01 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 580/11545/24
адміністративне провадження № К/990/22521/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Мацедонської В. Е., Мельник-Томенко Ж. М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року (суддя Бабич А. М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року (судді: Безименна Н. В., Бєлова Л. В., Кучма А. Ю.) у справі № 580/11545/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ТЦК), військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , у якому просив:
- визнати протиправними дії ТЦК щодо обчислення і виплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) грошову допомогу на оздоровлення, з 24 лютого до 08 червня 2022 року та з 29 жовтня 2022 року до 22 лютого 2023 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704);
- зобов'язати ТЦК нарахувати та виплатити з 24 лютого до 08 червня 2022 року та з 29 жовтня 2022 року до 22 лютого 2023 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення з 09 червня до 28 жовтня 2022 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з 09 червня до 28 жовтня 2022 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 23 лютого 2023 року до 19 серпня 2024 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити з 23 лютого 2023 року до 19 серпня 2024 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплатити позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що з 24 лютого по 08 червня 2022 року включно проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 09 червня по 10 жовтня 2022 року включно проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , з 23 лютого 2023 року по 19 серпня 2024 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 19 серпня 2024 року № 171-РС позивача звільнено з військової служби у відставку відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
3. Позивач через свого представника - адвоката Чернікова Д. Ю. звернувся до відповідачів із адвокатським запитом, на який отримав лист-відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_4 та військової частини НОМЕР_2 з розрахунками грошового забезпечення в розрізі структурних елементів. Водночас на момент звернення до суду із цим позовом військова частина НОМЕР_1 відповіді на адвокатський запит не надала.
4. На переконання позивача, відповідачі протиправно нараховували та виплачували йому грошове забезпечення в значно меншому розмірі, ніж було передбачено діючим законодавством, у зв'язку з чим звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року: позовну заяву залишено без руху; надано позивачу строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.
У вказаній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Оскільки грошове забезпечення позивача виплачене щомісячно, про всі складові він міг дізнатися кожного наступного місяця відпрацьованої служби. Про складові грошового забезпечення, які підлягають виплати під час звільнення - з дати ознайомлення з наказом про звільнення та/або отримання цих коштів.
Черкаський окружний адміністративний суд також указав, що в позовній заяві позивач не вказав та не надав доказів конкретних дат фактично отриманого від відповідачів грошового забезпечення за спірні періоди. Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 44, частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи зобов'язані не приховувати докази. Згідно із частиною першою статті 45 КАС України - добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Тому для об'єктивного вирішення питання чи дотримано строк звернення до суду, якщо ні - то якою є точна дата його відліку, суд дійшов висновку запропонувати позивачу на виконання частини четвертої статті 161 КАС України надати суду докази щодо дати фактичного отримання всіх сум грошового забезпечення за спірні періоди.
За висновком суду першої інстанції, оскільки загальний період, щодо якого заявлені позовні вимоги щодо щомісячного грошового забезпечення з 24 лютого 2022 року до 19 серпня 2024 року, з дотриманням строку звернення до суду заявлено виключно щодо оплати за червень, липень і серпень 2024 року, які позивач отримав у липні, серпні і вересні 2024 року відповідно. Решта періоду заявлена з порушенням тримісячного строку. Звертаючись до суду 20 листопада 2024 року з пропуском строку на звернення до адміністративного суду зі вказаними вище позовними вимогами, будь-яких обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду щодо перерахунку та виплати йому грошового забезпечення протягом розумного строку до відповідача, позивач у позовній заяві не вказав.
Отже, Черкаський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позовна заява має недоліки, що перешкоджають відкриттю провадження у справі. Тому наявні підстави залишити її без руху та зобов'язати позивача надати обґрунтовану заяву щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду зі вказівкою поважних причин його пропуску та надати докази щодо фактів і обставин, які об'єктивно перешкодили йому своєчасно звернутися в суд із вказаними вище позовними вимогами, або зменшити позовні вимоги, подавши, дотримуючись вимог статей 160, 161 КАС України, відповідну заяву з позовними вимогами, заявленими в межах передбачених процесуальним законом строків.
6. Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 09 грудня 2024 року: відмовив у задоволенні заяви адвоката Чернікова Д. Ю.
Прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 в частині позовних вимог про:
- визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати йому грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 01 червня до 19 серпня 2024 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому з 01 червня до 19 серпня 2024 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплатити йому одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
- зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 , що полягає у невключенні до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових);
- зобов'язання військової частини НОМЕР_2 перерахувати та виплатити йому компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2024 рік, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
В іншій частині позовних вимог позовну заяву повернуто. Роз'яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду за умови усунення причин, що стали підставою для повернення.
7. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 у відповідній частині, Черкаський окружний адміністративний суд зазначив, що оскільки грошове забезпечення позивача виплачене щомісячно, про всі складові він міг дізнатися кожного наступного місяця відпрацьованої служби. Про складові грошового забезпечення, які підлягають виплати під час звільнення - з дати ознайомлення з наказом про звільнення та/або отримання цих коштів. В ухвалі про залишення позову без руху суд роз'яснив позивачу щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду зі вказаним вище позовом в частині позовних вимог за період з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2024 року та обов'язку надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності тому причин і надати докази. Позивач та його представник у заяві не вказали жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду. Отримання відповідей відповідачів, у тому числі листа військової частини НОМЕР_2 від 29 жовтня 2024 року, у відповідь на адвокатські запити, не змінюють порядку обчислення, та не стосуються об'єктивних перешкод дізнатися про те, чи порушені права на щомісячне грошове забезпечення, щомісячно його отримуючи.
8. Суд першої інстанції також зазначив, що зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, тримісячний строк звернення до суду за період з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2024 року пропущено, оскільки поважних причин позивач та його представник не вказують та матеріали позову та заяви не містять доказів наявності таких обставин, підстави для задоволення заяви відсутні.
9. Черкаський окружний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняти до розгляду позовної заяви в частині позовних вимог щодо періоду з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2024 року з огляду на відсутність доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду.
10. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року скасовано в частині повернення позовної заяви щодо позовних вимог про:
- визнання протиправними дій ТЦК щодо обчислення і виплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) грошову допомогу на оздоровлення, з 24 лютого до 08 червня 2022 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
- зобов'язання ТЦК нарахувати та виплатити з 24 лютого до 08 червня 2022 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум;
- визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення з 09 червня до 18 липня 2022 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з 09 червня до 18 липня 2022 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум.
Справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В іншій частині ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року - залишено без змін.
11. Залишаючи без змін ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року в частині повернення позовних вимог ОСОБА_1 за період з 19 липня 2022 року по 31 травня 2024 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
12. Шостий апеляційний адміністративний суд указав, що про виплату грошового забезпечення в неналежному, на думку позивача, розмірі, останній повинен був дізнатися на час отримання такого грошового забезпечення за відповідний місяць, а його пасивна поведінка не може свідчити про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду. Небажання встановлювати обставини здійснення нарахування щомісячного грошового забезпечення є виключно суб'єктивною обставиною, яка залежала від власної волі позивача. При цьому, твердження апелянта щодо необмеженої волі командирів та наявності реальної загрози його життю у разі подання позову до суду на своє командування є голослівним та не може бути оцінено судом як правдоподібне, з огляду на наявність великої кількості судових проваджень, в рамках яких оспорюється діяльність військових частин та безпосереднього командування щодо належного нарахування та виплати щомісячного грошового забезпечення військовослужбовцям, які безпосередньо приймають участь з відсічі збройної агресії у районах, де ведуться бойові дії.
13. Суд апеляційної інстанції зауважив, що в поданій до суду першої інстанції заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не вказав жодних належних поважних причин та не надав суду доказів щодо обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій з метою звернення до суду з даними позовними вимогами. Звернення за правовою допомогою та отримання відповідей на адвокатські запити не змінює момент з якого особа повинна була дізнатися про порушення свої прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог
14. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині повернення позовних вимог, ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що вважає їх безпідставними та необґрунтованими, такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, неправильне застосування статті 110, 116 та 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), порушенням норм процесуального права, зокрема, частини третьої статті 2 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин у справі, та без застосування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, від 04 квітня 2025 року у справі № 380/3598/24, від 10 квітня 2025 року у справі № 340/5261/24, від 17 квітня 2025 року у справі № 460/10140/24, від 18 квітня 2025 року у справі № 260/1955/24, від 30 квітня 2025 року у справі № 580/9085/24, від 08 травня 2025 року у справі № 340/2828/24.
15. ОСОБА_1 , посилаючись на висновки Верховного Суду наведені у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 зазначив, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені за період його служби, у тому числі при звільненні із цієї служби. При цьому письмове повідомлення має містити достовірну та документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум. Отже, військовослужбовець має право звернутися до суду про виплату належного йому грошового забезпечення за період служби у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені за період його служби, у тому числі при звільненні із цієї служби.
16. На переконання скаржника, строк, установлений статтею 233 КЗпП України позивач не пропустив.
17. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог за період служби з 19 липня 2022 року по 31 травня 2024 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позиція інших учасників справи
18. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначив, що враховуючи той факт, що з моменту звільнення із ІНФОРМАЦІЯ_4 (22 лютого 2023 року) і до моменту звернення до суду (20 листопада 2024 року) минуло більше одного року, доводи суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви позивачу є обґрунтованими.
19. На переконання ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримуючи заробітну плату щомісяця, у тому числі щомісячні розрахунки, позивач міг дізнатися про ймовірне порушення прав, тому строки звернення до суду обчислюються саме з таких дат. Зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, тримісячний строк звернення до суду щодо сформованих вимог - пропущений.
20. У зв'язку з викладеним ІНФОРМАЦІЯ_5 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 в частині вимог, що стосуються ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рух касаційної скарги
21. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28 травня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі № 580/11545/24 за позовом ОСОБА_1 до ТЦК, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, а також витребував із Черкаського окружного адміністративного суду справу № 580/11545/24.
22. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 580/11545/24 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
23. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить із такого.
24. Спір у цій справі виник у зв'язку із протиправними, на думку позивача, діями відповідачів щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) грошову допомогу на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а також щодо невключення до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки за період з 24 лютого 2022 року по 19 серпня 2024 року.
25. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
26. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
27. Частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
28. Таким чином, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк, і цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
29. При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
30. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
31. Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
32. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не бачить підстав відступати від указаної правової позиції у межах цієї справи та надалі зауважує таке.
33. За висновком судів попередніх інстанцій позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX).
34. Водночас позивач вважає, що таке правозастосування судами попередніх інстанцій є неправильним, оскільки, на переконання ОСОБА_1 , військовослужбовець має право звернутися до суду про виплату належного йому грошового забезпечення за період служби у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені за період його служби, у тому числі при звільненні із цієї служби.
35. Верховний Суд зазначає, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
36. В означеній постанові Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
37. Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
38. У підсумку Судова палата виснувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
39. Застосовуючи означені підходи при вирішення цієї справи, Верховний Суд зазначає, що спірний період з 24 лютого 2022 року по 29 червня 2024 року умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом № 2352-IX (19 липня 2022 року) та після цього.
40. Період з 24 лютого до 18 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом № 2352-IX, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
41. Проте період з 19 липня 2022 року по 19 серпня 2024 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
42. З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду частково поділяє позицію судів попередніх інстанцій, зокрема, щодо необхідності застосування частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, до позовних вимог, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 19 серпня 2024 року.
43. Разом із цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
44. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
45. Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
46. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
47. Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
48. На переконання Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з позовними вимогами, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 19 серпня 2024 року, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
49. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, постановленій Судовою палатою.
50. За обставинами цієї справи, 19 серпня 2024 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.
51. Позивач наполягає, що на дату виключення зі списків особового складу військової частини позивачу не було надано повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
52. З огляду на обставини цієї справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 19 серпня 2024 року слід з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розмірами та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
53. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду із цим позовом у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 19 серпня 2024 року та, за необхідності, з'ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.
54. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду допустили неправильне застосування норм права, у зв'язку із чим дійшли передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
55. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
56. Оскільки суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм права, у зв'язку із чим дійшли передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу, оскаржувані судові належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року скасувати, а справу направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді В. Е. Мацедонська
Ж. М. Мельник-Томенко