Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8699/25
Номер провадження 1-кс/711/2176/25
26 вересня 2025 року
м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025250000000552, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.152 КК України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Липова Долина, Роменського району, Сумської області, українця за національністю, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, утриманців не маючого, інвалідом, депутатом, учасником бойових дій не являється, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.152 КК України, -
Старший слідчий відділу Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням в якому просить продовжити строк застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовує тим, що у провадженні відділу розслідування злочинів, учинених дітьми, слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025250000000552 від 03.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , у липні 2024 року, більш точної дати та часу встановити не представилося можливим, перебуваючи в кімнаті орендованого будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , маючи злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням у тіло малолітньою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з використанням геніталій, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, у вигляді вагітності потерпілої, посягнув на охоронювані законом суспільні відносини, що забезпечують статеву недоторканість малолітньої ОСОБА_7 , ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки
у суспільстві, достовірно знаючи про малолітній вік ОСОБА_7 , а саме не досягнення нею чотирнадцяти років, що відповідає її зовнішнім фізичним, фізіологічним даним, та розвитку, за взаємною згодою, без застосування фізичного, психологічного насилля, а також погроз застосування такого насильства, з метою задоволення статевої пристрасті, вступив з потерпілою в статеві зносини природнім шляхом, тобто здійснив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_7 з використанням геніталій (зґвалтування), здійснивши еяколяцію в тіло малолітньої, що спричинило вагітність останньої.
Результатом та наслідками таких протиправних дій ОСОБА_4 стало те, що 09.05.2025 у потерпілої ОСОБА_7 , народилась дівчинка ОСОБА_8 , згідно висновку експерта №СЕ-19-25/38909-БД від 25.07.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ймовірно є біологічним батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічною матір'ю якої є потерпіла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ймовірність даної події становить не менше 99,9999999%.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
З урахуванням зібраних у ході досудового розслідування доказів 29.07.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.152 КК України.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.07.2025 підозрюваному ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 26 вересня 2025 року включно із можливістю внесення застави в розмірі 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302800 грн.
19.09.2025 постановою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури продовжено строк досудового розслідування в кримінальному провадженні №12025250000000552 від 03.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України продовжено до трьох місяців, тобто до 26 жовтня 2025 року.
Анкетні відомості підозрюваного: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Липова Долина Роменського району Сумської області, українець, громадянин України, освіта середня, не працює, неодружений, учасником бойових дій, інвалідом не є, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами:
- документом - заявою про вчинене кримінальне правопорушення
від 08.07.2025;
- показаннями свідка ОСОБА_10 від 08.07.2025;
- показаннями свідка ОСОБА_11 від 08.07.2025;
- показаннями неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.07.2025;
- показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.07.2025;
- висновком експерта від 25.07.2025 № СЕ-19-25/38909-БД;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , закінчується 26.09.2025, але на даний час ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшилися, не перестали існувати та є достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на неповнолітніх свідків та малолітню потерпілу, продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
- п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який посягає на статеву свободу та статеву недоторканість особи, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, під тягарем відповідальності за скоєний злочин, а також можливості бути засудженим до позбавлення волі на певний строк, може залишити місце свого проживання, таким чином переховуватися від органів досудового розслідування та суду. На підтвердження цього ризику свідчить й те, що ОСОБА_4 , зареєстрований та мешкає в Сумській області, тобто не за місцем скоєння кримінального правопорушення, що дає останньому можливість без особливих зусиль переховуватись від органу досудового розслідування та суду, є офіційно непрацюючим, неодруженим, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей немає, а тому немає міцних соціальних зв'язків за місцем проживання;
- п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на неповнолітніх свідків та малолітню потерпілу, у цьому ж кримінальному провадженні, обґрунтовується, тим, що їх показання мають суттєве значення для повного, всебічного з'ясування обставин злочину, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , у зв'язку з чим, він є особою зацікавленою у зміні показань неповнолітніх свідків та малолітньою потерпілою та матиме реальну можливість шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати від останніх дачі неправдивих показань або зміну уже наданих на його користь, з метою уникнення або пом'якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що перешкоджатиме об'єктивному з'ясуванню обставин кримінального провадження. Слід враховувати той факт, що ОСОБА_4 в силу одержання клопотання про тримання під вартою з додатками у вигляді протоколів допитів свідків та малолітньої потерпілої, їх дані та показання стануть відомі підозрюваному, тому ОСОБА_4 зможе повпливати на останніх за місцем їх фактичного проживання;
- п.4 ч.1 ст.177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що на даний час дослідження обставин кримінального провадження триває (здійснюється досудове розслідування), ОСОБА_4 шляхом зловживання процесуальними правами, може затягувати досудове розслідування, що може виражатись у неявці за викликами до слідчого та прокурора.
- п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме враховуючи те, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, направлених на статеву свободу та статеву недоторканість особи (що вказує на абсолютне несприйняття загальноприйнятих у суспільстві норм моралі та правил поведінки), перебуваючи на волі може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Також при обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 слід врахувати наявні обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме:
-вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;
-кримінальне правопорушення вчинене останнім являється особливо тяжким, та тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі строком від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі;
-відсутність у підозрюваного постійного місця роботи;
-відсутність міцних соціальних зв'язків ОСОБА_4 , в місці його постійного проживання.
