Провадження № 11-кп/803/2876/25 Справа № 201/1705/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілої - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024040000001406 від 02 листопада 2024 року, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 на вирок Соборного районного суду м. Дніпра від 07 липня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Вироком Соборного районного суду м. Дніпра від 07 липня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати траспортними засобами строком на 3 роки.
Згідно з обставинами, встановленими судом, 02 листопада 2024 року о 12 годині 09 хвилин водій ОСОБА_7 керуючи технічно справним автомобілем «Hyundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Орендний бізнес», рухався у крайній лівій смузі для руху, по сухому асфальтованому покриттю по вул. Набережній Січеславській у м. Дніпрі, що має по дві смуги руху у кожному напрямку, з боку вул. Ливарної в напрямку вул. 6-ї Стрєлкової Дивізії.
Під час руху, в районі електроопори № 97 вул. Набережної Січеславської у м. Дніпрі, водій ОСОБА_7 грубо порушуючи Правила дорожнього руху, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїжджу частину зліва направо за напрямком його руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху праворуч виїхав на сусідню смугу руху, випереджаючи легковий автомобіль, що рухався попереду нього, та в крайній правій смузі передньою частиною свого автомобіля допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 .
Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_7 порушив вимоги п. п. 1.3., 1.5., 10.1 Правил дорожнього руху України, якими передбачено:
п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3. (б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
Порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_7 знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пішохід ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла: садна у лобній ділянці з переходом на вилиці та щоки, на спинці носу, на тильній поверхні лівої кисті, на тильній поверхні правої кисті з переходом на задню поверхню правого передпліччя, на правому стегні у нижній третині по передній поверхні, на правому стегні у верхній третині по зовнішній поверхні, під лівою молочною залозою від умовної серединної лінії тіла до середньо-ключичної лінії, у паховій ділянці від лівої середньо-ключичній лінії до правої передньо-пахвової лінії; синці: у лобній ділянці з переходом на вилиці та щоки, на шиї праворуч, на грудній клітині ліворуч по середньо-пахвовій лінії від проекції 7-го до 11-го ребра, під лівою молочною залозою, на правій гомілці у середній третині по передній поверхні, на лівій гомілці у середній та нижній третинах по внутрішній поверхні; забиті рани: на правій гомілці у нижній третині по внутрішній поверхні, на лівій гомілці у верхній третині по задньо-внутрішній поверхні, на лівій гомілці у середній третині, на лівій стопі по верхній поверхні у проекції гомілково-ступневого суглобу, на першому пальці лівої стопи по зовнішній поверхні, з неповною травматичною ампутацією нігтьової фаланги; крововилив у м'які тканини голови у потиличній ділянці; крововиливи під м'яку мозкову оболонку: у правому лобному полюсі, у лівому лобному полюсі, у правій скроневій частці, у лівій скроневій частці, у лівому потиличному полюсі, на верхній поверхні мозочка; розриви печінки; перелом зубоподібного відростку 2-го шийного хребця в місці прикріплення його до тіла з повним відривом та повним розривом спинного мозку; повний уламковий перелом правої плечової кістки у середній третині; багатоуламкові переломи нижньої та верхньої третин лівої великогомілкової кістки; багатоуламковий перелом лівого плеча у нижній третині; повний поперечний перелом правої малогомілкової кістки у нижній третині; повний поперечний перелом медіальної кісточки правої великогомілкової кістки; переломи з 3-го по 12-е ребро праворуч по лопатковій лінії, з 1-го по 12-е ребро ліворуч по навколо-хребтовій лінії, з 4-го по 10-е ребро праворуч по середньо-пахвовій лінії, з 1-го по 3-е, з 7-го по 9-е ребро ліворуч по середньо-ключичній лінії; повний поперечний перелом 10-го грудного хребця з повним розривом спинного мозку; повний повздовжній перелом правого крила клубової кістки на 1,5 см праворуч від задньо-верхньої ості клубової кістки; повний поперечний перелом лівого крила клубової кістки; крововиливи навколо всіх вищезазначених переломів.
Смерть ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 12 годині 09 хвилині на місті події від сумісної тупої травми тіла з численними переломами кісток скелету, переломом зубоподібного відростку 2-го шийного хребця з повним розривом спинного мозку, переломом 10-го грудного хребця з повним розривом спинного мозку, крововиливами під м'яку мозкову оболонку головного мозку та ушкодженням печінки.
В апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинуваченого просить змінити вирок в частині призначення покарання, звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, захисник посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину та його особі, внаслідок суворості. На переконання захисника, суд дійшов помилкового висновку про те, що обвинувачений не висловив щирого жалю з приводу вчиненого, не надав критичної оцінки оцінки своїй протиправній поведінці, у добровільному порядку не відшкодував заподіяні збитки, не усунув завдану шкоду, після ДТП з родичами померлої не зв'язувався та не спілкувався, а також не надав допомоги в організації похорону та не приніс вибачень, що свідчить про відсутність в останнього щирого каяття. Захисник звертає увагу на те, що обвинувачений визнав свою вину, щиро розкаявся та частково відшкодував завдані збитки. При цьому, збитки відшкодовано лише частково внаслідок того, що сума відшкодування є для нього значною, а тому він потребує часу для її зібрання. Окрім наведеного, суд помилково не врахував, що останнім було здійснено дії, направлені на надання допомоги потерпілій, проте за рекомендацією перехожого військового до приїзду лікарів він її не чіпав. Також, суд спотворив думку потерпілої щодо покарання, яке належить призначити обвинуваченому, зокрема не зазначив, що остання не наполягала на позбавленні волі. Серед іншого, захисник звертає увагу на те, що поведінка померлої була неправомірною, оскільки вона перетинала проїзну частину у невстановленому місці, чим створила небезпеку для руху, що підлягає врахуванню під час призначення покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника, які апеляційну скаргу підтримали, представника потерпілої, який проти задоволення апеляційної скарги не заперечував, прокурора, який просив вирок залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за встановлених судом обставин та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі ОСОБА_7 за доводами захисника, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, наведених вимог закону судом враховано не було.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, з необережною формою вини, а також особу обвинуваченого, який не одружений, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних із порушенням ПДР України, раніше не судимий і вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває.
Обставин, які відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України обтяжують та пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом встановлено не було.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не вбачає підстав для сумнівів у достовірності встановлених судом відомостей. Водночас, оцінюючи їх у своїй сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства.
Так, матеріалами провадження об'єктивно підтверджується, що ОСОБА_7 під час судового розгляду визнав обставини провадження, свою вину та частково відшкодував завдані кримінальним правопорушенням збитки.
На переконання колегії суддів, наведені обставини у сукупності не можуть свідчити про відсутність його щирого каяття або вказувати на його уявність, про що вказав суд у вироку.
Посилання суду на посткримінальну поведінку обвинуваченого, як на підставу для неврахування щирого каяття обвинуваченого, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки усвідомлення ним наслідків злочину обумовило зміну ставлення до вчиненого, що не може виключати щирого каяття.
Твердження суду про часткове відшкодування шкоди лише наприкінці судового розгляду та батьком обвинуваченого суд також розцінює критично, оскільки така шкода може бути відшкодована родичами обвинуваченого, в тому числі зважаючи на обставину його перебування під вартою, в той час як строками вказані дії не обмежені. При цьому, наведені обставини мають бути враховані при призначенні обвинуваченому покарання.
Отже, колегія суддів вважає, що суд не надав належної оцінки обставинам провадження, в тому числі відомостям про часткове відшкодування обвинуваченим шкоди, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність щирого каяття та необхідність призначення останньому покарання пов'язаного з ізоляцією від суспільства.
Окрім цього, судом встановлено, що потерпіла не заперечувала проти призначення обвинуваченому покарання без ізоляції від суспільства, що під час апеляційного розгляду підтвердив її представник.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З огляду на наведені вимоги закону, відомості про особу ОСОБА_7 , обставини провадження та думку потерпілої, колегія суддів вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
На переконання суду апеляційної інстанції, таке покарання відповідатиме його меті, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Отже, колегія суддів вважає слушними доводи сторони захисту та приходить до висновку, що вирок суду підлягає зміні в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, шляхом застосування положень ст. 75 КК України та звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Соборного районного суду м. Дніпра від 07 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, змінити в частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.
На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Звільнити ОСОБА_7 з-під варти негайно в залі суду.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4