Провадження №2/760/345/25
Справа №760/24655/20
01 жовтня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі
головуючої судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Омельяненко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІСТА», ОСОБА_1 , третя особа: Фонд Гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, суд, -
Позивач, Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» правонаступник якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс», звернулося до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договором № 014/0398/2/06873 від 22 листопада 2007 року в розмірі 140 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товариству «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
09 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «ФІДОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІСТА» було укладено договір про відступлення права вимоги № 09/12-15, згідно умов якого право вимоги за кредитними договором № 014/0398/2/06873 від 22 листопада 2007 року, що боржника ОСОБА_1 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІСТА».
Уклавши договір цесії за вказаних обставин та на умовах Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» фактично відмовилося від власних майнових прав на суму, що становить різницю між розміром відступлення (прав вимоги) та сумою отриманих коштів; взяло на себе зобов'язання щодо передачі майнових прав у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «АВІСТА», внаслідок яких виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами частково, на суму, що становить різницю між розміром відступленого боргу та сумою отриманих коштів, стало неможливим; здійснив відчуження майна за цінами, нижчими на 75% і більше відсотків від вартості майна та звичайної ціни; надав перевагу окремому кредитору на придбання прав вимоги та укладення Договору цесії; уклав правочин з пов'язаною особою, який не відповідає вимогам законодавства України, що підпадає під критерії нікчемності, наведені в п.п.1,2,3,7ґ.8 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У зв'язку з відповідністю критеріям нікчемності договору про відступлення прав вимоги № 09/12-15 від 09 грудня 2015 року Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» 16 грудня 2019 року було прийнято рішення № 13, яким віднесено вчинений правочин до категорії нікчемних, застосування наслідків недійсності.
11.02.2021 від представника ТОВ «Фінансова компанія «Траст Фінанс» адвоката Баженова А.В. надійшла заява про заміну позивача Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс».
Ухвалою судді від 16 червня 2022 року відкрито провадження в цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без вилику (повідомлення) сторін та задоволено клопотання представника ТОВ «Фінансова компанія «Траст Фінанс» про про заміну позивача Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс».
14.10.2022 від третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли пояснення, відповідно до яких просили позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що спірний правочин, договір про відступлення прав вимоги від 09.12.2015 №09/12-15, є нікчемним з підстав, встановлених частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме п.п. 1, 2, 3, 7, 8 відповідно до яких: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе забов'язання, внаслідок чого він став несплатопроможним або виконання його грошових забов'язань перед іншими кредитороами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результат робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або забов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк уклав правочин (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для нх законодавством чи внутрішнім документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо таки правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 18.11.2024 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільної справи - в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Сторони у судове засідання не з'явились, будучи повідомленні належним чином про судове засідання.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.
У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що 22.11.2007 між ВАТ «Ерсте Банк» (код 34001693), правонаступником якого є ПАТ «ФІДОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/0398/74/06873, згідно якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 200 000,00 доларів США. Кошти клієнту були надані в сумі та у спосіб, передбачений умовами кредитного договору.
09.12.2015 між ТОВ «ФК «АВІСТА» та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги №09/12-15.
02.02.2021 між ПАТ «ФІДОБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія Траст Фінанс» було укладено Договір №GL3N219271 про відступлення прав вимоги.
Відповідно до п.1 та п.2 Договору відступлення прав вимоги, та у відповідності до ст.. 512 ЦК україни, ТОВ «ФК «ТРАСТ ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало, зокрема, грошової вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору №014/0398/74/06873 від 22.11.2007 та забезпечувальному договору іпотеки №014/0398/74/06873 від 22.11.2007.
У якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №014/0398/74/06873 прийнято: майнові права на трикімнатну квартиру, будівельний номер АДРЕСА_1 , загальна площа 115,4 кв.м; майнові права на приміщення соціально - побутового призначення (вбудовані в житлові будинки) - нежитлове приміщення, машиномісце, за адресою: АДРЕСА_2 ,загальна площа 15 кв.м., відповідно до договору іпотеки від 22.11.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В. за реєстровим №3507. Іпотекодавець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
09.12.2015 між банком, в особі представника - Єкімука О.Л. , що діяв на підставі довіреності від 19.11.2015, посвідченої приватним нотаріусом Київсьокго міського нотаріального округу Падалка Р.О. за реєстровим №8556, та ТОВ «Фінансова компанія «АВІСТА» було укладено договір про відступлення права вимоги №09/12-15, за умовами договору цесії ПАТ «ФІДОБАНК» відступив на користь нового кредитора ТОВ «ФК «АВІСТА» належні банку права вимоги до позичальника за кредитним договором, за що ТОВ «Фінансова компанія «АВІСТА» забов'язалась сплатити банку грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору, в строки та порядку, визначені договором цесії.
Розмір заборгованості позичальника на момент відступлення прав вимоги склав 1 669 216,97 грн. - гривневий еквівалент (за офіційним курсом НБУ - 22,913187 грн./1 долар США) 72 849,62 доларів США (п.2.5 Договору цесії).
Ціна договору склала 68 739,56 грн. без ПДВ, що за курсом НБУ еквівалентно 3000,00 доларів США.
09.12.2015 сторони склали та підписали акт приймання - передачі прав вимоги по договору цесії.
Відповідно до рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товариству «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Крім того, уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК» 16.12.2019 прийняте рішення № 13, яким вирішено віднести вчинені правочини до категорії нікчемних та вважати їх нікчемними, застосувати до наведених правочинів наслідки недійсності, обумовлені п. 2 ст. 216 ЦК України, повідомити про прийняте рішення сторін нікчемних правочинів, в т.ч. позичальників, поручителів/майнових поручителів.
27 грудня 2019 року за №1-4/2045-ЛК направлено письмове повідомлення відповідачу про нікчемність правочинів.
Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно до вимог ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні і оспорювані. Нікчемні - ті, недійсність яких прямо встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо). Оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом (ч. 2 ст. 215 ЦК).
Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно із п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Згідно із п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Правовідносини стосовно виведення неплатоспроможного банку з ринку регулюються спеціальним законодавством - Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та відповідними нормативно-правовими актами Фонду гарантування та Національного банку України».
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Згідно ч. 1 ст. 29 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд набуває прав кредитора банку: 1) на загальну суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам такого банку (включаючи пункти 3-5 частини другої статті 27 цього Закону) на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, у тому числі на суму цільової позики, наданої банку протягом дії тимчасової адміністрації, та на суму наданої Фондом приймаючому або перехідному банку фінансової підтримки; 2) на суму сплачених Фондом витрат, пов'язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, здійснених у межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду, у тому числі щодо консолідованого продажу активів банку, що ліквідується; 3) на суму нарахованого, але не сплаченого регулярного збору до Фонду, а також на суму заборгованості із сплати зборів, пені та/або штрафів до Фонду, нарахованих до дня, що передує дню запровадження процедури ліквідації.
Згідно ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; 2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій. Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду не має права обмежувати або припиняти здійснення: а) банком операцій у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону; б) операцій, спрямованих на виконання нетто-зобов'язання, визначеного відповідно до статті 54-1 цього Закону, шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення, переданий банком на виконання зобов'язань за такою угодою; 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи; 6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку; 7) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення Фондом другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством; 8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду; 9) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю; 10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі; 11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.
Згідно ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІСТА», ОСОБА_1 , третя особа: Фонд Гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину слід відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 202, 203, 215, 216, 253, 256, 257, 267 ЦК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», п. п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Усатова І.А.