Натомість органом досудового розслідування встановлено неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених в клопотанні ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваною, таких як: 1) особисте зобов'язання - оскільки він є найбільш м'яким запобіжним заходом та не передбачає будь-яких обмежень, у зв'язку з чим взагалі не забезпечить запобіганню вказаних у клопотанні ризиків; 2) особиста порука - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків та стосовно ОСОБА_4 до органу досудового розслідування не надходило від осіб, які заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваною покладених на нього обов'язків; 3) застава - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків, а також відсутні відомості про те чи наявний у підозрюваного майновий стан, який дасть йому можливість внести за себе заставу; 4) домашній арешт - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних у даному клопотанні ризиків та лише створить умови до залишення місця проживання та реєстрації з метою уникнення покарання.
При цьому слідство, враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер висунутої підозри, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, зокрема, що підозрюваний може переховуватися від слідства, а в подальшому суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, тому не вбачається ґрунтовних підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобіганню ризиків, виконанню підозрюваним процесуальних обов'язків, та забезпечить належну поведінку під час проведення досудового розслідування, а в подальшому розгляду справи і запобіганню уникнення правосуддя.
У контексті ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, про те таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі на стільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши до особи запобіжний захід. При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 ЄСПЛ вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Розглядаючи скаргу у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, ЄСПЛ підкреслив також, що при визначенні «ступеня підозри» підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні особливої категорії злочинів».
У відповідності до частин 4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та пояснив, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025250000000552, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.152 КК України. Повідомив, що строк досудового розслідування продовжено, а тому необхідно продовжити запобіжний захід, так як ризики не змінилися та продовжують існувати. Просить задовольнити клопотання.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі. Визнає підозру, не знав, що їй 13 років, жили за згодою разом у нього. Про дитину дізнався вже на останніх місяцях.
Заслухавши доводи прокурора, пояснення та заперечення сторони захисту, підозрюваного, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з вимогами ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з нормами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно з вимогами п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчим суддею встановлено, що 29.07.2025 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.152 КК України, а саме у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.07.2025 підозрюваному ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 26.09.2025 із можливістю внесення застави в розмірі 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302800 грн.
19.09.2025 постановою керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_13 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025250000000552 від 03.07.2025 до трьох місяців, тобто до 29.10.2025.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Надаючи оцінку обґрунтованості підозри, слідчий суддя звертає увагу, що «обґрунтована підозра» у вчинені кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. (рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»)
Таким чином, на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні інкримінованого злочину. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, слідчий суддя повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
При цьому, тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення у справі «Ердагоз проти Туреччини», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства»).
У даному кримінальному провадженні зв'язок ОСОБА_4 з обставинами та подіями розслідуваного кримінального правопорушення, на переконання слідчого судді, існує, а сукупність наданих доказів дають підстави дійти до висновку про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України та обґрунтованість врученої підозри, що є однією із складових підстав для застосування запобіжного заходу, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також убезпечення існуючих ризиків у кримінальному провадженні.
Разом з цим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігав ризикам, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»).
У справі «Ілійков проти Болгарії», Європейський суд з прав людини вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Вирішуючи клопотання слідчого/прокурора, суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
В п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року констатовано, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Разом з цим, в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» зазначено, що національні судові органи повинні брати до уваги всі обставини, які мають значення для з'ясування, чи наявний суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинності, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.
Тобто рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні матеріали клопотання, з огляду на вагомість наданих доказів та їх взаємозв'язок, слідчий суддя вважає, що на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження №12025250000000552 є необхідність у продовженні відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, у даному кримінальному провадженні, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на неповнолітніх свідків та потерпілу; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За таких обставин, враховуючи наявність обґрунтованої підозри, тяжкість та обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність ризиків у даному кримінальному проваджені, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , дають достатні підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інший запобіжний захід не забезпечить дієвості даного кримінального провадження та належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 на даній стадії досудового розслідування та, на переконання слідчого судді, не буде порушувати баланс інтересів щодо прав особистої свободи останнього та завдань кримінального провадження.
Будь-яких даних, що за станом здоров'я підозрюваний ОСОБА_4 не може утримуватися під вартою в умовах слідчого ізолятора, слідчому судді не надано.
Враховуючи вимоги ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави слідчий суддя враховує, що її розмір спрямований на забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного з метою виконання покладених на нього обов'язків, недопущення продовження злочинної діяльності, вчинення нових кримінальних правопорушень чи вчинення дій, спрямованих на перешкоджанню встановленні усіх обставин у кримінальному провадженні, при цьому розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
У своєму рішенні у справі «Гафа проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5 § 3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому, розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Таким чином, з урахуванням обставин кримінального провадження, тяжкості кримінального правопорушення, ступеню наявних ризиків у цьому кримінальному провадженні, а також даних про особу підозрюваного, його соціального та майнового стану, задля досягнення дієвості кримінального провадження та недопущення негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, слідчий суддя вбачає за доцільне застосовувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 заставу у розмірі 90 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 272 520 (двісті сімдесят дві тисячі п'ятсот двадцять) гривень, з покладенням обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, які, на переконання слідчого судді, здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків на даній стадії досудового розслідування. Доводи сторони захисту враховані в позиції зменшення розміру застави на даній стадії досудового розслідування, а також відсутність факту примушування та спільне проживання протягом тривалого часу.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого відділу Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025250000000552, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.152 КК України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 29.10.2025 року, включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , заставу в розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 272 520 (двісті сімдесят дві тисячі п'ятсот двадцять) гривень.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі.
У разі внесення застави, звільнити підозрюваного ОСОБА_4 , з-під варти.
У випадку внесення застави підозрюваним або заставодавцем, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- вчасно прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися з м. Черкаси без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;
- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) з потерпілою та і свідками у даному кримінальному провадженні, доведених до відому ОСОБА_4 про їх статус, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_4 у присутності слідчого чи прокурора.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо він як підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 30.09.2025.
Слідчий суддя: ОСОБА_1