Провадження № 11-сс/803/1833/25 Справа № 932/10282/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України (далі-КК),-
З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у тому, що він 24 серпня 2025 року приблизно о 20 годині 30 хвилин перебував неподалік супермаркету «АТБ» який розташований за адресою м. Дніпро, вул. Сурсько-Литовська, 100. В цей же час, до вказаної адреси, на транспортному засобі ВАЗ 2106 державний реєстраційний знак НОМЕР_1 під'їхав потерпілий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Побачивши потерпілого, ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, почав нецензурно виражатись в сторону потерпілого ОСОБА_9 , провокувати конфлікт, наближатись до транспортного засобу в якому знаходився потерпілий. Після того, як потерпілий ОСОБА_10 вийшов зсередини транспортного засобу, ОСОБА_8 продовжив конфлікт, який у подальшому переріс у бійку, в ході якої у ОСОБА_11 виник прямий умисел, спрямований спричинення потерпілому ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Реалізуючи свій прямий умисел, спрямований спричинення потерпілому ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, ОСОБА_11 24.08.2025 року приблизно о 20:30 годині, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, стоячи напроти потерпілого ОСОБА_9 наніс один удар відкритою долонею руки в область голови потерпілого, після чого дістав предмет колюче-ріжучої дії та тримаючи його у своїй руці наніс не менше трьох ударів вказаним предметом в ділянку черевної порожнини потерпілому ОСОБА_9 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення передньої черевної стінки, спини, проникаюче у черевну порожнину з пошкодженням правої долі печінки, внутрішньочеревної кровотечі.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпеченого для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 серпня 2025 рокуклопотання слідчого СВ ВП №4 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_13 , задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 22 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави, з утриманням в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
24.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК.
24.08.2025 о 16-48 годині ОСОБА_8 було затримано в порядку ст.208 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) та 25.08.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку незаконністю, необґрунтованістю, невмотивованістю та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вважає, що у даному кримінальному провадженні відсутні розумні пояснення та підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вказує, що заявлені стороною обвинувачення ризики, передбачені п.п.1,2,5 ч.1 ст.177 КПК є нічим не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами.
Зауважує, що слідчим суддею під час ухвалення рішення взагалі не було звернено уваги на особу підозрюваного та його дії під час досудового розслідування, який під час слідчих дій чесно відповідав на всі питання, надавав пояснення та без заперечень допомагав при здійсненні слідчих дій, надав щире каяття, що характеризує його сприйняття правопорушення та розуміння своїх незаконних діянь, забезпечивши його виправдання, має постійне місце проживання, раніше не судимий, в житті проявляв себе як спокійний, врівноважений та адекватний чоловік.
Також зазначає, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст.184 КПК, а прокурором не було доведено та підтверджено жодними матеріалами ані наявності вищевказаних ризиків, ані неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_8 іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Поміж іншого вказує, що слідчий суддя в порушення вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК взагалі не розглянув можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, не навів мотивів їх не застосування та без належного обґрунтування, без врахування майнового стану та даних про особу підозрюваного, не визначив останньому розмір застави.
На підставі вищевикладеного захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 серпня 2025 року та постановити нову, якою обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід менш тяжкий, аніж тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, вислухавши думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 є раніше не судимою особою, та санкція ч.1 ст.121 КК, за якою йому повідомлено про підозру, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК доведена прокурором та встановлена слідчим суддею під час судового розгляду клопотання, не оспорюється стороною захисту в апеляційній скарзі, а тому згідно ч.1 ст.404 КПК, судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків та експерта у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, про наявність існування вказаних ризиків свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, стадія проведення досудового розслідування, яке на даний час проведене не в повному обсязі, зокрема, не встановлено місцезнаходження та не вилучено знаряддя злочину, на якому можуть міститись кров, біологічні зразки потерпілого, які могли відобразитися в час вчинення кримінального правопорушення, не проведено експертизи всіх вилучених в ході огляду місць події речовин, а також дані про особу підозрюваного, який офіційно не працевлаштований, відповідно не має коштів для існування, не одружений, дітей не має, відповідно не має міцних соціальних зв'язків в м. Дніпрі.
Таким чином, всупереч твердженням сторони захисту, слідчий суддя, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_8 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у цьому злочині, та відомості про особу підозрюваного в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, який не перешкоджає його перебуванню в ізоляції від суспільства, репутацію підозрюваного, майновий та сімейний стан, який не одружений, утриманців не має, не має стійких соціальних зв'язків, зареєстрований на тимчасово непідконтрольній Україні території, раніше не судимий, та дійшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не пов'язані з триманням під варто, зокрема, у вигляді цілодобового домашнього арешту, на чому наполягає сторона захисту, не забезпечать належної процесуальної поведінки ОСОБА_8 та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК, недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними посилання сторони захисту про недоведеність стороною обвинувачення існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваного ОСОБА_8 вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки такий ризик не заявлявся слідчим у клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідно слідчим суддею встановлений не був.
Водночас, колегія суддів вважає, що аргументи захисника та його посилання на щире каяття підозрюваного ОСОБА_8 та його співпрацю під час проведення досудового розслідування, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді та обрання відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу, оскільки це не спростовує висновку слідчого судді про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків та експерта у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також всупереч доводам сторони захисту, слідчий суддя дотримуючись приписів ч.4 ст.183 КПК, правильно не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Підстав для визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, на чому наполягає сторона захисту, на даному етапі кримінального провадження колегія суддів апеляційного суду також не вбачає.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про невідповідність клопотання слідчого про застосування запобіжного захожу у вигляді тримання під вартою вимогам ст.184 КПК, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вони не є предметом апеляційного розгляду, а отже судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст.178 КПК, а також з дотриманням вимог ст.ст.194,196 КПК, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто 22 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави. Тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 серпня 2025 року, якою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного за ч.1 ст.121 КК, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 22 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4