01 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/4932/25 пров. № А/857/34408/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Глущка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 140/4932/25 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Лозовським О.А. в м. Луцьку Волинської області 28.07.2025 року в порядку письмового провадження), -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці (далі - митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205100/2025/000005/2 від 02.04.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205100/2025/000066 від 02.04.2025.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: «числове значення в митній декларації країни відправлення від 28.02.2025 № 25C261000003PP12A6 не відповідає ціні товари згідно рахунка фактури № 2515025 від 20.02.2025; відповідно до поданого рахунка-фактури від 20.02.2025 № 2515025 продавцем товару власником) в TB Group Czech Republic s.r.o., що суперечить власнику, вказаному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 30.06.2014 № НОМЕР_1 - CSAD AUTOBUSY CESKE BUDEJOVICE AS. Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано.
Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 16.02.2024 між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та IB Group Czech Republic (продавець, Чеська Республіка) було укладено договір купівлі-продажу автомобіля, за умовами якого продавець продає, а покупець купує транспортний засіб, а саме вантажний автобус Iveco Rosero-P CNG, рік випуску 2013, VIN: НОМЕР_2 , на умовах, визначених цим договором купівлі-продажу.
02.04.2025 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару «Автобус пасажирський категорії «М3» марки IVECO ROSERO-P FIRST номер кузова: НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_3 , бувший у використанні, тип двигуна: з поршневим двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, конвертованим для роботи на газі, тип двигуна: природний газ CNG, маркування двигуна н/в, робочий об'єм двигуна 2998 см3, маса спорядженого 5100 кг, повна маса 7200 кг потужність:100кВт, календарний рік виготовлення 30.06.2014, модельний рік виготовлення 2014 рік, місць для сидіння - 23, стоячих -7, всього 30 місць, обладнаний місцем для інвалідного візка. Автобус загального призначення для перевезення пасажирів. Містить елементи корозії та пошкодження лако-фарбового покриття.», декларант позивача подав МД № 25UA205100002272U0. Фактурна вартість товару становить 5000,00 Євро. Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 5000,00 Євро.
До митної декларації додано: рахунок-фактура (iнвойс) №2515025 від 20.02.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 27.02.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 30.06.2014, платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 6JBKLP2 від 24.02.2025, калькуляція транспортних витрат № 01042025/1 від 01.04.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 05.03.2025, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 190/2 від 10.03.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 21022025 від 20.02.2025, договір про надання послуг митного брокера 03/03/2025/1Е від 03.03.2025, висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом № 190/2 від 10.03.2025, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_5 від 27.01.1996, фото 02.04.2025, довідка № 005618 від 02.04.2025, копія митної декларації країни відправлення № 25CZ61000003PP12A6 від 25.02.2025, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України № GD556873 від 06.08.2022.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Декларантом на вимогу було надано: поліс цивільного страхування від 01.03.2025 № CZ/0001/5487895181, платіжну інструкції від 24.02.2025 № 16JBKLP2 завірену покупцем товару, платіжну інструкцію в іноземній валюті від 24.02.2025 № (MUR)16, звіт про оцінку транспортного засобу від 02.04.2025 № 164/25.
Інші витребувані документи декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві від 02.04.2025 б/н.
Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205100/2025/000005/2 від 02.04.2025 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205100/2025/000066 від 02.04.2025.
У графі 33 оскаржуваного рішення № UA205100/2025/000005/2 від 02.04.2025 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: числове значення в митній декларації країни відправлення від 28.02.2025 № 25C261000003PP12A6 не відповідає ціні товари згідно рахунка фактури № 2515025 від 20.02.2025; відповідно до поданого рахунка-фактури від 20.02.2025 № 2515025 продавцем товару власником) в TB Group Czech Republic s.r.o., що суперечить власнику, вказаному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 30.06.2014 № НОМЕР_1 - CSAD AUTOBUSY CESKE BUDEJOVICE AS. Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Дана інформація свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту; одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки виграти на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України). Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 01.04.2025 № 01042025/1, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат, так як фіскальні чеки на пальне від 05.03.2025 не можливо ідентифікувати з понесеними витратами на дану поставку товару; декларантом не надано жодних відомостей щодо страхування оцінюваного товару, хоча витрати на страхування є невід'ємною складовою митної вартості відповідно до умов поставки ЕХИ; договором від 20.02.2025 № 21022025 передбачена передоплата за товар. Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті. Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 № 216 (зі змінами), передбачено обов'язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті, зокрема, підпис(н) (власноручний(i)/електронний(i)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(ї) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. З урахуванням викладеного, надана платіжна інструкція в від 24.02.2025 № 16JBKLP2 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216.
Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості товару 1 становить 13 500,0 євро за шт. (МД від 28.11.2024 № UA205140/2024/75073).
Товар було випущено у вільний обіг за МД № 25UA205100002293U9 від 03.04.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду із цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 МК України).
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина восьма статті 57 МК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно частин першої, другої статті52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з приписами частин першої та другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина шоста статті 54 МК України).
Частиною сьомою статті 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З системного аналізу вищенаведених норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, які свідчать про: заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України; відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім цього, обов'язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.
З матеріалів справи встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - «Автобус пасажирський категорії «М3» марки IVECO ROSERO-P FIRST номер кузова: НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_3 » за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, слід зазначити, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зокрема, рахунок-фактуру (інвойс), контракт (договір купівлі-продажу товару), калькуляцію транспортних витрат, банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваного товару).
Відтак, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.
