Провадження № 22-ц/803/5398/25 Справа № 216/7977/23 Суддя у 1-й інстанції - ЦИМБАЛІСТЕНКО О. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
30 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 216/7977/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Починок Віктор Васильович, на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2025 року, яке ухвалено суддею Цимбалістенко О. В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 12 лютого 2025 року,
В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служби у справах дітей Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, служби у справах дітей Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, служби у справах дітей Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав.
Позов мотивований тим, що 24 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб, про що зроблено актовий запис №133.
ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_4 .
З 2019 року фактичні сімейні відносини між позивачем та відповідачем припинені, рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 11 квітня 2023 року вищевказаний шлюб розірвано.
З 2019 року і до цього часу діти проживають з позивачем, знаходяться на його повному утриманні та вихованні, відповідачка ОСОБА_2 мешкає окремо, як мати за дітьми не доглядає, матеріально не утримує, їх вихованням та духовним розвитком не займається. З 2019 року відповідачка з дітьми взагалі не спілкується, не цікавився як вони ростуть, як виховуються, на які кошти живуть. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються ОСОБА_1 самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. Цей факт підтверджується актом, складеним 02 личтопада 2023 року за участю сусідів, побутовою характеристикою, характеристиками дітей, наданих Криворізькою гімназією № 16, в якій навчаються дітий.
Тому, ураховуючи зазначені обставини та якнайкращі інтереси дитей, оскільки відповідачка не підтримує стосунків з дочкою та сином протягом тривалого часу, не цікавиться їх життям, самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків, позивач просив суд позбавити відповідачку - ОСОБА_2 її батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Покладено на Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків відносно її доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Починок В.В., посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення у справі про задоволення позовних вимог позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не надав належну оцінку всім доказам, дав хибну та неправильну оцінку переважній кількості доказів окремо та зовсім не надав оцінку усім доказам разом, їх взаємному зв'язку в їх сукупності.
Апелянт вважає що судом невірно зроблено висновок про те, що шкільні характеристики дочки та сина свідчать лише про факт проживання дітей разом з позивачем, оскільки відповідно до вказаних характеристик усіма питаннями навчання та виховання дітей займається батько, з яким проживають діти.
Судом не надано оцінки побутовій характеристиці позивача, хоча в ній зазначено, що позивач розлучений та без дружини займається вихованням і утриманням дітей.
Також суд, дійшовши висновку про те, що з показань свідків слідує, що інформацію про маму дітей останні, в переважній більшості, знають зі слів позивача, суд не врахував, матір дітей - відповадчку у справі, вони не знають взагалі і протягом останніх п'яти років її жодного разу не бачили. Тому можна зробити єдиний висновок: мати дітей свідомо або не свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей.
Апелянт зазначає, що свідома заява відповідачки в суді про відсутність заперечень проти позбавлення її батьківських прав є доказом свідомої відмови від виконання батьківських обов'язків, тому ствердна відповідь на питання суду чи бажає вона спількватися з дітьми у подальшому вище вказану відмову від виконання батьківських обов'язків не спростовує.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Починок В.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - залишенню без змін, з наступних підстав.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, 24 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Дзержинському відділі РАЦС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області був зареєстрований шлюб, про що зроблено актовий запис № 133.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 11 квітня 2023 року вищевказаний шлюб розірвано.
Згідно свідоцтва про народження, актовий запис № 937 у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження дитини.
Крім того, згідно свідоцтва про народження, актовий запис № 665 у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження дитини.
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію щлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, справа № 216/1444/23 від 11 квітня 2023 року, шлюб між сторонами розірвано.
Згідно з шкільною характеристикою доньки ОСОБА_3 , учениці 7-А класу Криворізької гімназії № 16, яка надана суду, Ксенія навчається у гімназії з 1 класу, зарекомендувала себе як дисциплінована, скромна, доброзичлива, врівноважена учениця, йде на контакт, вільно дає відповіді на поставлені питання. Має стабільний емоційний стан, добре розвинене логічне мислення, гарно і швидко запам'ятовує навчальний матеріал, має особливий нахил до предметів природничого циклу. Ксенія користується авторитетом серед однокласників та учнів гімназії, вміє знаходити спільну мову із людьми різного віку, бере участь у загальношкільних та класних заходах, творчих конкурсах. У класному колективі виконує обов'язки помічника старости. Вихована, доброзичлива, відповідальна. Веде активну позашкільну діяльність, вчиться у музичній школі. Навчанням та вихованням дитини займається батько, ОСОБА_1 , який бере активну участь у житті класу, допомагає в організації позашкільних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини. Характеристику надано директорома ОСОБА_5 та класним керівником ОСОБА_6 .
Згідно з шкільною характеристикою сина ОСОБА_4 , учня 5-А класу Криворізької гімназії №16, яка надана суду, ОСОБА_7 навчається в гімназії з 1 класу, зарекомендував себе як дисциплінований, скромний, доброзичливий, врівноважений учень. Володіє навчальним матеріалом на достатньому рівні. Навчається в повну міру своїх здібностей, має добрий загальний розвиток. Під час навчання уроки відвідує регулярно, виконує домашні завдання, підтримує дружні стосунки з однокласниками, активний під час уроків. ОСОБА_8 забезпечений новим одягом згідно сезонів, шкільним приладдям, ноутбуком, телефоном для онлайн навчання. Загалом хлопчик кмітливий та вихований, фізично розвинений. На даний час усіма питаннями навчання та виховання ОСОБА_7 займається його батько, з яким проживає дитина. Характеристику надано директорома ОСОБА_5 та класним керівником ОСОБА_9 .
Згідно з довідкою КПНЗ «Центр науково-технічної творчості учнівської молоді Металургійного району», яка надана до суду, ОСОБА_4 відвідує гуртки «Початкове технічне моделювання», «Судномоделювання». ОСОБА_7 - обдарована дитина, має вагомі результати та є призером міських, обласних змагань, виставок, конкурсів з технічної творчості, нагороджений грамотами та дипломами. Довідка видана директором ОСОБА_10 .
Згідно з довідками КЗСМО «Музична школа №4», донька ОСОБА_11 навчається у відділі народних інструментів по класу домри з 2019 року по теперішній час. Син ОСОБА_7 навчається на відділі народних інструментів по класу гітари з 2022 року по теперішній час. Довідки видані директором ОСОБА_12 .
Згідно з побутовою характеристикою позивача, підписаною сусідами мешканцями будинку де проживає позивач з дітьми, чиї підписи завірені майстром ділянки управляючої компанії ТОВ «Сітісекрвіс -КР», позивач у побуті працьовитий, товаристський, ввічливий, доброзичливий. Розлучений та без дружини займається вихованням та утриманням дітей. Діти завжди виглядають охайно, доглянуті, навчаються в місцевій гімназії та музичній школі, син ОСОБА_7 ще займається в розвиваючому гуртку.
Згідно акту про фактичне проживання особи (осіб) в житловому приміщенні наданому до суду зазначено, що в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 у період з 15 липня 2018 року по 22 листопада 2023 року фактично проживали однією сім'єю: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Орган опіки та піклування надав висновок від 07 травня 2024 року, згідно з яким є доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до її дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками щодо неповнолітнього сина та неповнолітньої доньки, а також з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Положеннямистатті 1 Закону України «Про охорону дитинства»встановлено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосуваннястатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).
Таким чином, принцип найкращих інтересів дитини, який є одним із фундаментальних принципів, закріплених у міжнародних актах та національному законодавстві України, означає пріоритетне врахування батьками, законними представниками дитини, органами влади, судом та іншими особами інтересів дитини під час вчинення дій або прийняття ними рішень, які спрямовані на задоволення будь-яких індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я та особливостей розвитку.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).
У національному законодавстві підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першоюстатті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, оскільки більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. Разом із тим, спір виникає у надчутливих правовідносин, де в центрі повинні стояти інтереси дитини, а тому суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі, з урахуванням того, що у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною, а поведінку батьків (матері/батька) змінити неможливо.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантованістаттею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладенів постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі№ 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».
За положенням частини шостоїстаті 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положеньстатті 164 СК Україниє усталеною.
При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватисяі брати участь у її вихованні.
Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, суд першої інстанції, обґрунтовано вважав, що підстави, передбачені частиною першоюстатті 164 СК Українидля позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.
У цій справі не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов'язків з виховання дітей, які залишилися проживати з батьком.
Та обставина, що на час розгляду справи, вихованням і розвитком дітей займається батько, не свідчить безумовно про те, що мати дітей не бажає брати участь в їх утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення встановлення належних стосунків між дитиною і батьками, що є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, та є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів. Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 188/1542/20 (провадження № 61-11857св22).
Суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що факт не невиконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків, на чому наголошує позивач, бажання останнього захистити інтереси дітей, не можуть вказувати на необхідність позбавлення батьківських прав відповідача відносно дітей.
Вирішуючи питання щодо обгрунтованості Висновку органу опіки та піклування, суд першої інстанції правильно не взяв його до уваги, оскільки Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).
Так, відповідно до висновку районної у місті ради, як органу опіки та піклування, щодо можливості позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , виконком Центрально-Міської районної у місті ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зі змісту вказаного висновку вбачається формальний підхід до вирішення питання щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки він ґрунтується виключно на тексті позовної заяви без установлення фактичних даних органом опіки та піклування, проведення роботи зі встановлення обставин справи, натомість у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 зазначено, що у випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливості надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.
Указані відомості у висновку органу опіки та піклування відсутні, підстави з яких випливає встановлення органом опіки та піклування відсутності фінансової та матеріальної допомоги дітям відповідачкою, текст висновку не містить, як і не містить підстав та доказів на встановлення факту відсутності ОСОБА_2 у житті дітей, самоусунення її від їх виховання та розвитку, тощо. З поданого висновку суд не може встановити перелік заходів та робіт органу опіки та піклування які проводились з сім'єю, хоча проведення таких заходів є прямим обов'язком органу опіки та піклування, покладеного на нього ст. 19 СК України.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з висновком органу опіки та піклування, оскільки такий висновок носить рекомендаційний характер, не містить обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не містить обґрунтованого посилання на те, що позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі № 759/14651/22 (провадження № 61-11158св24).
Колегія суддів зазначає, що Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав не містить достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її дітей. У свою чергу позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей.
Виходячи із наведеного, встановивши фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає, що бездіяльність відповідача при виконанні батьківських обов'язків, а саме відсутність спілкування з дітьми, не свідчить про наявність підстав для позбавлення останньої батьківських прав відносно її дітей, які проживають разом з батьком, оскільки недостатня участь матері у вихованні дитини не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено.
Встановивши, що позивачем не надано належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків без поважних причин, не встановлено винної поведінки останньої щодо ухилення від виховання дітей і свідомого нехтування нею своїми обов'язками та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.
Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Починок Віктор Васильович, залишити без задоволення.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: