виконання п. 2.1. Договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ“МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ “Таліон Плюс» складено та підписано Реєстр прав вимоги №151 за яким передані (відступлені) права вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Вказані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи Витягом з Реєстру прав вимоги №151 від 14.09.2021, відповідно до якого до ТОВ “Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 23 491,38 грн. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. Так, реєстр передачі прав вимоги укладено в рамках дії Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 у відповідності до наступних редакцій. Відповідно ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним №681131157 від 09.06.2021 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 14.09.2021, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги №151. Таким чином відступлення прав вимоги до Відповідача на користь ТОВ “Таліон Плюс» відбулося відповідно до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.
Крім того, представник позивача у поданій відповіді на відзив обґрунтовував доведення факту виконання зобов'язання первинного кредитора та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 12740 грн, а також розрахунку заборгованості.
В судове засідання представник позивача не з'явився, просив суд провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 7).
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, просили розгляд справи проводити за їх відсутності (а.с. 101).
В зв?язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 681131157. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору кредитор надав відповідачу кредит на суму 12740 грн 00 коп., строк кредитування 126 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
09.06.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти ОСОБА_1 в сумі 12740,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , відповідно свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало.
Однак, відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів належним чином не виконав, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість в сумі 25330,38 грн, яка складається з наступного: 11788,37 грн - заборгованість по кредиту; 13542,01 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого та подальших укладених додаткових угод № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022 та № 32 від 31.12.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором № 681131157 від 09.06.2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 151 від 14.09.2021.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, у відповідності до умов якого та подальших укладених додаткових угод № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором № 681131157 від 09.06.2021, право на одержання яких належить ТОВ «Таліон Плюс», а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набув право вимоги грошових коштів від відповідача, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023.
07.11.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 0711/24/Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги від відповідача коштів за Кредитним договором № 681131157 від 09.06.2021, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» набув право вимоги грошових коштів від відповідача. Відповідно до реєстру прав вимоги до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 25330,38 грн, яка складається із: 11788,37 грн - заборгованості по кредиту; 13542,01 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Аналіз вказаних письмових доказів свідчить про те, що ТОВ «ФК «Ейс» у встановленому порядку набуло прав та обов'язків кредитодавця за кредитним договором № 681131157 від 09.06.2021, укладеним відповідачем з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно зі змісту ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ізстаттею 64Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України, частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Договір факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений 28 листопада 2018 року, строк дії якого закінчувався 28.11.2019.
28 листопада 2019 року сторонами погоджено додаткову угоду № 19 до вказаного договору, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2020 року.
Додатковою угодою № 26 від 31 грудня 2020 року викладено текст договору у новій редакції. Пунктом 2.1 визначено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимог, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором. Строк дії договору закінчується 31.12.2021.
Додатковою угодою № 27 від 31 грудня 2021 року сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
Додатковою угодою № 31 від 31 грудня 2022 року сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2023 року.
Додатковою угодою № 32 від 31 грудня 2023 року сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Право вимоги за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 було передано ТОВ «Таліон Плюс» 14.09.2021, що підтвержується відповідним реєстром прав вимоги № 151, тобто в період дії вищевказаного договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.
В подальшому, на підставі договорів факторингу, право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС», що підтверджується реєстром прав вимоги.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Положенням ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідач умови договору не виконала.
Правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості підтверджується умовами кредитного договору і не спростована відповідачем в установленому законом порядку.
Суд вважає, що позивачем доведено на підставі наданих належних доказів обставини, які вказують, що відповідачу були надані кредитні кошти. Такі кошти вона використовувала, і у неї утворилася заборгованість.
За вказаних обставин, суд вважає, що в даному випадку позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення заборгованості за кредитом.
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» є законними, обґрунтованими та такими що підлягають повному задоволенню. Отже, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним Договором № 681131157 від 09.06.2021 в розмірі 25330,38 грн, відповідно до наданого позивачем розрахунку.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Позивачем додатково заявлена вимога про здійснення розподілу судових витрат.
Позивач повідомив про наявність судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Витрати зі сплати судового збору підтверджуються копією платіжної інструкції від 04.12.2024 на суму 2422,40 грн. (а.с.10).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із повним задоволенням позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню документально підтверджених витрат, понесених у зв'язку зі сплатою судового збору, у розмірі 2422,40 грн.
Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями ст. 137 ЦПК України, якою визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження вказаних витрат у розмірі 6000 грн позивачем суду надано договір про надання правничої допомоги № 08/11/24-01 від 08.11.2024, укладений між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія» Ейс»; протокол погодження вартості послуг; додаткова угода № 5 до договору про надання правничої допомоги № 08/11/24-01 від 08.11.2024; акт прийому-передачі наданих послуг.
Вищенаведені документи суд оцінює, як належні та достатні у розумінні положень ст.ст. 77-80 ЦПК України, оскільки вони підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «ФК «Ейс»» витрат на професійну правничу допомогу.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представником відповідача у відзиві заявлено клопотання про неспівмірність витрат на правову допомогу зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову.
Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4000 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279, 354 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 527, 530, 551, 554, 610, 623, 651, 1054 ЦК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 681131157 від 09.06.2021 в розмірі 25330 (двадцять п'ять тисяч триста тридцять) гривень 38 копійок, яка складається із: 11788,37 грн - заборгованості по кредиту; 13542,01 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судових витрат зі сплати судового збору понесених позивачем при зверненні до суду.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005; ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .
Суддя: О. Г. Третяк