Провадження № 11-кп/803/3086/25 Справа № 932/11275/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 08 вересня 2025 року у кримінальному провадженні № 1202404000000099 від 19.01.2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п.1, п. 5, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, (далі - КК),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_9
прокурора ОСОБА_10
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 08 вересня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 06 листопада 2025 року включно, без визначення застави.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні як тяжкого так і особливо тяжкого злочину, санкціях яких передбачає довготривале позбавлення волі, що може спонукати останнього до здійснення спроб переховування. Також судом взято до уваги, що ризики незаконного впливу на потерпілих та свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення не зменшились, оскільки обвинуваченому відомі місця проживання останніх, а тому враховуючи, що не усі свідки допитані в суді ризик незаконного впливу на останніх з метою надання тих чи інших показань на користь обвинуваченого є вагомим.
Ризик вчиненні іншого кримінального правопорушення не є нівельованим, оскільки 05 квітня 2024 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області скеровано обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а тому, з урахуванням тяжкості та суспільного інтересу інкримінованих обвинуваченому злочинів, ризик вчинення аналогічних протиправних дій не виключається.
Враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів їх характер, та наслідки в результаті протиправних дій якого настала смерть потерпілих, суд, керуючись положеннями ст. 183 КПК України, не визначив альтернативну заставу.
В апеляції:
- захисник просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність заявлених ризиків.
Зауважує, що клопотання прокурора має ідентичне мотивування, яке було наведене і у попередніх зверненнях, при цьому стороною обвинувачення не наведено нових відомостей в підтвердження продовження існування заявлених ризиків.
Зазначає про те, що судом не надано належну оцінку тому, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, утримує малолітню дитину, позитивно характеризується.
Звертає увагу, що ОСОБА_6 23 травня 2024 року був мобілізований та добровільно пішов служити до лав ЗСУ і на даний час проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , а тому наведені відомості про особу обвинуваченого будуть слугувати достатнім стримуючим фактором у запобіганні заявленим ризикам та подальшого проходження військової служби. Зауважує, що у разі подальшого проходження обвинуваченим військової служби, вказані ризики будуть нівельовані, так як місцезнаходження ОСОБА_6 буде достеменно відоме, а контроль за його поведінкою може здійснюватись командуванням.
Сторона захисту зауважує на тому, що обвинувачений тривалий час утримується під ватою та сукупний строк складає майже 1 рік та 2 місяці, а отже зі сплином часу вказані прокурором ризики значно зменшились.
З посиланням на правові позиції ЄСПЛ захисник вважає, що судом безпідставно не визначено альтернативну заставу та зауважує, що ОСОБА_6 лише обвинувачується у злочині, пов'язаному з насильством при цьому, його вина у встановленому законом порядку не доведена та об'єктивних доказів його причетності та скоєного стороною обвинувачення не надано.
Заслухавши обвинуваченого та його захисника, які кожен окремо та разом підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, з викладених в ній підстав, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування останнього під вартою.
Врахована наявність об'єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання ОСОБА_6 під вартою, а також існування ризику переховування, незаконного впливу на свідків та потерпілого, які під час судового провадження не допитані, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. Враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, існують підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, враховується введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При надані оцінки ризикам переховування з метою уникнення від кримінальної відповідальності враховується, що 05 квітня 2024 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області щодо ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України було скеровано обвинувальний акт, при цьому у даному кримінальному провадженні 03 травня 2025 року після проведення санкціонованих обшуків та застосування того ж дня запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, ОСОБА_6 з часу збройної агресії саме в цей період проявив свою позицію щодо проходження військової служби, після низки слідчих дій та скерування обвинувального акту, що також у своїй сукупності з іншими факторами може свідчить про ймовірність ухилення від можливої кримінальної відповідальності.
Зважається на те, що на даний час до обвинуваченого застосовано та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, окрім цього в іншому суді здійснюється судове провадження по іншій справі, що безумовно свідчить про наявність ризику переховування з метою ухилення від суду, а тому ствердження захисту щодо необхідності проходження ОСОБА_6 військової служби не достатньо слушними та такими, що зможуть запобігти заявленим ризикам та не порушенню обвинуваченим і покладених на нього військових обов'язків. Звертається увага на те, що в порядку визначеному законом обвинувачений з погодження з заявою командира військової частини щодо звільнення з метою проходження військової служби не звертався та таке клопотання не було предметом судового розгляду.
Також з огляду на характер, тяжкість скоєних злочинів, звертаючи увагу, що ОСОБА_11 інкриміновано факти збуту- продажу зброї, ризик його незаконного поводження зі зброєю та вчинення аналогічного злочину під час проходження ним війкової служби, через отримання вільного доступу до зброї не виключається.
Доводи захисту про наявність постійного місця проживання, утриманців та соціальних зв'язків, самі по собі не спростовують вказані ризики та не слугуватимуть підставою для їх зменшення, оскільки усі ці обставини існували на момент вчинення інкримінованих злочинів і будь-яким чином не слугували стримуючим фактором.
Ствердження захисника щодо недоцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, через те, що обвинувачений буде дотримуватись належної процесуальної поведінки не є слушними, оскільки ґрунтуються лише на особистих припущення адвоката.
Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих безумовно існує, оскільки вони надають викривальні покази та під час судового провадження не допитані, а тому перебуваючи на свободі обвинувачений, якому відомі їх анкетні дані та місця проживання може здійснювати будь-який незаконний вплив з метою надання тих чи інших показань на його користь.
При цьому враховується, що потерпілий та його представник під час судового розгляду в суді першої інстанції наголошували на вагомості вказаного ризику та заперечували проти застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Колегія суддів звертає увагу, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також не є нівельованим, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований, легального джерела доходу не має, при цьому інкримінований злочин за ч. 1 ст. 263 КК України, вчинив з корисливим мотивом, незаконно продавши пістолет за грошову винагороду, також приймається до уваги, що в іншому кримінальному провадженні ОСОБА_6 також пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину з корисливим мотивом, а тому вказаний ризик є вагомим та наведені вище обставини такими, що свідчать про схильність обвинуваченого до протиправної поведінки та отримання доходів незаконним шляхом.
Звертається увага на те, що під час розгляду клопотання прокурора також були враховані положення ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Таким чином, враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість і суспільний інтерес інкримінованого злочину, суд в межах своїх дискреційних повноважень, не вважав за необхідне визначити ОСОБА_6 заставу, що в повній мірі узгоджується із вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України.
Враховується, що тривалість такого запобіжного заходу не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року).
Також, у даному випадку враховується, що тривалість застосування такого заходу забезпечення зумовлена не тільки тяжкістю інкримінованих йому злочинів та їх суспільним інтересом, а і складністю справи, об'ємом досліджених доказів, великою кількістю свідків, які підлягають безпосередньому допиту у суді.
Отже, за наведеного при вказаних вище обставинах, можливість усунення встановленого ризику у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_6 під вартою на даній стадії розгляду є неможливим.
З огляду разом на викладене, підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів викладених в апеляційній скарзі не вбачається, а тому апеляційну скаргу захисника, слід залишити без задоволення, а ухвалу суду, - без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 08 вересня 2025 року у кримінальному провадженні № 1202404000000099 від 19.01.2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. 1, п. 5, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4