30 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 463/2579/25 пров. № А/857/32554/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,
за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
представник позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2025 року про закриття провадження у справі № 463/2579/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови,
суддя в 1-й інстанції - Нор Н.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення -м. Львів,
дата складання повного тексту рішення -не зазначено,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулась до Личаківського районного суду м. Львова із адміністративним позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (далі також відповідач) в якій просила суд:
- визнати протиправними дії інспектора з паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності інфраструктури Львівської міської ради Ковалика Андрія Романовича. Скасувати постанову серії ЛВ № 00823336 від 15 березня 2025 року про накладення адміністративного стягнення в розмірі 500 гривень у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ст. 152-1 КУпАП;
- зобов'язати управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради вилучити інформацію про правопорушення з реєстрів обліку правопорушень, зафіксованого 15 березня 2025 року, зазначеного в чеку, залишеному під склоочисником автомобіля марки Skoda Fabia, державний номер НОМЕР_1 , о 14.18 год.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15 березня 2025 року вона припаркувала свій власний автомобіль Skoda Fabia з номером НОМЕР_1 на платному паркувальному майданчику на проспекті Шевченка у Львові через зайнятість місць, призначених для осіб з інвалідністю. Після паркування я розмістила знак «Водій з інвалідністю» у лівому нижньому куті лобового скла автомобіля, оскільки має статус особи з інвалідністю III групи внаслідок війни. Повернувшись до автомобіля, виявила під склоочисником автомобіля повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі постанови серії ЛВ № 00823336. Не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, бо вважає себе невинною, постанову серія ЛВ № 00823336 від 15 березня 2025 року необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповними з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2025 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржила позивач, яка із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскаржуючи постанову, звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому чітко зазначила вимогу - скасувати постанову серії ЛВ № 00823336. До позову була додана копія зазначеної постанови. Незважаючи на це, ухвалою від 21.07.2025 року провадження у справі було незаконно закрите на тій підставі, що нібито предметом позову є не постанова, а повідомлення про адміністративне правопорушення від 15.03.2025.
Крім цього, 29 вересня 2025 року на адресу апеляційного суду найшла заява від апелянта про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 15.03.2025 року інспектором з паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури департаменту міської мобільності вуличної інфраструктури Львівської міської ради Коваликом Андрієм Романовичем складено повідомлення серії ЛВ № 00823336 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
До матеріалів справи долучена постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ № 00823336 від 28.03.2025 року згідно з якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Суд першої інстанції закриваючи провадження у справі зазначив, що з урахуванням позовних вимог позивачки та долучених нею до позовної заяви додатків, суд приходить до висновку, що позивачкою оскаржується повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЛВ № 00823336 від 15.03.2025 року, незважаючи на те, що в тексті позову воно іменується як постанова про накладення адміністративного стягнення, а отже така позовна заява не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Суд вважає, що клопотання представника відповідача є підставним та підлягає до задоволення. Тому провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та зазначає наступне.
Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк
Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Пункт 1 частини 1 статті 20 КАС України встановлює, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 279-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п'яти днів з моменту отримання звернення.
При цьому, норма частини 1 статті 14-2 КУпАП передбачає, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Отже, повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності є проміжним документом, який інформує водія автомобіля про порушення Правил дорожнього руху, та виноситься поліцейським чи інспектором з паркування за особливих умов - в разі, якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 КУпАП, на місці вчинення правопорушення.
Наявність вказаного повідомлення не означає наступного автоматичного та беззаперечного винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення, при цьому, на момент складання такого повідомлення особа водія зі сторони поліцейського чи інспектора з паркування є невстановленою.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, приймаючи до уваги запроваджений законодавцем порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), колегія суддів зазначає, що позивачем в межах даної справи фактично оскаржується повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЛВ № 00823336 від 15.03.2025 року, незважаючи на те, що в тексті позову воно іменується як постанова про накладення адміністративного стягнення.
Вказане повідомлення не є актом індивідуальної дії, оскільки не містить і не повинне містити інформації про особу, якої воно стосується. Таким актом є власне постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка в даному випадку не є предметом оскарження, що підтверджується хронологією дій: позовна заява сформована в системі «Електронний суд» 19 березня 2025 року, а постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ № 00823336 від 28 березня 2025 року.
Отже, формулювання позовних вимог є невірним з огляду на факт відсутності на час подання позовної заяви до суду постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Інші обставини щодо фотофіксації порушення правил зупинки автомобіля, розміщення матеріалів фотофіксації на відповідному сайті тощо носять суто технічний характер і свідчать про підготовчі дії зі сторони відповідача для притягнення порушника до відповідальності, однак їх сукупність також не дає підстав стверджувати про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за відсутності відповідної постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Окрім цього, із змісту приписів статей 14-2, 279-1 КУпАП слідує, що обов'язковою умовою розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), є встановлення конкретної особи, яка має нести відповідальність за вчинене правопорушення, і стосовно саме такої конкретної особи виноситься постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статі 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, а саме постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Постанову інспектора з паркування про накладення адміністративного стягнення (частини перша, третя та шоста статті 122, частини перша, друга та восьма статті 152-1 цього Кодексу) - в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом;
При цьому, згадані норми не передбачають можливість оскарження до суду повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, яке передбачено статтею 279-1 КУпАП.
В контексті викладеного, колегія суддів наголошує, що відповідно до статей 287-288 КУпАП оскаржено може бути виключно постанову по справі про адміністративне правопорушення, а не повідомлення.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями п.4 ст.229, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2025 року про закриття провадження у справі № 463/2579/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 30.09.25