Провадження № 33/803/1961/25 Справа № 188/2400/24 Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О. М. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
23 вересня 2025 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Хорошилова І.С., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працює, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
за участю:
адвоката - Хорошилова І.С. (в режимі відеоконференції),
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 вересня 2024 року 18 год.30 хв в с.Самарське по вул.Шкільна водій ОСОБА_1 керувала автомобілем ЗАЗ-11206 д.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія , у встановленому законом порядку, проводився із застосуванням приладу ДРАГЕР 6810 ARCE 0240, результат позитивний 1,99 ‰ під відеофіксацію на бодікамеру, таким чином ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, адвокат Хорошилов І.С., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Вважає, що судове рішення винесене з порушенням норм процесуального права, що потягло за собою однобічне та неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи. На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у момент, зазначений в протоколі.
Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на порушення при проведенні огляду ОСОБА_1 .. Так, огляд був проведений за місцем проживання ОСОБА_1 .. З відеозапису вбачається, що мундштук до алкотестера був розпакований та лежав у коробці.
Вказує, що працівники поліції незаконно проникли на території приватного домоволодіння ОСОБА_1 .
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, захисник Хорошилов І.С. підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Суд, вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшов до наступного висновку.
Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної постанови місцевий суд не в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно не дослідив матеріали справи, а лише формально зазначив про наявні в матеріалах справи документи, як на докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України» (заява №22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» № 39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №795072 від 20.09.2024 року, 20 вересня 2024 року 18 год.30 хв в с.Самарське по вул. Шкідьна водій ОСОБА_1 керувала автомобілем ЗАЗ-11206 д.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився із застосуванням приладу ДРАГЕР 6810 ARCE 0240, результат позитивний 1,99 ‰ під відеофіксацію на бодікамеру, таким чином ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у ОСОБА_1 було виявлено ознаки сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, млява мова. Роздруківка з приладу Драгер, відповідно до якої результат огляд становить 1,99 % проміле.
Відповідно до рапорту працівника поліції, 20 вересня 2024 року о 18-00 годині від оператора 102 надійшло повідомлення про ДТП. Виїздом на місце події було встановлено, що невідомий водій виконуючи розворот не надав переваги велосипедисту, який рухався по головній дорозі та здійснив з ним зіткнення. Водій автомобіля з місця події втік. Водій велосипеда ОСОБА_2 не постраждала, велосипед отримав механічні пошкодження. В ході прийняття заходів було встановлено водія автомобіля Славута д.н.з. НОМЕР_2 громадянку ОСОБА_1 , яка перебувала за місцем мешкання. В ході спілкування встановлено, що остання мала ознаки алкогольного сп'яніння. Після проходження огляду, за допомогою Драгеру, результат 1,99 % проміле, відносно ОСОБА_1 було складено адміністративні протоколи за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП.
В суді апеляційної інстанції допитана ОСОБА_1 пояснила суду, що 20 вересня 2024 року вона не керувала автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Ввечері 20 вересня 2024 перебувала вдома, коли до неї приїхали працівники поліції, разом з нею вдома була подруга, яка приїхала до неї в гості, та вони вживали алкогольні напої.
Працівники поліції приїхали до неї додому ввечері 20 вересня 2024 року та зазначили їй, що вона на автомобілі збила велосипедиста, однак ОСОБА_1 заперечувала вказані обставини. На пропозицію пройти огляд за допомогою спеціального приладу Драгер, ОСОБА_1 погодилась. При цьому вона зазначила працівникам поліції, що перебуває у себе вдома та вживає спиртні напої. Далі працівники поліції пройшли на подвір'я та оглядали її автомобіль. Зазначила, що між нею та ОСОБА_2 є неприязні стосунки. Зазначила, що не була учасником ДТП про яке їй повідомили працівники поліції.
Під час апеляційного розгляду, судом було відтворено оптичний носій, на якій скопійовано відеофіксацію подій зафіксованих відеозаписом нагрудною відеокамерою працівника патрульної поліції, якими було оформлено протокол про адміністративне правопорушення.
Переглядом вищевказаного відеозапису встановлено, що працівники поліції прибули на місце ДТП, опитали потерпілу ОСОБА_2 та проїхали зі свідком у напрямку місця мешкання ОСОБА_1 .
На другому відео зафіксовано, що біля подвір'я приватного домоволодіння стоїть патрульний автомобіль, біля якого перебуває жінка з чоловіком, якій було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер, остання погоджується. При цьому ОСОБА_1 повідомила працівникам поліції, що вона перебувала вдома, та з подругою вживала спиртні напої, а тому, Драгер покаже, що вона в стані алкогольного сп'яніння. Надалі на відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції пройшли на подвір'я приватного домоволодіння та оглянули автомобіль ЗАЗ-11206 д.н. НОМЕР_1 . При цьому, працівники поліції не зазначали, що вказаний автомобіль має які-небудь механічні пошкодження.
Крім того, на відеозаписі з бодікамери працівника поліції зафіксовано, що працівник поліції під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», надав останній розпечатаний мундштук. При цьому на відеозаписі відсутні кадри розпакування мундштука та перевірки приладу на справність.
