Провадження № 22-ц/803/8917/25 Справа № 214/375/21 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
30 вересня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 214/375/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2025 року, яке ухвалено суддею Малаховською І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 27 червня 2025 року, -
У січні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (надалі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», АТ «ОГС «Криворіжгаз»), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (надалі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту споживачів.
Позовна заява мотивована тим, що, на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498, між позивачами та АТ «ОГС «Криворіжгаз» укладено Типовий договір постачання природного газу споживачам.
Відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживачів до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) направляє споживачеві інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплату рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Доказом факту приєднання всіх споживачів до Типового договору вважають щомісячне споживання ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ.
Позивачі зазначали, що права та обов'язки споживачів виникли з однієї підстави та що предметом цього спору є однорідні права та обов'язки.
Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме: розділом IV Ціна, порядок обліку та оплати природного газу, розділом V Права та обов'язки споживача та розділом VІ Права і обов'язки постачальника.
Зміст Типового договору, викладений в постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 передбачає, що права та обов'язки для всіх споживачів є ідентичними.
Сумлінно виконуючи всі умови даного договору, позивачі регулярно оплачували рахунки за спожитий природний газ, згідно з договором, та в терміни, визначені в рахунках.
АТ «ОГС «Криворіжгаз» встановило на будинок АДРЕСА_1 , у якому вони проживають, загальнобудинковий вузол обліку газу.
У листопаді 2016 року позивачам стало відомо про те, що для них ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «ОГС «Криворіжгаз», в односторонньому порядку, з 01 жовтня 2016 року, почало нараховувати об'єми використаного природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу.
Вважають, що забезпечити комерційний облік природного газу кожному споживачу будинку АДРЕСА_1 зобов'язане газорозподільне підприємство - АТ «ОГС «Криворіжгаз».
Згідно зі структурою тарифу для споживачів на послуги розподілу природного газу АТ «ОГС «Криворіжгаз» у період з 2011 року до теперішнього часу закладається встановлення квартирних лічильників газу, що передбачено ст. 3 Закону України від 16 червня 2011 року № 3533-VI «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (далі - Закон № 3533-VI), де визначено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території.
Посилаючись на викладене, позивачі просили суд: визнати незаконними дії АТ «ОГС «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу у будинку АДРЕСА_1 ; зобов'язати АТ «ОГС «Криворіжгаз» демонтувати загальнобудинковий вузол обліку газу; визнати незаконним встановлений АТ «ОГС «Криворіжгаз» режим нарахування об'ємів природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для позивачів; зобов'язати АТ «ОГС «Криворіжгаз» з 01.10.2016 поновити для позивачів режим нарахування природного газу відповідно до встановлених Кабінетом Міністрів України норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників; визнати за позивачами право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «ОГС «Криворіжгаз»; визнати, що АТ «ОГС «Криворіжгаз», відповідно до ст. 6 Закону № 3533-VI, зобов'язано за свій рахунок в термін до 01.01.2021 здійснити встановлення індивідуальних газових лічильників в квартирах позивачів.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку в будинку, розташованому за адресою: будинок АДРЕСА_1 .
Зобов'язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» поновити споживачам природного газу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 режим нарахування природного газу населенням відповідно до встановлених Кабінетом Міністрів України норм споживання природного газу у разі відсутності газових лічильників.
Визнано право на безкоштовне забезпечення індивідуальними газовими лічильниками за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у порядку захисту споживачів, які проживають в будинку АДРЕСА_1 .
Зобов'язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за свій рахунок здійснити встановлення індивідуальних газових лічильників природного газу в квартирах побітових споживачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на користь держави судовий збір в розмірі 3632,00 гривень.
Судові витрати в розмірі 1816,00 грн. віднесено на рахунок держави.
В апеляційній скарзі відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), який розроблений відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб?єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Відповідно до п. 4 глави І розділу І Кодексу ГРС, Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб?єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Нормами кодексу газорозподільних систем визначено, що Оператор ГРМ зобов?язаний забезпечити належний рівень комерційного обліку природного газу по споживачу, у тому числі формування загального об?єму та обсягу розподілу (споживання) природного газу споживачу за відповідний період.
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природнього газу».
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природнього газу» з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб?єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Згідно ст. 4 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природнього газу», виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб?єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу.