Так, декларант позивача подав наступні документи: рахунок-фактура (iнвойс) № 2515025 від 20.02.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 27.02.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 30.06.2014, платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 16JBKLP2 від 24.02.2025, калькуляція транспортних витрат № 01042025/1 від 01.04.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 05.03.2025, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 190/2 від 10.03.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 21022025 від 20.02.2025, договір про надання послуг митного брокера 03/03/2025/1Е від 03.03.2025, висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом 190/2 від 10.03.2025, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_5 від 27.01.1996, фото 02.04.2025, довідка № 005618 від 02.04.2025, копія митної декларації країни відправлення № 25CZ61000003PP12A6 від 25.02.2025, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України GD556873 від 06.08.2022.
Згідно з договором купівлі-продажу від 20.02.2025 визначено предмет та умови поставки, основні зобов'язання продавця та покупця.
Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 20.02.2025 № 2515025 вартість транспортного засобу становить 5000,00 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, ціну, строк оплати.
Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 20.02.2025 № 2515025 відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 25UA205100002272U0 (графа 22).
До МД надано платіжну інструкцію від 24.02.2025 № 16JBKLP2 на суму 5 000,00 Євро, у якій вказано призначення платежу - плата за транспортний засіб згідно з контрактом від 20.02.2025. Платіж здійснено на рахунок продавця, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті.
Слід зазначити, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД № 25UA205100002272U0 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 20.02.2025 № 2515025. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
При цьому, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України в сумі 6 316,00 грн, що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією калькуляцією (6 316,00 грн).
Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.
Щодо доводів апелянта про те, що числове значення в митній декларації країни відправлення від 28.02.2025 № 25C261000003PP12A6 не відповідає ціні товару згідно рахунка фактури № 2515025 від 20.02.2025, колегія суддів зазначає, що експортна декларація це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.
При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.
Щодо розбіжності, а саме: « відповідно до поданого рахунка-фактури від 20.02.2025 № 2515025 продавцем товару власником) в TB Group Czech Republic s.r.o., що суперечить власнику, вказаному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 30.06.2014 № НОМЕР_1 - CSAD AUTOBUSY CESKE BUDEJOVICE AS. Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Дана інформація свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту», суд зазначає, що продавець та власник товару не повинен обов'язково бути однією і тією ж особою.
Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов'язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (договором № 22022025 від 20.02.2025) вбачається, що продавцем є компанія «IB GROUP CZECH REPUBLIC s/r/o/».
Докази перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, відсутні.
Також чинним законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
Більше того, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару.
Щодо підтвердження транспортних витрат та надання доказів страхування транспортного засобу, апеляційний суд зазначає, що позивачем були надані відповідачу всі належні документи.
Щодо доводів апелянта, які стосуються платіжної інструкції 24.02.2025 № 16JBKLP2, слід зазначити, що суд першої інстанції вірно підмітив, що оплату за придбаний товар позивачем здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT. У поданій платіжній інструкції в іноземній валюті від 24.02.2024 №(MUR)16 у графах 57 «рахунок в установі» та 59 «бенефіціар» вказано саме компанію GROUP CZECH REPUBLIC s.r.o, його SWIFT рахунок та розрахунковий рахунок, що повністю відповідає реквізитам, зазначеним як і в рахунку-фактурі від 20.02.2025 № 2515025. При цьому, у графі 70 «реквізити для оплати» вказано номер рахунку-фактури та ідентифікуючі ознаки транспортного засобу.
SWIFT-код - це стандартний формат Ідентифікаційного коду банку (Business Identifier Codes (BIC)), який використовується для ідентифікації банків та фінансових установ у міжнародній банківській мережі. Цей код містить інформацію про найменування та місцезнаходження банку - свого роду міжнародний код або ID банку, а саме «PBAN» - банківський код, «UA» - код країни, « 2X» - код місцезнаходження банку, «XXX» - код філіалу банку. Таким чином, ідентифікація банку, зокрема його найменування та місцезнаходження, в даному випадку здійснюється саме за вищевказаними кодами. Отже, SWIFT-код «PBAN UA 2X XXX» згідно даних сайту https://wise.com/ru/swift-codes/bic-swift-code-checker належить наступному банку: «JSC CB PRIVATBANK», місцезнаходження: HRUSHEVSKOHO STREET, 1D, KYIV, Ukraine. Відтак, твердження митного органу про невідповідність наданої платіжної інструкції Постанові № 216 є безпідставним.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями.
Отже, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши ці документи, дійшов висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем поданих документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами першою та другою статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Щодо покликання митного органу на те, що митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин відповідну практику Верховного Суду, зокрема постанову від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15, в якій зазначено, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Окрім цього, Верховний Суд у зазначеному рішенні справі звернув увагу на те, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі № 809/1838/15 зазначив, що приписи чинного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Рішення митного органу про коригування митної вартості товару має бути чітким та зрозумілим, деталізовано описувати виявлені недоліки в документах або роз'яснювати чому ненадання платником податків певних документів унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, а також містити посилання на конкретні факти, які є підставою для коригування митної вартості.
У постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд звернув увагу на необхідність зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, вказана норма передбачає, що самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Рішення про коригування митної вартості також повинне містити обґрунтування обраного методу визначення митної вартості товару та підстави для відступлення від методу, застосованого платником податків.
Статтею 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
При цьому, в оскарженому рішенні відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, окрім номеру та дати взятих за основу митних декларацій.
У постанові Верховного Суду від 29.09.2020 року справі № 520/7041/19 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки зазначених документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Тому апеляційний суд вважає, що митний орган, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, а відтак відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 15.05.2023 № UA205050/2023/000219/2.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відтак рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Апеляційний суд вважає, що приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган послався лише на неподання декларантом додаткових документів, не навів при цьому пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Тобто, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
З огляду на те, що декларантом відповідачу надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог статті 77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є протиправними, які слід скасувати.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Згідно частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 140/4932/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді І. В. Глушко
Н. М. Судова-Хомюк