Справа № 541/2095/25
Провадження № 1-кп/541/271/2025
Іменем України
26 вересня 2025 рокум.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170550000247 від 10.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч. 3 ст. 307 КК України, -
В провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч. 3 ст. 307 КК України, для розгляду по суті.
Прокурор в судовому засіданні подав письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 27 вересня 2025 року, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та продовження строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні ризики, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, ОСОБА_5 визнає свою вину, він готовий до покарання, не має судимостей, має міцні соціальні зв'язки, місце проживання. Просила змінити запобіжний захід на мільш м'який, а саме: у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.
Суд, дослідивши клопотання прокурора, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Згідно з ч. 5 ст. 199 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» від 20.08.2010 ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 липня 2025 року було продовжено строк обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 27.09.2025, з визначенням розміру застави.
Суд погоджується, що є достатні підстави вважати наявними ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може здійснити спроби переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженню або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі обґрунтованість підозри, суспільну небезпечність тяжкості злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які суд вважає доведеними, виходячи з обставин інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень.
Суд враховує тяжкість покарання у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , за які передбачено покарання лише у виді позбавлення волі, за особливо тяжкий злочин на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, його вік, стан здоров'я, відсутність офіційної роботи, міцних соціальних зв'язків та майна у значних розмірах, за місцем реєстрації обвинувачений не проживає, з урахуванням чого суд вважає, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, тому суд вважає, що необхідно продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не встановлено та стороною захисту в судовому засіданні не надано.
При продовженні строку дії запобіжного заходу також враховується та обставина, що будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції в судовому засіданні обвинуваченим не надано, інших даних щодо стану здоров'я (наявності тяжких захворювань та інших протипоказань) не добуто, що свідчить про можливість тримання обвинуваченого ОСОБА_5 у місцях позбавлення волі.
За таких обставин суд вважає, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного запобігання настанню вказаних ризиків, отже клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки, в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183,199, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 24 листопада 2025 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ код ЗКПО 26304855, МФО 820172, отримувач ТУ ДСА України в Полтавській області.
У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до суду протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати до суду на кожен виклик;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Полтавській області, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Полтавська установа виконання покарань № 23».
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Полтавська установа виконання покарань № 23» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово суддю Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 .
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1