Відповідно до ДСТУ ЕN 15964:2014 пристрої для тестування алкоголю у видихуваному повітрі використовують мундштуки для відбору проб дихання. Пунктом 3.11 Стандарту визначено, що мундштук це гігієнічно запакована частина, призначена для одноразового використання, яку приєднують до приладу для виявляння алкоголю у видихуваному повітрі й через яку особа, що її перевіряють, подає пробу видихуваного повітря. Мундштук використовують, щоб запобігти змішуванню проби видихуваного повітря з навколишнім повітрям і розбавленню проби. При цьому слід зазначити, що згідно приписів пункту 5.2 Стандарту прилад повинен унеможливлювати вдихання забрудненого повітря від попередніх користувачів (тобто, використання мундштука, який вже використаний іншим п'яним водієм). Мундштук призначений тільки для одноразового використання. Мундштуки повинні бути в індивідуальній герметичній упаковці, яку можна легко відкрити.
При цьому, положеннями Інструкції по експлуатації приладу «Драгер» прямо передбачено необхідність використання саме нового мундштука для кожної особи.
Після цього працівник поліції повинен дістати запакований мундштук, встановити його на алкотестер і при цьому захиснику плівку з ділянки алкотестера, яка буде контактувати з ротом, зняти лише після встановлення мундштука.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги та пояснень наданих у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції були викликані свідки працівники поліції, однак на виклик до суду працівники поліції не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
Апеляційний переглядом встановлено, що матеріали справи, надані суду апеляційної інстанції не містять факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також факту вживання нею алкогольних напоїв до або після події ДТП. Також, матеріали справи не містять будь-яких даних стосовно фактичних обставин правопорушення, не відтворюють подій перед зупинкою автомобіля, саму зупинку, підстав проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність.
Крім того, однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом.
Апеляційним судом з Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області були витребувані адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП (№188/2401/24 та №188/2403/24).
Перевіркою вказаних матеріалів, апеляційним судом встановлено.
Так, постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (ст. 38 КУпАП), без визнання вини.
Однак, при дослідженні вказаного адміністративного матеріалу, апеляційним судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №795076 від 20.09.2024 року за ст. 124 КУпАП, складений з порушенням вимог закону, зокрема відсутні відомості про свідків та очевидців подій будь-якого правопорушення ПДР України відносно велосипедиста; відсутні дані самого потерпілого - велосипедиста.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи.
Згідно приписів ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище ім'я по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу. При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Таким чином, предмет судового розгляду обмежується даними, зазначеними в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.
Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення хоча і є доказом відповідно до ст. 251 КУпАП, втім його вагомість у цьому контексті є обмеженою, оскільки він виходить від сторони обвинувачення та є документом, в якому формулюється обвинувачення, що містить лише суб'єктивно викладені працівником поліції відомості. Відтак сам по собі, за відсутності інших доказів, що мають об'єктивний характер, протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати беззаперечним доказом винуватості особи у вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, у вказаних матеріалах міститься схема місця ДТП, яка складена з порушенням, оскільки не вказано індивідуальні траєкторії руху транспортних засобів, не показано як рухався кожен з учасників ДТП, наявні геометричні неточності та порушення масштабу, що унеможливлює відтворення реального розташування транспортних засобів. Крім того, зазначено дані лише ОСОБА_2 , при цьому не зрозуміло, що це за особа, не вказано даних іншого учасника ДТП, схема місця ДТП не підписана ОСОБА_1 , а відтак схема є неналежним та недопустимим доказом.
Втім, суд першої інстанції не врахував вказані недоліки протоколу про адміністративне правопорушення та належним чином не мотивував своє рішення про закриття провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (ст. 38 КУпАП), без визнання вини.
Крім того, постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15.01.2025 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (ст. 38 КУпАП), без визнання вини.
У зазначених судових актах не встановлено жодних доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди чи залишення місця пригоди, що у свою чергу спростовує доводи органу поліції про наявність підстав для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судом першої інстанції не були належним чином перевірені обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, при цьому посилання на нібито вчинення ДТП та залишення його місця не знайшли свого підтвердження та не можуть вважатися достатніми підставами для перевірки особи та складення протоколу за ст. 130 КУпАП.
Судом першої інстанції залишено поза увагою наведені недоліки, допущені посадовою особою під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, які в свою чергу є істотними й позбавляють можливості встановити факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та наявність в її діях складу цього правопорушення.
Таким чином, наявні ознаки упередженості та непослідовності дій працівників поліції, а по суті ігнорування презумпції невинуватості, вищевказаних вимог закону та вказаних вище нормативно-правових актів.
Вищенаведені очевидні факти, на думку апеляційного суду свідчить про те, що працівниками поліції було грубо порушено вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів", затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103, що свідчить про те, що процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння не була дотримана.
Окремо апеляційний суд відмічає, що не може і не повинен суд здійснювати функції сторони обвинувачення, як в даному випадку, а наведені обставини потребували детального з'ясування, об'єктивної та належної оцінки, не дотримання цього принципу та формальний підхід і призвело до помилкового та передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова судді місцевого суду підлягає безумовному скасуванню.
Враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга сторони захисту підлягає задоволенню, а провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закриттю, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу адвоката Хорошилова Івана Сергійовича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати, а провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно, після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: О.Ю. Іванченко