28.07.2023 року НКРЕКП прийнято постанову №1388 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Криворіжгаз», яка набрала чинності з 01.08.2023 року. Так, пунктом 1 вищевказаної постанови визначено: зупинити АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 29.06.2017 року №845, у зв?язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб?єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію. Крім іншого, вказаною вище Постановою НКРЕКП вирішено зобов?язати AT «КРИВОРІЖГАЗ» до 31 грудня 2023 року передати грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне АТ «КРИВОРІЖГАЗ» на праві власності, для забезпечення виконання ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 44907200) невиконаних АТ «КРИВОРІЖГАЗ» зобов?язань за періоди провадження ним господарської діяльності з розподілу природного газу, визначених за результатами здійснених НКРЕКП заходів державного контролю діяльності АТ «КРИВОРІЖГАЗ» з розподілу природного газу за 2021-2023 роках, зокрема:кошти, що підлягають коригуванню за результатами заходів державного контролю; на баланс ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» вузли обліку природного газу, що є на балансі АТ «КРИВОРІЖГА3», у тому числі тих, що були встановлені (замінені). Зобов?язано АТ «КРИВОРІЖГАЗ» надати до НКРЕКП звітність за результатами провадження господарської діяльності з розподілу природного газу у 2023 році, у порядку та строки, визначені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07 липня 2016 року №1234, від 17 лютого 2021 року № 254, від 10 листопада 2022 року №1416 та фінансову звітність.
Крім того, відповідно до положень Кодексу ГРМ інформаційна платформа - електронна платформа оператора газотранспортної системи у формі веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Пункт 3 гл. 1 гл. VI Кодексу ГРМ передбачає цілодобовий доступ суміжних суб?єктів ринку газу до ГРМ для отримання/передавання природного газу ГРМ за наявності укладеного з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічної угоди про умови приймання-передачі природного газу ГРМ чи договору на транспортування природного газу) забезпечується Оператором ГРМ за умови, зокрема, реєстрації суб?єкта ринку природного газу на інформаційній платформі Оператора ГТС, а для суб?єктів ринку природного газу, що є споживачами, включення до Реєстру споживачів постачальника на відповідний розрахунковий період.
Згідно з п. 2 гл. 4 р. IX Кодексу ГРМ періодом, за який по об?єкту побутового споживача визначається об?єм та обсяг спожитого (розподіленого) природного газу, € календарний місяць. При цьому відповідно до вимог Кодексу ГТС Оператор ГРМ на щоденній основі забезпечує передачу Оператору ГТС через його інформаційну платформу інформації про прогноз відборів/споживання природного газу по побутовому споживачу на кожну наступну газову добу протягом газової доби (оновлені прогнози), а також надає дані про фактичний (попередній) обсяг природного газу, спожитий за кожну попередню газову добу.
Відповідно до положень п. 2 гл. 3 р.IV Кодексу ГТС суб?єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб?єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб?єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб?єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу,
Враховуючи постанову НКРЕКП №1388 від 28.07.2023 року, з 01.08.2023 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» не є Оператором ГРМ, а норми Кодексу ГРМ, Закону України «Про забезпечення комерційного обліку» не розповсюджують свою дію на взаємовідносини АТ «Криворіжгаз» зі споживачами в частині здійснення розподілу природного газу здійснення перерахунку, забезпечення комерційного обліку, адже такі повноваження відповідача відсутні. Крім іншого, АТ «Криворіжгаз» втратило право доступу до інформаційно платформи та, як наслідок, не може здійснювати поновлення режиму нарахування об?смів природного газу та/або їх перерахунок. Отже, втрата статусу Оператора ГРМ, внаслідок припинення дії такої ліцензії, виключає виконання таким підприємством обов?язку щодо розподілу природного газу і здійснення його обліку.
Зазначає, що загальнобудинковий вузол обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , який було встановлено 03.12.2016 року та введено в експлуатацію з 01.04.2017 року. Таким чином, наявність правових підстав у АТ «Криворіжтаз» для встановлення вузла обліку природного газу на вхідному газопроводі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 повинно розглядатись судом на підставі тих норм права, що регулювали спірні правовідносини на момент їх виникнення. При цьому, ПАТ «Криворіжтаз» не може відступати від положень, встановлених Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки, яка затверджена постановою НКРЕКП від 31.03.2016 року №547 та в подальшому постановою НКРЕКП №2347 від 22.12.2016 року. 19.01.2018 року, тобто після встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу на ввідному газопроводі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , набрали чинності зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» які були внесені ЗУ «Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» від 21.12.2017 №2260, згідно яких Споживач не може відмовитись від встановлення комерційного ВОГ з ініціативи та за кошти Оператора ГРМ. Згідно з пунктом 1 глави 5 розділу IX Кодексу, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загально будинковий вузол обліку природного газу. Таким чином, АТ «Криворіжгаз» правомірно встановлено загальнобудинковий ВОГ згідно вимог Законодавства України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.
Разом з тим, змінами до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» було доповнено статтю 2 Закону новою частиною другою, згідно з якою з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб?єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Таким чином, за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечено облік природного газу відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Наполягає на тому, що не встановлення у квартирах позивачів індивідуальних лічильників газу на час їх звернення до суду не свідчить про порушення такого права, оскільки за Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено граничний строк встановлення газорозподільними підприємствами лічильників газу для населення, що проживає у квартирах в яких газ використовується тільки для приготування їжі, а саме до 01 січня 2021 року.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачі проживають у будинку АДРЕСА_1 .
Станом на момент виникнення спірних правовідносин, позивачі є споживачами природного газу, а відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору розподілу природного газу, що є у загальному доступі на офіційному сайті АТ «ОГС «Криворіжгаз», цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.
Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом ІІІ «Умови передачі природного газу Споживачу», розділом V «Порядок обліку природного газу, що передається Споживачу», розділом VІ «Порядок розрахунків та розділом VІІ Права і обов'язки Сторін».
Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору, АТ «ОГС «Криворіжгаз» взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
АТ «ОГС «Криворіжгаз» було встановлено загальнобудинковий вузол обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , який введений в експлуатацію з 01.04.2017 року.
Лічильник АТ «ОГС «Криворіжгаз» було опломбовано 06.12.2016 року, про що свідчить акт пломбування комерційного вузла обліку газу (а.с.105).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в частині визнання незаконними дій АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для побутових споживачів природного газу у будинку АДРЕСА_1 , та визнання за кожним з позивачів, як за побутовими споживачами природнього газу, права на забезпечення індивідуальними лічильниками газу за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», із зобов?язанням останньогоза свій рахунок здійснити встановлення індивідуальних газових лічильників природного газу в квартирах побутових споживачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних та не відмовлялись від встановлення квартирних лічильників газу, то відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачами. Дії відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу замість квартирних лічильників газу побутовим споживачам у будинку АДРЕСА_1 є незаконними та вчинені з порушенням положень ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС, Типового договору розподілу природного газу.
Щодо позовних вимог про зобов'язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» поновити споживачам природного газу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 режим нарахування природного газу населенням відповідно до встановлених Кабінетом Міністрів України норм споживання природного газу у разі відсутності газових лічильників, суд першої інстанції виходив з того, що односторонні дії газорозподільної організації щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу є неправомірними та у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у частині першій статті 6 Закону № 3533-VI, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу (до 01 січня 2023 року) на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява відповідача про застосування позовної давності є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками уду, з огляду а наступне.
Згідно частини першої статті 5 Закону України “Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
За змістом статті 21 Закону України “Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України “Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Як зазначено в преамбулі Закону України “Про житлово-комунальні послуги», в редакції станом на час звернення позивача до суду з цим позовом, цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно зі статтею 2 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місце перебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
Як наведено у статті 3 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.
Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону України «Про ринок природного газу», держава заохочує впровадження новітніх систем, у тому числі апаратних засобів, обліку природного газу, зокрема тих, що забезпечують можливість споживача активно управляти власним споживанням.
Таким чином, приладовий облік споживання природного газу розглядається з позицій забезпечення державних гарантій прав споживачів, у тому числі побутових споживачів природного газу.
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Відповідно до п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р “Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», з метою забезпечення повного комерційного (приладового) обліку природного газу в побуті відповідно до вимог Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу» , Міністерству енергетики та вугільної промисловості разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями і суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території:
1) розробити та затвердити графіки оснащення квартир і приватних будинків, у яких проживає населення, лічильниками газу в розрізі територій, на яких провадять господарську діяльність зазначені суб'єкти, та до 1 липня 2012 р. подати їх Кабінетові Міністрів України;
2) вжити заходів до оснащення в повному обсязі квартир і приватних будинків, у яких проживає населення, лічильниками газу: до 1 січня 2016 року, - якщо природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; до 1 січня 2018 року, - якщо природний газ використовується тільки для приготування їжі.
