01 жовтня 2025 року
Київ
справа №140/6001/24
адміністративне провадження №Зі/990/166/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІТРЕЙН» про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ханової Р. Ф., Гончарової І. А., Хохуляка В. В. від участі у розгляді справи №140/6001/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІТРЕЙН» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач), суддів: Гончарової І. А., Хохуляка В. В., ухвалив постанову від 21 січня 2025 року, якою скасував ухвалені у справі судові рішення, а справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду, Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 10 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року, позов задовольнив, податкове повідомлення-рішення визнав протиправним і скасував.
Головне управління ДПС у Волинській області подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення, за якою Верховний Суд ухвалою від 22 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі.
26 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІТРЕЙН» через підсистему «Електронний суд» подало заяву про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ханової Р. Ф., Гончарової І. А., Хохуляка В. В. від участі у розгляді касаційної скарги Головного управління ДПС у Волинській області.
Заява вмотивована тим, що зазначена колегія суддів вже брала участь у розгляді цієї справи, скасували рішення судів першої та другої інстанції, не мотивувавши це належним чином, та вже виклали свою думку та позицію у справі, що слугує підставою вважати їх необ'єктивними та упередженими. Правовою підставою для задоволення цієї заяви Товариство визначає частину третю статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і пункт 4 частини першої статті 36 ЦПК України. Також вважає, що згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів, які схвалені в м. Гаага Радою Європи, наявні підстави для задоволення заяви про відвід, якщо у стороннього спостерігача виникають сумніви у неупередженості суду.
Ухвалою від 29 вересня 2025 року Верховний Суд у складі визначеної колегії суддів визнав заявлений позивачем відвід необґрунтованим та передав заяву про відвід для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Протоколом автоматизованого розподілу від 30 вересня 2025 року заяву про відвід передано для вирішення судді Гімону М. М.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України такому судді не може бути заявлений відвід.
Вивчивши доводи заяви про відвід суддів, вважаю, що підстави для її задоволення відсутні.
Стаття 6 Конвенції вимагає від суду у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України. Частиною першою статті 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Відповідно до частини третьої статті 37 КАС України, на яку посилається заявник, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.
Однак, в межах цієї справи відсутні обставини скасування постанови Верховного Суду від 21 січня 2025 року, а судді Ханова Р. Ф., Гончарова І. А., Хохуляк В. В. під час розгляду касаційної скарги не діють як суд першої та/або апеляційної інстанції. Відповідно, доводи заявника в цій частині не знаходять свого підтвердження.
Щодо доводів заявника, здійснених із посиланням на пункт 4 частини першої статті 36 ЦПК України, є підстави вважати, що заявник допустив описку у назві Кодексу, адже за своїм змістом приведена заявником норма відповідає пункту 4 частини першої статті 36 КАС України [суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді].
Фактично, наявність таких обставин заявник пов'язує з результатом попереднього касаційного розгляду справи і направлення справи на новий розгляд. Заявник висловлює доводи незгоди з таким судовим рішенням.
Однак, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику недостатньо просто про це зазначити, він має довести наявність відповідних суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Дослідивши заяву про відвід суддів та обставини, які в ній зазначені, суд визнає їх припущеннями, які не можуть вважатися підставою для сумніву в упередженості та необ'єктивності колегії суддів під час розгляду цієї справи. Позивач не зазначає конкретних обставин, передбачених статтею 36 КАС України, які, на його переконання, свідчать про неможливість участі у розгляді справи визначеного складу колегії суддів. У заяві відсутні посилання на конкретні факти прояву суддями поведінки, яка б об'єктивно свідчила про їхню небезсторонність чи заінтересованість в результаті розгляду справи.
Сам факт ухвалення Верховним Судом у зазначеному складі колегії суддів постанови від 21 січня 2025 року і направлення справи на новий розгляд (ухвалення судового рішення, яке не відповідало інтересам позивача) не можна вважати достатньою підставою для задоволення заяви про відвід колегії суддів в розумінні КАС України.
Наявність інших обставин, які могли б за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями викликати сумнів в об'єктивності або неупередженості колегії суддів під час розгляду цієї справи як підстави для відводу відповідно статті 36 КАС України заявник також не довів.
Отже, підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді цієї справи колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ханової Р. Ф., Гончарової І. А., Хохуляка В. В., визначених відповідно до вимог статті 31 КАС України, і викликали б необхідність їх відводу, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 256 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІТРЕЙН» про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ханової Р. Ф., Гончарової І. А., Хохуляка В. В. від участі у розгляді справи №140/6001/24.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон