Провадження № 11-сс/803/1830/25 Справа № 204/9448/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 09 вересня 2025 року про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024040000001480 від 05 грудня 2024 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Голінка, Роменського району, Сумської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 09 вересня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування до 17 жовтня 2025 року з визначенням застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що прокурором доведено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, підозрюваний, намагаючись уникнути покарання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному проваджені та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.. Запобігти вище зазначеним ризикам можливо лише шляхом продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави. Застосування більш м'якого запобіжного заходу, про який просили підозрюваний та його захисник, за відсутності дієвих стримуючих чинників, є недоцільним, оскільки не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у разі неможливості, то встановити мінімальний розмір застави.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що жодних доказів на підтвердження наявності заявлених прокурором ризиків в клопотанні не зазначено і суду не надано, як і те чому після п'яти місяців перебування підозрюваного під вартою ці ризики не зменшилися. Навпаки прокурор в судовому засіданні пояснив, що оскільки підозрюваний за час перебування під вартою став співпрацювати зі слідством, дав викривальні свідчення щодо організаторів та інших учасників злочину ризики зменшилися, але не настільки, щоб змінити йому запобіжний захід. Зазначає, що в попередньому клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу наведені ті ж самі обставини, які перешкоджали завершенню досудового розслідування два місяці тому і в клопотанні не вказано, що перешкоджало органу досудового розслідування виконати вказані в клопотанні слідчі та процесуальні дії з 05 грудня 2024 року. Крім того, на його думку, викликає сумнів в тому, що в провадженні планується встановлювати інших учасників злочинної групи, яких ще не встановили протягом 9 місяців розслідування, як і твердження прокурора про необхідність виконати вимоги ст. 290 КПК, які не входять в строки досудового розслідування і тримання під вартою. Не погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності заявлених ризиків, підозрюваний добровільно з іншого міста приїхав до суду для обрання йому запобіжного заходу, в кримінальному провадженні допитані потерпілі та свідки, жоден з яких не повідомив занепокоєння, що ОСОБА_9 може якимось чином здійснювати тиск на них з метою зміни наданих свідчень. Висновки, що підозрюваний може знищити, сховати чи спотворити будь-які із речей чи документів, продовжити свою злочинну діяльність, вважає необґрунтованими. Вказує, що останній під час досудового розслідування визнав себе винним повністю, співпрацює зі слідством, дав свідчення, які викривають організаторів та інших учасників злочину, з ним проведено 10 впізнання особи, в ході яких він впізнав організаторів та інших учасників злочину. Підозрюваний є раніше не судимим, має сталі соціальні зв'язки, працював на будівництві, має постійне місце проживання у м. Дніпро, що жодним чином не враховано слідчим суддею. Прокурором не доведено, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку. Слідчий суддя також належним чином не врахував обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного та його можливість внесення застави в такому непомірному для нього розмірі.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу і з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться і запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК).
Відповідно до ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: (1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; (2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК, слідчий суддя, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги захисника, апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи сторони захисту щодо необґрунтованості ухвали суду першої інстанції, не можуть бути визнані достатніми для скасування оскарженої ухвали з огляду на таке.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в повідомленні про підозру, які є достатньо обґрунтованими і такими, що підтверджуються сукупністю матеріалів, доданих до клопотання прокурора.
Окрім цього, обґрунтованість цієї підозри раніше була предметом судового розгляду і знайшла об'єктивне підтвердження при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу та його продовження, а також під час перегляду відповідного рішення слідчого судді в апеляційному порядку. З матеріалів провадження не вбачається, що з того часу виникли будь-які нові обставини, які б спростували обґрунтованість цієї підозри або причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому злочину.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими і погоджується з висновками слідчого судді про доведення прокурором, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 8 років, підозрюваний, намагаючись уникнути покарання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженню, продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Водночас, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від слідства і суду, колегія суддів зважає на те, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК, обґрунтовано існує, враховуючи, що наразі не проведені всі необхідні слідчі та розшукові дії, тому є підстави вважати, що без застосування відповідного запобіжного заходу підозрюваний може спотворити докази у кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Реальним є ризик можливого продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , оскільки останній, хоча є раніше не судимим, проте обґрунтовано підозрюється у вчиненні багатьох епізодів протиправної діяльності за попередньою змовою групи осіб, а також офіційно не працевлаштований та не має легального постійного джерела доходу.
Запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом продовження строку тримання під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу за відсутності дієвих стримуючих чинників буде неефективним.
Отже, колегія суддів вважає, що на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти доведеним ризикам, які є реальними, продовжують існувати та підтверджені матеріалами провадження, у зв'язку з чим відповідні доводи захисника в апеляційній скарзі є неспроможними.
Апеляційний суд вважає такими, що знайшли своє підтвердження і обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, строк якого продовжено ухвалою слідчого судді від 15 липня 2025 року до шести місяців, що обумовлено складністю цього кримінального провадження, необхідністю провести ряд слідчих (розшукових) дій, про які зазначає прокурор в клопотанні.
Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, що стосується порушення статті 5, пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв'язку з надмірно тривалим триманням обвинувачених під вартою та тривалим кримінальним провадженням, апеляційний суд звертає увагу на рух кримінального провадження, періодичність судового контролю за дотриманням права на свободу підозрюваного та не вважає, що загальний строк тримання ОСОБА_7 під вартою є надмірним, з огляду на складність кримінального провадження та кількість процесуальних дій, які необхідно провести.
Що стосується доводів сторони захисту про визначений слідчим суддею непомірний розмір застави як альтернативний запобіжний захід, то апеляційний суд вважає їх неспроможними з огляду таке.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається, зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК).
При застосуванні запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, а також його продовженні в подальшому слідчим суддею в ухвалі від 15 липня 2025 року був визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 665 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Сторона захисту, не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, звернулася з апеляційною скаргою на вказану ухвалу та доводи захисника про визначений слідчим суддею непомірний для підозрюваного розмір застави були предметом перевірки апеляційного суду при апеляційному перегляді ухвали слідчого судді. Апеляційний суд ухвалою від 30 липня 2025 року задовольнив частково апеляційну скаргу захисника, визнавши доводи захисту щодо непомірності розміру застави обґрунтованими, внаслідок чого розмір застави був зменшений до 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В подальшому оскарженою ухвалою слідчого судді від 09 вересня 2025 року при продовженні строку тримання підозрюваного під вартою визначена застава у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень.
Апеляційний суд, перевіривши доводи захисту в цій частині, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, його майнового та сімейного стану, а також продовження існування встановлених ризиків, не вбачає інших підстав для зменшення визначеного розміру застави. На переконання апеляційного суду, визначена підозрюваному застава у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідає критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить досягнення її мети, адже розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржена ухвала слідчого судді постановлена з належним дотриманням вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а ухвалу без змін.
Керуючись статті 132, 176, 177, 183, 193, 199, 405, 407, 419 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 09 вересня 2025 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4