Постановою НКРЕ від 28.12.2011 року встановлені тарифи на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу для ПАТ “Криворіжгаз».
Відповідно до п. 16 Додатку 1 до вказаної постанови до структури тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами для ПАТ “Криворіжгаз» входять витрати на встановлення лічильників газу, до якої в подальшому вносились зміни, але в структурі тарифу незмінно знаходились витрати на встановлення лічильників газу населенню.
У Постанові Великої Палати Верховного суду від 26.10.2021 року у цивільний справі № 212/5836/17 за аналогічним позовом до ПАТ “Криворіжгаз» зазначено наступне.
Відповідно до пункту 33 частини першої статті 1 Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG (зріджений природний газ).
Ця система правовідносин може бути представлена як сукупність договорів різного виду, які укладаються суб'єктами ринку природного газу. Права та обов'язки суб'єктів ринку природного газу як сторін відповідних договорів визначаються безпосередньо зазначеним Законом.
Серед споживачів окреме місце займають побутові споживачі - фізичні особи, які придбавають природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»).
Серед принципів функціонування ринку природного газу пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про ринок природного газу» першочергово визначає забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.
Серед прав споживача передбачено право на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладенихдоговорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів, а також безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показники власного споживання природного газу (пункти 4, 5 частини першої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу»). Аналогічні права визначені у типовому договорі постачання природного газу споживачам, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831).
З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу (частина перша статті 18 Закону України «Про ринок природного газу»).
За частиною четвертою статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» держава заохочує впровадження новітніх систем, у тому числі апаратних засобів, обліку природного газу, зокрема тих, що забезпечують можливість споживача активно управляти власним споживанням.
Таким чином, приладовий облік споживання природного газу розглядається з позицій забезпечення державних гарантій прав споживачів, у тому числі побутових споживачів природного газу.
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Стаття 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 10 жовтня 2015 року визначає, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.
Тобто, після зазначених дат постачання цим категоріям споживачів мало здійснюватися за умови комерційного обліку лічильниками газу, до їх настання - незалежно від наявності газових лічильників.
Відповідно до приписів частини другої статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 20 січня 2018 року загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
До 20 січня 2018 року питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу не було врегульоване на рівні закону, а регламентувалося підзаконними нормативно-правовими актами.
Приписами абзаців третього-п'ятого пункту 4 Тимчасового положення у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 46) передбачено, що:
- ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи;
- встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку;
- власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.
У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора газорозподільної системи та за їх рахунок у багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких у повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Бадансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору газорозподільної системи в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.
З наведених положень вбачається, що до 20 січня 2018 року оператор газорозподільної системи мав право встановити загальнобудинковий лічильник природного газу, врегулювавши з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.
Отже, для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку оскільки повинен був в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.
Також, відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, становить частину спільного майна багатоквартирного будинку.
У свою чергу, таке майно є спільною сумісною власністю власників квартир та нежитлових приміщень будинку (частина друга статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частина перша статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Таким чином, будь-яке втручання у належні до багатоквартирного будинку інженерні мережі (незалежно від місця їх розташування - всередині чи за межами будинку) є діями, які вчиняються щодо майна, належного співвласникам такого будинку на праві спільної сумісної власності.
Встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу не є винятком з цього загального висновку, адже здійснюється з безпосереднім втручанням в інженерні мережі будинку, а сам прилад обліку, будучи приєднаним до мереж будинку, стає невід'ємною складовою частиною останніх, перестає існувати як окрема річ і бути об'єктом права власності оператора газорозподільної системи. Об'єкт же права власності співвласників багатоквартирного будинку зазнає фізичних змін. За відсутності згоди співвласників такі зміни можуть кваліфікуватися або як правопорушення, або як допустиме обмеження права власності.
Разом з тим, відповідно до однозначних приписів частини сьомої статті 319 та частини другої статті 321 ЦК України обмеження права власності можуть бути запроваджені виключно законом.
Тобто, з урахуванням положень абзацу другого частини другої статті 4 ЦК України такі обмеження можуть бути встановлені виключно нормативно-правовим актом, що має юридичну силу закону України. Зазначене кореспондується із приписами пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України, відповідно до яких правовий режим власності визначається виключно законами України.
