Справа № 638/6062/25
Провадження № 2/638/4228/25
29 вересня 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова в складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Рудської В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
встановив:
Представник ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» звернувся до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 42503,21 грн., а також просить стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн..
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.09.2018 відповідач уклала з АТ «Укрсиббанк» Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №94779174000. Відповідно до п.1.1 Договору, позичальник погоджується з викладеними у Правилах споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково - касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установах Банку та оприлюднені у газеті «Урядовий кур'єр» №105, 09.06.2017р. Відповідач в порушення умов Договору, свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим, ПАТ «Укрсиббанк» відступлено ТОВ «ФК «Суперіум», на підставі договору факторингу право вимоги до відповідача за Договором. ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право вимоги до відповідача та стало новим кредитором за Договором. Загальна сума заборгованості відповідача у відповідності до Реєстру боржників до договору факторингу складає 42503,21 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 18770,60 грн, заборгованість за відсотками 23732,61 грн., заборгованість за комісією 0грн.
Ухвалою судді від 15 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив справу розглядати без його участі, в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, у судове засідання не з'явився, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв'язку з чим на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Харкова від 29 вересня 2025 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв'язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 22.09.2018 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №94779174000. Відповідно до умов кредитного договору позивачем було виконано свої зобов'язання, який надав відповідачу кредитні кошти у розмірі встановленому договором.
Відповідно до умов Договору-анкети, банк встановлює ліміт овердрафту на картковому рахунку клієнта, а клієнт зобов'язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених Договором-анкетою та Правилами. Банк має право надавати, а клієнт отримувати послуги та/або сервіси банку, в тому числі щодо кредитування, шляхом вчинення електронних правочинів з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем банку в порядку, викладеному у Правилах. Після підписання Договору-анкети Правила стають його невід'ємною частиною. Підписанням Договору-анкети сторони підтвердили, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору. Ліміт кредитування було встановлено у розмірі 8000 грн. Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівка 55% річних, за безготівковими операціями 55 % річних.
Отже, з укладенням договору позики у позичальника виник обов'язок повернути позикодавцю кредит, проценти за договором та здійснити інші платежі у строки та в розмірах чітко встановлених договором позики та графіком погашення кредитної заборгованості.
Позикодавець виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами договору позики.
Проте, всупереч вимогам укладеного договору позики, позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, а саме не здійснював щомісячними платежами погашення кредитної заборгованості згідно графіку погашення кредиту, процентів та комісії за кредитом. Загальна сума заборгованості відповідача складає 42 503,21 грн..
Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк, що встановлені договором. Крім того, відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами цивільного законодавства передбачено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений строк.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась загальна сума заборгованості у розмірі 42 503 гривні 21 копійку, яка складається із заборгованості за кредитом - 18 770,6 грн., заборгованості по відсоткам - 23 732,61 грн., що підтверджується наданим розрахунком.
За приписами п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Встановлено, що 26.06.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» було укладено Договір факторингу №278, відповідно до якого ПАТ «Укрсиббанк» відступило на користь ТОВ «ФК «Суперіум» права вимоги до Боржників за Кредитними договорами, у тому числі за договором № 94779174000, укладеним між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 .
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №278 від 26.06.2024 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 42503 грн. 21 коп., з яких: заборгованість за основним боргом 18770 грн. 60 коп., заборгованість за відсотками 23732 грн. 61 коп., що також підтверджується випискою з кредитної заборгованості.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» обґрунтовані та підлягають задоволенню з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями ст.89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за кредитним договором суду не надала, не спростувала документально нарахований позивачем розмір заборгованості та складений позивачем розрахунок, який у суду за відсутності заперечень з боку відповідача не викликає сумніву та суд приймає його як належний та допустимий доказ, при цьому, умови договору позики не виконав належним способом у встановлений договором строк.
Враховуючи факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позики, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на викладене, враховуючи подачу позовної заяви позивачем до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» та сплату судового збору із застосуванням пониженого коефіціенту 0,8, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-283, 289, 352, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» заборгованість за кредитним договором №94779174000 у розмірі 42503 (сорок дві тисячі п'ятсот три) гривні 21 копійку, яка складається із заборгованості за основним боргом - 18 770,6 грн., заборгованості по відсоткам - 23 732,61 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ», ЄДРПОУ 42024152, м.Київ, Вознесенський узвіз, буд.23-А, нежитлове приміщення №35-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк