Провадження № 22-ц/803/7774/25 Справа № 212/4144/25 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
30 вересня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання Лідовська А.А.,
сторони
позивач - ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник малолітнього ОСОБА_2
відповідач Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, апеляційну скаргу представника позивача адвоката Заборського Олександра Валентиновича на рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2025 року, ухваленого суддею Козловим Д.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 14 травня 2025 року,
У березні 2025 року представник позивача адвокат Заборський О.В. звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - АТ «Криворізький залізорудний комбінат») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька.
В обґрунтування позову зазначив, що батько малолітнього позивача ОСОБА_3 працював прохідником дільниці № 4 шахти ім. Леніна ПАТ «Кривбасзалізрудком» (наразі - АТ «Криворізький залізорудний комбінат»), який ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві: обрушення рудної маси. Відповідно до Акту № 55-21 від 24.12.2013 року про нещасний випадок на виробництві та Акту форми Н-5 від 27.12.2013 року спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 15 листопада 2013 року із ОСОБА_3 на шахті ім. Леніна вбачається, що ОСОБА_3 направився в забій, щоб забити клин-петлю, а ОСОБА_4 почав підтягувати трос разом із блочком БС-20. В цей час з лежачої сторони покрівлі виробки виникло раптове обрушення рудної маси, якою був смертельно травмований ОСОБА_3 , з боку якого порушень вимог актів з охорони праці не було. Такий випадок зі смертельним наслідком з підривником дільниці № 4 шахти ім. Леніна ПАТ «Кривбасзалізрудком», ОСОБА_3 , вважається таким, що пов'язаний з виробництвом. У зв'язку зі смертю батька ОСОБА_1 втратив найріднішу людину у віці 1 року, тому не мав можливості побачити та відчути підтримку батька, виховання й його турботу. З кожним роком сину померлого ставало все важче від розуміння того, що з дитинства в нього немає батька, він ніколи не пізнає батькової любові, не буде знати яким він був, навіть пам'яті про нього не матиме. Мати такої дитини, ОСОБА_2 так й не вийшла заміж, а в сина з дитинства почались психологічні проблеми, спричинені втратою найдорожчої людини та годувальника. При цьому матері малолітніх дітей, позивачці, дочці якої на той момент було 5 років, а молодшому сину 1 рік, у зв'язку із втратою годувальника довелось піти на роботу та внаслідок чого мати почала менше приділяти уваги дітям, тому хлопчику з дитинства довелось вчитись самостійності та витриманому характеру, справлятись із чоловічою роботою без допомоги та прикладу батька. Отже, з дитинства хлопчик відчуває моральні страждання через відсутність в його житті батька, батьківської підтримки та поради, тому йому довелось раніше подорослішати та кожен день докладати додаткових зусиль для організації життя без батьківського прикладу. Таким чином внаслідок смерті батька ОСОБА_1 спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку зі смертю батька, що призводить до порушення його способу життя. Оскільки смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, вважає, що на відповідача покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду. Так моральні та душевні страждання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , оцінює в сумі 1400000 грн. На підставі зазначеного просив суд стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 1400000 грн. без урахування податків та інших обов'язкових платежів та витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.
Рішенням Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника, пов'язаної з виконанням трудових обов'язків, - 400 000 (чотириста тисяч) грн. без утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решти заявлених вимог - відмовлено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу в сумі 2571,43 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в дохід держави судовій збір в сумі 4000 грн.
Представник позивача не погодившись із частковим задоволенням позову подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду змінити, збільшити суму відшкодування моральної шкоди з 400000, 00 до 1400000, 00 грн., в решті залишити без змін.
При цьому, скаржник зазначає, що судом визначено занижений розмір відшкодування, який не відповідає глибині моральних страждань та переживань позивача.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано, в апеляційному порядку не оскаржено.
30 вересня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Заборського О.В. надійшла заява про розгляд справи, призначений на 30 вересня 2025 року на 10:30 годин без участі позивача та її представника, апеляційну скаргу підтримують в повному обсязі та просять її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що гр. ОСОБА_3 працював з 12 серпня 2009 року на різних посадах в АТ «КЗРК», зокрема, з 11 березня 2010 року на посаді прохідника 4-го розряду дільниці № 4 шахти ім. Леніна, до 15 листопада 2013 року, після чого трудові відносини були припинені через смерть ОСОБА_3 , що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_3 (серія НОМЕР_1 ).
З Акту спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком від 30 грудня 2013 року, складеного на підприємстві відповідача, АТ «КЗРК», який є правонаступником ПАТ «КЗРК», було встановлено отримання 15 листопада 2013 року ОСОБА_3 , 1989 р. н., смертельного травмування на виробництві, причинами якого комісія зі спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком зазначила, що стався внаслідок раптового обвалу рудної маси з лежачого боку кровлі під час забиття постраждалим клин-петлі в грудину забою бурового штреку в осях 98-92 горизонт 1340 м. При цьому порушень з боку постраждалого вимог актів з охорони праці не було допущено. Також нормативна документація щодо безпечного виконання робіт відповідала вимогам актів з охорони праці. Таким чином причинами нещасного випадку було раптове самовільне обрушення рудної маси з лежачої сторони крівлі під час забивання постраждалим клин-петлі в грудину забою бурового штреку у вісях 98-92 горизонт 1340 м., наявності шару руди товщиною до 2,5 м., порушеного різноспрямованими тріщинами, що опинились між оголеним зводом крівлі та межею контакту з масивом міцних мартитових кварцитів, що раптово обрушився під дією власної сили тяжіння. Обрушенню рудного шару з крівлі сприяла його вологість; відсутність науково-обґрунтованим методів та технічного забезпечення для своєчасного виявлення та прогнозування приконтурних зон, що мають тектонічні порушення, зон розломів, зон вилужнювання тощо; відсутність технічних рішень при підземній розробці рудних родовищ, що забезпечують дистанційне виявлення таких прихованих шарів рудної маси, що піддаються раптовим обрушенням. Таким чином причиною нещасного випадку є організаційна, внаслідок чого такий випадок вважається таким, що пов'язаний із виробництвом, вказавши особу виконуючого обов'язки гірничого майстра дільниці № 4 шахти імені Леніна АТ «КЗРК» таким, дії та бездіяльність якого привели до нещасного випадку із ОСОБА_3 .
На підставі акту спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком був виданий акт про нещасний випадок на виробництві, що стався із ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1885 від 18 листопада 2013 року, вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 23 років.
Крім того встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Жовтневим відділом РАЦС Криворізького МУЮ Дніпропетровській області, актовий запис № 99 від 1 березня 2008 року, вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 одружились.
Судом було також встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого Жовтневим районним бюро ДРАЦС Криворізького МУЮ у Дніпропетровській області, актовий запис № 585 від 11 травня 2012 року, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьками якого вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що враховуючи передчасну загибель батька, його сину, якому на час смерті батька виповнилося лише один рік, і який через це вимушений зростати в неповній сім'ї, позбавлений турботи та любові батька, заподіяно глибоких моральних страждань та душевних переживань, суд керуючись принципами розумності і справедливості, визначив достатнім для відшкодування моральної шкоди 400000 грн., без утримання податку та обов'язкових платежів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).\
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди » № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне і обґрунтоване.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника позивача адвоката Заборського Олександра Валентиновича залишити без задоволення.
Рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2025 року
Головуючий:
Судді: