Провадження № 33/803/2461/25 Справа № 199/11202/25 Суддя у 1-й інстанції - ДЯЧЕНКО І. В. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
23 вересня 2025 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу захисника Мельника В.С., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 27 серпня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
за участю:
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.07.2025 о 02:41 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Прогресивна, 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим своїми діями порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, що зафіксовано на бодікамери працівників поліції.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою адвокат Мельник В.С. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вважає, що суд першої інстанції не об'єктивно оцінив докази.
Зазначає, що працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, а тільки за допомогою газоаналізатора Драгер на місці зупинки. Вважає, що працівники поліції свідомо проігнорували встановлену законом процедуру.
Вказує, що відеозапис є змонтованим, не є безперервним та повним, містить фрагментарні частини спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції.
В суді апеляційної інстанції особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на їх задоволені.
Апеляційний суд заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи та доводи скарг, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Між тим, вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано з огляду на наступне.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя місцевого суду послався, як на докази, на матеріали справи, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №395993, складений 19.07.2025 року, відеозапис з бодікамери працівників поліції, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.07.2025 року.
Однак, перевіряючи вказані докази, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання, що вони не вказують прямо або опосередковано на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.
Під час апеляційного перегляду був допитаний ОСОБА_1 , який пояснив, що є внутрішньопереміщеною особою, мешкає у м.Дніпрі разом зі своєю родиною, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Вказав, що єдиним годувальником у родині, оскільки дружина не працює та займається вихованням синів. Вказав, що 19 липня 2025 року, прийшов з роботи втомлений, посварився з дружиною та вирішив піти спати до автомобіля, який припаркований у дворі будинку 10 по вул. Прогресивній у м.Дніпрі, щоб не продовжувати конфлікт с жінкою. Вказує, що не керував транспортним засобом, коли у двір під'їхали працівники поліції на виклик його дружини з приводу їх домашнього конфлікту. Працівники поліції підішли до нього, попросили надати документи на право керування автомобілем та документи на автомобіль. Він зазначив працівникам поліції, що не керував автомобілем, а вийшов на двір для того, щоб переночувати в автомобілі через сімейний конфлікт з дружиною. В цей час дружина спілкувалась з іншим працівником поліції у дворі. Вказує, що працівники запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних засобів, на що він відмовився, оскільки підстав для такої вимоги у працівників поліції не було. Зазначив, що він вийшов з автомобіля, спілкувався з працівниками поліції ввічливо, пояснив останнім, що не керував автомобілем. Після тривалого спілкування, працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 19.07.2025 року серії ЕПР1 №395993, вбачається, що 19.07.2025 о 02:41 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Прогресивна, 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим своїми діями порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, що зафіксовано на бодікамери працівників поліції.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Судом апеляційної інстанції досліджено технічний запис, здійснений працівниками поліції, відповідно до якого підтверджуються пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності факту керування транспортним засобом. Відеозапис з реєстратора службового автомобіля, починається з моменту, коли автомобіль завертає до двору, коли до них підходить жінка. В подальшому, на відеозаписі відображено як жінка надає працівникам поліції пояснення з приводу домашнього насильства з боку чоловіка ОСОБА_1 . З іншої бодікамери працівника поліції вбачається, що працівник поліції спілкується з ОСОБА_1 , останній надає свої документи на право керування транспортним засобом та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. При цьому пояснює працівнику поліції, що не керував автомобілем, а планував ночувати в автомобілі через конфлікт з дружиною.
Запис не містить жодних доказів того, що транспортний засіб рухався, а також не зафіксовано, щоб ОСОБА_1 перебував у салоні або виходив з автомобіля. Відсутні будь-які об'єктивні ознаки, які б підтверджували факт керування транспортним засобом.
Крім того, на відеозаписі видно, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі.
Також відеозапис з бодікамер працівників поліції свідчить про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, та не було озвучено ознак алкогольного сп'яніння. Було лише висунуто вимогу щодо проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку на місці.
На відеозаписі також відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, передбачені відповідною Інструкцією, зокрема: порушення координації рухів, мови, тремтіння пальців рук, різка зміна кольору обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
ОСОБА_1 поводить себе стримано, ввічливо по відношенню до працівників поліції, надає їм свої пояснення.
Вказані пояснення є чіткими та послідовними.
З огляду на відсутність належних і допустимих доказів факту керування транспортним засобом, а також з урахуванням того, що подія мала місце за місцем проживання особи, всі сумніви щодо фактичних обставин відповідно до принципу презумпції невинуватості мають тлумачитися на користь ОСОБА_1 .
Відеозапис, долучений до матеріалів справи, не підтверджує факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Навпаки, з нього вбачається, що автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 ,перебував у стані нерухомому стані, припаркованим біля будинку 10 по вул. Прогресивна у м.Дніпрі, а сам ОСОБА_1 перебував біля автомобіля. Відеозапис не містить жодних ознак руху автомобіля, перебування особи за кермом чи виходу з нього.
Таким чином, твердження, викладене у протоколі про адміністративне правопорушення щодо того, що 19.07.2025 о 02:41 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Прогресивна, 10, працівниками патрульної поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 не підтверджується жодними об'єктивними доказами. Фактична зупинка не мала місця, оскільки відсутній сам факт керування транспортним засобом.
У зв'язку з цим між змістом протоколу та даними, зафіксованими на відеозаписі, існують істотні суперечності. Отже, вказаний відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом, а викладені у протоколі твердження не знайшли свого підтвердження.
Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із п. 1.10 ПДР України водієм - є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом).
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року зазначено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Та, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Таким чином, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та обов'язково має керувати транспортним засобом.
Відсутність будь якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Тобто, об'єктивною стороною в даному правопорушенні є саме керування транспортним засобом.
Як вбачається з постанови, суддя місцевого суду, як на докази вини ОСОБА_1 послався на наявні матеріали адміністративного провадження, однак не з'ясував, чи дійсно ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не звернув уваги на наявні суперечності щодо обставин адміністративного правопорушення, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та інформації, зафіксованій на відеозапису з нагрудних камер працівників поліції.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суду не було надано підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що стало наслідком пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку.
Отже, сам по собі факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння за недоведеністю факту керування, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, у зв'язку із відсутністю об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст.280 КУпАП, не було з'ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останньої.
Апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що ОСОБА_1 маючи ознаки алкогольного сп'яніння, керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку. Тому апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи сторони захисту про відсутність доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 27 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційні скарги сторони захисту підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, із закриттям провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу захисника Мельника Віталія Станіславовича, який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 27 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати.
Постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко