01 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №990/77/22
адміністративне провадження №Зі/990/178/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Білак М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Жука А.В. у справі №990/77/22 за позовом ОСОБА_1 до Голови Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Голови Сьомого апеляційного адміністративного суду, у якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Голови Сьомого апеляційного адміністративного суду;
- зобов'язати відповідача розглянути його скаргу від 25 листопада 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 990/77/22 позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю до Вінницького окружного адміністративного суду.
14 червня 2022 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Голови Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, позивач звернувся до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скарго.
11 липня 2022 року до Верховного Суду надійшло розпорядження Голови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року №148, яким передано апеляційну скаргу у справі №990/77/22 за позовом ОСОБА_1 до Голови Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для визначення підсудності.
Ухвалою Верховного суду від 18 липня 2022 року визначено підсудність справи №990/77/22 за Шостим апеляційним адміністративним судом.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.
08 травня 2023 року матеріали адміністративної справи №990/77/22 надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з недотриманням вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено 7-денний термін з дня одержання копії ухвали для усунення визначених у ній недоліків.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, позивач звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року про повернення позовної заяви залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання цієї ухвали. Роз'яснено апелянту, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений строк, апеляційна скарга буде повернута, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року повернуто апелянту на підставі частини другої статті 298, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.
02 січня 2025 року, не погоджуючись з ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року про повернення позовної заяви, позивач повторно подав апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року направлена Сьомим апеляційним адміністративним судом за підсудністю до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено апелянту строк для усунення вказаних недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 30 квітня 2025 року та від 23 червня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року повернуті особі, яка їх подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Позивач втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09 липня 2025 року для розгляду цієї касаційної скарги визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі головуючого судді - Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2025 року визначено колегію суддів для розгляду цієї касаційної скарги у складі: Жука А.В. (головуючий суддя), Мельник-Томенко Ж.М., Кашпур О.В.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року визнано неповажними зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі №990/77/22 залишено без руху. Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції: уточненої касаційної скарги, в якій обґрунтувати наявність передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, підстав касаційного оскарження судових рішень; копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи; заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
На виконання вимог ухвали від 28 липня 2025 року скаржником подано заяву, у якій серед іншого заявлено відвід судді Верховного Суду Жуку А.В.
У обґрунтування заяви про відвід позивач зазначає, що «працівник» Верховного Суду Жук А.В. неодноразово в своїх ухвалах від 30 квітня 2025 року та від 26 червня 2025 року у справі №990/77/22 уже висловлював свою позицію, а також, що відвід від участі його у розгляді цієї справи поданий з метою усунення будь-яких обставин, які б могли викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості судді Жука А.В., а також з огляду на правове значення результатів розгляду цієї справи, рух справи в суді касаційної інстанції й зміст процесуальних документів.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2025 року заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В. визнано необґрунтованою. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Жука А.В. у справі №990/77/22 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2025 року для розгляду заяви визначено суддю Верховного Суду Білак М.В.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Жука А.В. у справі №990/77/22, Суд виходить з такого.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені у статтях 36 КАС України.
Положення частини першої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, визначених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Верховний Суд зазначає, що метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв'язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білух проти України», заява №33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява № 4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Проаналізувавши всі доводи та аргументи, що містяться в заяві ОСОБА_1 про відвід, суд дійшов висновку, що вони не містять обставин, визначених статтею 36 КАС України, за наявності яких суддя Жук А.В. підлягає відводу. Наведені у заяві мотиви не можуть слугувати підставою для відведення судді, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях та оціночних судженнях учасника процесу.
Мотиви відводу свідчать фактично про незгоду заявника з постановленими суддею Жуком А.В. у справі № 990/77/22 ухвалами від 30 квітня 2025 року та від 26 червня 2025 року про повернення касаційних скарг позивачу, що в свою чергу, не може слугувати підставою для відводу судді відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України.
Інших аргументів та доказів, які б підтверджували безсторонність судді Жука А.В. або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості та необ'єктивності, з доводів заяви про відвід не вбачається.
Отже, доводи і обставини, на які посилається заявник, не можуть вважатися підставою для сумніву в безсторонності судді під час розгляду цієї справи.
У заяві відсутні посилання на конкретні факти прояву суддею поведінки, яка б свідчила про його неупередженість чи заінтересованість у результаті розгляду цієї справи.
Інші підстави, передбачені статтею 36 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи судді Жука А.В. і викликали необхідність його відводу, відсутні.
У зв'язку з цим у задоволенні поданої заяви про відвід судді слід відмовити.
Керуючись статтями 40, 243, 248, 256 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Жука А.В. у справі №990/77/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Білак