01 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 460/9226/24
адміністративне провадження № К/990/36218/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Блажівської Н.Є., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 460/9226/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- від 30 травня 2024 року № 80161700240523, яким за незабезпечення зберігання в повному обсязі первинних, а також інших документів, регістрів бухгалтерського обліку з питань обчислення і сплати належних сум податків, ведення яких передбачено законодавством, застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «єдиний податок з фізичних осіб» на суму 1 020,00 грн;
- від 30 травня 2024 року № 80221700240523, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 222 610,00 грн, у тому числі за основним платежем на 178 088,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 44 522,00 грн;
- від 30 травня 2024 року № 80181700240523, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 268 695,45 грн, у тому числі за основним платежем на 214 956,36 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 53 739,09 грн;
- від 30 травня 2024 року № 80191700240523, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору всього на 22 391,29 грн, у тому числі за основним платежем на 17 913,03 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 4 478,26 грн;
- від 23 травня 2024 року № 80231700240523, яким за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на суму ПДВ 210 132 грн застосовано штраф на суму 4 630,00 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30 травня 2024 року №Ф-80201700240523 на суму недоїмки 153 234,08 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 травня 2024 року № 80211700240523 на суму 77 117,04 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року, адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи було визначено склад колегії суддів: Шишов О.О. (головуючий суддя), Дашутін І.В., Яковенко М.М.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року № 1214 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 460/9226/24 у зв'язку з обранням судді Дашутіна І.В. до Великої Палати Верховного Суду, що унеможливлює його участь у розгляді цієї справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2025 року, для розгляду справи визначено такий склад суду: головуючий суддя - Шишов О.О., судді: Блажівська Н.Є., Яковенко М.М.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску такого строку, скаржник посилається на те, що вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, однак вони були повернуті. Крім того, скаржнику було роз'яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до Суду.
Скаржник зазначає, що повторні касаційні скарги подано також у межах присічного строку - без суттєвих затримок та зайвих зволікань. Цитує частину п'яту статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також просить врахувати запровадження воєнного стану в країні, відсутність коштів для сплати судового збору, скорочення працівників, карантинні обмеження, епідеміологічну ситуацію та значне навантаження на працівників.
Скаржник посилається на положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, практику Європейського суду з прав людини, а також на низку ухвал та постанов Верховного Суду, у яких подібні доводи щодо пропуску строку контролюючим органом визнавалися поважними.
На думку заявника вказані обставини є поважними підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та за даними комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник уже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 4 серпня 2025 року та 19 серпня 2025 року касаційні скарги було повернуто скаржнику з підстав неналежного викладення підстав для касаційного оскарження.
У своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг Верховний Суд неодноразово надавав роз'яснення скаржнику щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, зокрема, в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Крім того, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Посилання на дослідження судової практики Верховного Суду, само по собі не може слугувати підставою для поновлення процесуального строку, без належного обґрунтування подібності правовідносин.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Також, варто зазначити, що податковий орган є суб'єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому труднощі в організації своєчасного виконання обов'язків працівників контролюючого органу є проблемою внутрішньої організації роботи податкового органу.
Водночас вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом.
Також Верховний Суд не приймає до уваги й доводи скаржника щодо подання ним повторної (чергової) касаційної скарги в межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваної постанови, з огляду на те, що частина п'ята статті 333 КАС України не змінює загальні строки реалізації особою права на касаційне оскарження, які встановлені статтею 329 КАС України, а є імперативною нормою процесуального закону, яка встановлює для суб'єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на касаційне оскарження судових рішень.
Отже, наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об'єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення строку на касаційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 460/9226/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді Н. Є. Блажівська
М. М. Яковенко