Справа № 173/2228/25
Номер провадження1-кп/173/205/2025
іменем України
01 жовтня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025041150000182 від 07.08.2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Посуньки, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, громадянки України, з професійно технічною освітою, розлученої, яка не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 128 КК України,-
27.06.2025, близько 16.00 год., ОСОБА_4 знаходилась на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де також знаходилась ОСОБА_5 , в ході діалогу з якою у ОСОБА_4 на грунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт.
У той же день, тобто 27.06.2025, близько 16.10 год., ОСОБА_4 , продовжуючи знаходитись на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту наблизилась до ОСОБА_5 , після чого ОСОБА_4 , проявляючи злочинну недбалість, не передбачила можливості настання від вчинених нею дій суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинна була та могла передбачити можливість падіння ОСОБА_5 , та не впевнившись у безпечності розташування останньої на місцевості, з метою заподіяння ОСОБА_5 фізичного болю, умисно, протиправно, здійснила поштовх долонями обох рук в область грудної клітини ОСОБА_5 . В результаті вказаних дій ОСОБА_5 втратила рівновагу та впала на лівий бік, при падінні травмувала руку та отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням уламків та з відривом шилоподібного відростка, які згідно з п.п. 2.2.1.в. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров'я на більш ніж 21 добу.
Потерпіла ОСОБА_6 , про час і місце розгляду кримінального провадження повідомлена належним чином, в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд кримінального провадження у її відсутність, просила призначити покарання на розсуд суду. З огляду на що, суд, заслухавши думку учасників судового провадження та переконавшись в тому, що за відсутності потерпілого можливо з'ясувати всі обставини, що мають значення для розгляду кримінального провадження дійшов висновку про розгляд кримінального провадження у її відсутність.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою вину у вчинені інкримінованого їй правопорушення, підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті. Пояснила, що близько 16 год. 00 хв. 27.06.2025 р. вона прийшла на вул. Шкільна, буд. 35 с. Посуньки до сусідки. Філінська була нетвереза, підійшла до неї та почала звинувачувати її у тому, що вона начебто щось у неї вкрала. Вона відштовхнула її, потерпіла не втрималась на ногах та впала. Вона злякалась, почала плакати, оскільки потерпіла вагітна. Її почав бити чоловік потерпілої по обличчю. В цей час ОСОБА_7 вже підвелась та стояла на ногах. Вона розвернулась та пішла додому, викликала поліцію та швидку. Додала, що штовхнула потерпілу щоб відійти від неї, не думала, що вона впаде та зламає руку. Не бажала настання таких наслідків. Жалкує, що так сталося.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченою, тому просив суд визнати ОСОБА_4 винуватою та призначити покарання за ст. 128 КК України у виді громадських робіт на строк 150 годин.
Оскільки обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор, також не оспорював фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння злочинів, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинувачену та частково дослідивши матеріали кримінального провадження, у тому числі ті, що характеризують особу обвинуваченої, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах доведена повністю, а її дії слід кваліфікувати за ст. 128 КК України, необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 судом не встановлено.
Згідно з роз'ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».
Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім не дискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
За таких обставин, судом враховано, що ОСОБА_4 , раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, не є особою з інвалідністю та не досягла пенсійного віку, критично ставиться до скоєного, наявність обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за необхідне визначити їй міру покарання в межах санкції ст. 128 КК України, а саме у виді громадських робіт на строк 150 годин.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», не лише покарати за вчинення кримінального правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, а також запобігти вчиненню нею так і іншими особами правопорушень.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному проваджені відсутні.
Запобіжний захід під час досудового розслідування не обирався і на даний час відсутні підстави для його обрання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 363-368, 370, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 128 КК України та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1