Відтак Велика Палата Верховного Суду вважає, що до та після 20 січня 2018 року першочергово слід враховувати, що втручатися у газові мережі, що складають спільне майно багатоквартирного будинку, можна лише за згодою власників такого майна, яка мала бути надана в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (якщо в такому будинку створене об'єднання співвласників - у порядку статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»). У свою чергу, будь-які підзаконні нормативно-правові акти не могли встановлювати інший порядок вирішення цього питання і тим більше надавати оператору газорозподільної системи право в односторонньому порядку втручатися в газові мережі багатоквартирного будинку для встановлення загальнобудинкового лічильника.
Таким чином, слід вважати, що оператор газорозподільної системи, який в односторонньому порядку встановив для багатоквартирного будинку загальнобудинковий лічильник природного газу, як до 20 січня 2018 року, так і після цієї дати діяв з порушенням вимог законодавства.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що у питанні правомірності встановлення загальнобудинкового лічильника газу можна виокремити такі режими регулювання:
- до 20 січня 2018 року - за письмовою згодою споживачів відповідно до Тимчасового положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. № 620) та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а також за умови укладення договору щодо зняття показань з будинкового вузла обліку та квартирних лічильників газу з власником (власниками) будинку (будинків) (квартир), експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо;
- з 20 січня 2018 року - загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку відповідно до чинної редакції Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Отже, враховуючи наведений висновок Великої Палати Верховного Суду та аналізуючи надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріали справи не містять доказів правомірності встановлення АТ «ОГС «Криворіжгаз» загальнобудинкового вузла обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , який введений в експлуатацію з 01.04.2017 року, оскільки відсутня письмова згода споживачів відповідно до Тимчасового положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. № 620) та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а також відсутній договір щодо зняття показань з будинкового вузла обліку та квартирних лічильників газу з власником (власниками) будинку (будинків) (квартир), експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується позовних вимог про зобов'язанння АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» поновити споживачам природного газу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 режим нарахування природного газу населенням відповідно до встановлених Кабінетом Міністрів України норм споживання природного газу у разі відсутності газових лічильників, колегія судідв зазначає наступне.
Положеннями Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено систему стимулів та гарантій запровадження повного комерційного (приладового) обліку та здійснення контролю за використанням ресурсів природного газу.
З прийняттям цього Закону внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2467-VI «Про засади функціонування ринку природного газу» (який втратив чинність 01 жовтня 2015 року з прийняттям Закону «Про ринок природного газу»), відповідно до яких відпуск природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. При цьому населення у разі відсутності приладів обліку природного газу споживає газ за нормами, встановленими законодавством, до строків, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Однак, як норми Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», так і норми Закону України «Про ринок природного газу» не ставлять у залежність визначення обсягу споживання населенням природного газу від наявності чи відсутності загальнобудинкового лічильника газу.
Закон України від 21 грудня 2017 року № 2260-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» змінив строк постачання природного газу, яке здійснюється за умови його комерційного обліку в частині населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, - з 1 січня 2021 року. Ці зміни набули чинності 20 січня 2018 року.
Отже, з 1 січня 2018 року почало діяти правило про облік до моменту встановлення лічильників газу за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України. Це положення не пов'язується з наявністю загальнобудинкового лічильника газу.
Таким чином, законодавчими актами передбачено лише два механізми обчислення обсягу спожитого газу: за даними лічильників газу; за встановленими Кабінетом Міністрів України нормами споживання.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.
Тому для застосування такої санкції, як визначення фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт відмови споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора ГРМ.
Таким чином, у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у частині першій статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу (до 01 січня 2021 року) на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Отже, аналізуючи надані сторонами докази, відповідно до яких, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того що відповідач пропонував, а позивачі відмовлялись від пропозиції відповідача по встановленню індивідуальних лічильників за рахунок оператора ГРМ, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Доводи ж апеляційної скарги про те, що 28.07.2023 року НКРЕКП прийнято постанову №1388 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Криворіжгаз», яка набрала чинності з 01.08.2023 року, на правильність висновків суду першої інстанції в цій частині не впливають, оскільки, як встановлено вище, права позивачів були порушені саме АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» у 2017 році та саме особа, яка допустила порушеня прав останніх, зобов?язана здійснити дії по відновленню порушених прав.
Що стосується позовних вимог про визнання права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ “Оператор газорозподільної системи “Криворіжгаз» за побутовими споживачами природного газу - позивачами у справі, та зобов'язання відповідача, відповідно до ст. 6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку» за свій рахунок здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників для побутових споживачів природного газу - позивачів, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку, саме за відповідачем по встановленню в квартирах позивачів індивідуальних лічильників газу, та з матеріалів справи судом встановлено, що саме з вини відповідача - суб'єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території, який згідно матеріалів відзиву, взагалі не визнає такого свого обов'язку, не було встановлено в квартирах позивачів індивідуальні лічильники газу.
Разом з цим, судом першої інстанцції не було враховано, що, відповідно до п. 1 - 3 Постанови НКРЕКР № 1388 від 28.07.2023 року (зі змінами від 26.09.2023 року та від 29.12.2023 року) “Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ “Криворіжгаз», яка набрала чинності з 01.08.2023 року, було зупинено АТ “Оператор газорозподільної системи “Криворіжгаз» (код ЄДРПОУ 03341397) дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року № 845, у зв'язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб'єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію.
Зобов'язано АТ “Оператор газорозподільної системи “Криворіжгаз» до 31 грудня 2023 року передати грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне АТ “Оператор газорозподільної системи “Криворіжгаз» на праві власності, для забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 44907200) невиконаних АТ “Оператор газорозподільної системи “Криворіжгаз» зобов'язань за періоди провадження ним господарської діяльності з розподілу природного газу, визначених за результатами здійснених НКРЕКП заходів державного контролю діяльності АТ “Оператор газорозподільної системи “Криворіжгаз» з розподілу природного газу за попередні роки та які будуть покладені за результатами заходу державного контролю НКРЕКП діяльності АТ “Оператор газорозподільної системи “Криворіжгаз» у 2021 - 2023 роках, зокрема: кошти, що підлягають коригуванню за результатами заходів державного контролю; на баланс ТОВ «Газорозподільні мережі України» вузли обліку природного газу, що є на балансі АТ “Оператор газорозподільної системи “Криворіжгаз», у тому числі тих, що були встановлені (замінені).
Отже, враховуючи вищенаведені правові норми, обов'язок відповідача по встановленню вузлів обліку природного газу передано іншій юридичній особі - ТОВ «Газорозподільні мережі України», а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у наведеній частині до АТ “Оператор газорозподільної системи “Криворіжгаз».
За таких підстав, враховуючи, що обов'язок по забезпеченню квартир позивачів індивідуальними газовими лічильниками, переданий іншій юридичній особі, позов у частині визнанння права на безкоштовне забезпечення індивідуальними газовими лічильниками за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у порядку захисту споживачів, які проживають в будинку АДРЕСА_1 , та зобов'язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за свій рахунок здійснити встановлення індивідуальних газових лічильників природного газу в квартирах побутових споживачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , задоволенню не підлягає, у зв?язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у наведеній частині не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду у наведеній частині, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» про визнання права на безкоштовне забезпечення індивідуальними газовими лічильниками за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» та зобов'язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за свій рахунок здійснити встановлення індивідуальних газових лічильників природного газу в квартирах позивачів.
В іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що судом першої інстанції стягнуто судові витрати у мінімальному розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», й в цій частині рішення суду не оскаржено, у зв?язку з чим, приймаючи до уваги недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення (tantum devolutum quantum appellatum - скільки скарги, стільки і рішення), колегія суддів не змінює рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат.
Разом з тим, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року відстрочено відповідачу АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» сплату судового збору у розмірі 24 516 гривні 00 копійок за подання апеляційної скарги на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2025 року - до ухвалення судового рішення у справі.
Оскільки, апеляційна скарга задоволена частково, колегія суддів стягує з АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на користь держави судові витрати у розмірі 16 344,00 грн (908,00 грн. х 2 (дві немайнові вимоги) х 6 (позивачі у справі) = 10 896,00 грн.; 10 896,00 грн. х 150% = 16 344,00 грн.), а іншу частину судових витрат, з огляду на звільнення позивачів від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відносить на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» - задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2025 рокув частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», про визнання права на безкоштовне забезпечення індивідуальними газовими лічильниками за рахунок Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у порядку захисту споживачів, які проживають в будинку АДРЕСА_1 , та зобов'язння Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за свій рахунок здійснити встановлення індивідуальних газових лічильників природного газу в квартирах побітових споживачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - скасувати та ухвалити в цій частині новее рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», про визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників за рахунок Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на рахунок держави суждові витрати у розмірі 16 344 (шістнадцять тисяч триста сорок чотири) гривні 00 (нуль) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: