Провадження № 11-сс/803/1597/25 Справа № 204/6458/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 20 червня 2025 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025042140000710, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
представника власника майна ОСОБА_5
Ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 20 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 11 червня 2025 року під час проведення огляду місця події за адресою: м. Дніпро, пров. Січовий, буд. 4, а саме на: транспортний засіб марки Hyundai моделі Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , ключі від замка запалення транспортного засобу марки Hyundai моделі Sonata із д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження, користування вказаним майном.
Слідчий суддя дійшов висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а також з метою запобігання можливості його знищення, використання, перетворення, відчуження.
В апеляційній скарзі:
- адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, повернути арештоване майно, а також зобов'язати органи слідства повернути вилучене майно власнику ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що представником ОСОБА_6 було подано клопотання про скасування арешту майна, за результатами якого, 21 липня 2025 року в його задоволенні відмовлено. У зв'язку із чим, строки передбачені на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Чечелівського районного суду м. Дніпра про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні від 20 червня 2025 року було пропущено з незалежних від апелянта підстав.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги по суті, адвокат вказує на те, що з тексту постановленої ухвали, не вбачається за можливе встановити дату надходження до суду клопотання прокурора про арешт майна, проте, заявниці достеменно відомо, що станом на 17 червня 2025 року означене вище клопотання до суду не надходило.
Таким чином, на переконання адвоката, з урахуванням обставин справи та вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, граничним строком для звернення слідчого, прокурора з клопотанням про арешт майна є 12 червня 2025 року.
Крім того, звертає увагу, що до клопотання про накладення арешту, не долучено жодного доказу на підтвердження доводів клопотання слідчого відносно процесуальної необхідності накладання арешту на майно - транспортниий засіб марки Hyundai моделі Sonata із д.н.з. НОМЕР_1 , ключі від замка запалення транспортного засобу марки Hyundai моделі Sonata із д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження, користування вказаним майном.
Також вказує, що жодних (переконливих) доказів того, що вилучене майно є речовим доказом, тобто носієм відомостей та інформації, яка об'єктивно стосується обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, в матеріалах провадження не міститься.
Звертає увагу, що арештоване майно не належить на праві власності особі, щодо якої відкрито кримінальне провадження № 12025042140000710 від 12 червня 2025 року, ОСОБА_8 .
Також вказує, що слідчий суддя, накладаючи арешт, не визначив строк, на який він накладається, тим самим невиправдано позбавив ОСОБА_6 права власності на належне їй майно.
Заслухавши адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , яка підтримала доводи і вимоги своєї апеляційної скарги, просила їх задовольнити, обговоривши доводи апеляційної скарги, співставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, колегія суддів виходить з наступного.
Вирішуючи питання про дотримання строку на апеляційне оскарження, встановлено, що оскаржена ухвала слідчого судді була постановлена без виклику сторін, тому, обставини через які адвокат пропустив строк на подачу апеляційної скарги, можливо визнати поважними та такими, що не перешкоджають поновленню цього строку. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Згідно вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
За статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Статтею 171 КПК України, передбачений перелік обставин, які прокурор, слідчий повинні зазначати в клопотанні про арешт майна. Зокрема, в такому клопотанні мають бути зазначені підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження таким майном.
Так, зі змісту клопотання і доданих до нього матеріалів слідує, СВ ВП № 3 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12025042140000710 від 12 червня 2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Відповідно до клопотання, 11 червня 2025 року до ЧЧ ВП № 3 ДРУП № 1 ГУНП Дніпропетровській області надійшло повідомлення від співробітника УПП в Дніпропетровській області ДПП, про те, що 11 червня 2025 року, приблизно о 21.31 годині, під час відпрацювання території Чечелівського району, міста Дніпра, було зупинено транспортний засіб марки Hyundai моделі Sonata, сірого кольору із д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_8 , який позбавлений права керування транспортними засобами згідно рішення Амур-Нижньодніпровського суду міста Дніпропетровська від 28 лютого 2025 на 5 років.
За даним фактом 12.06.2025 розпочато кримінальне провадження № 12025042140000710 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Того ж дня, тобто 11 червня 2025 року, були оглянуті ключі від замка запалення вище вказаного транспортного засобу та транспортний засіб марки Hyundai моделі Sonata із д.н.з. НОМЕР_1 , які постановою слідчого від 12 червня 2025 року вилучені вищевказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Однак, при вирішенні питання про арешт транспортного засобу марки Hyundai моделі Sonata, сірого кольору із д.н.з. НОМЕР_1 , а також ключів від замка запалення вище вказаного транспортного засобу, слідчий суддя не врахував розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його володільця.
Як було встановлено в судовому засіданні та не спростовується матеріалами справи, автомобіль марки Hyundai моделі Sonata, сірого кольору із д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_6 .
Прокурором в своєму клопотанні не доведено необхідності застосування найсуворішого обмеження права власності останньої у володінні даним транспортним засобом, а тому, обмеження права власності шляхом накладення арешту шляхом заборони відчуження, розпорядження, користування вказаним майном, не є виправданим.
Крім того, з огляду на об'єктивну сторону ч. 1 ст. 382 КК України, відповідальність за якою настає за невиконання судового рішення, прокурором також не було доведено, що вилучений автомобіль та ключі від нього відповідають критеріям речового доказу, які зазначені у ст. 98 КПК України, з огляду на є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі були об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зважаючи на викладене та з огляду на вищезазначені положення кримінального процесуального закону, накладення арешту на транспортний засіб марки Hyundai моделі Sonata, сірого кольору із д.н.з. НОМЕР_1 , а також ключі від замка запалення вище вказаного транспортного засобу, є надмірним обмеженням прав ОСОБА_6 та має наслідки, які суттєво позначаються на її інтересах, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є обґрунтованими.
Колегія суддів у даному випадку, також зважає на усталену практику Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Таким чином, за наведених вище обставин, доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_5 заслуговують на увагу, оскільки арешт порушує право ОСОБА_6 на вільне володіння цим майном, без належного обґрунтування мети та завдання арешту, визначених ст. 170 КПК України.
З огляду на викладене, оскаржене рішення слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою, згідно наведених вище обставин і мотивів, необхідно задовольнити апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Поновити адвокату ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 20 червня 2025 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025042140000710, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 11 червня 2025 року під час проведення огляду місця події за адресою: м. Дніпро, пров. Січовий, буд. 4, а саме на: транспортний засіб марки Hyundai моделі Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , ключі від замка запалення транспортного засобу марки Hyundai моделі Sonata із д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження, користування вказаним майном, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4