Дата документу 30.09.2025 Справа № 336/69/25
Єдиний унікальний № 336/69/25 Головуючий в 1-й інстанції - Боєв Є.С.
Провадження № 22-ц/807/1492/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
30 вересня 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Подліянової Г.С.,
Кухаря С.В.
секретар: Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оріхівської міської ради, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання права власності на спадкове майно,
за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2025 року,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, яким просила визнати за нею право власності в порядку спадкування після померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману пенсію у сумі 80 596,33 грн.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_2 , після смерті якої позивачка прийняла спадщину, у строки визначені чинним законодавством подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
У померлої ОСОБА_2 залишилось майно у вигляді недоотриманої пенсії, розмір якої на день смерті спадкодавці складає 80 596, 33 грн.
Разом з тим, позивачка не змогла оформити право власності на спадкове майно, оскільки у спадковому реєстрі наявний запис про реєстрацію заповіту складеного ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Студенцовим О.В., 21 вересня 2018 року, зареєстрованим за номером 872.
Однак оскільки нотаріус Студенцов О.В., який посвідчував заповіт і у якого повинен зберігатись його другий примірник, здійснював свою діяльність у місті Оріхів, що відноситься до зони активних бойових дій, вказаний нотаріус не здійснює нотаріальної діяльності та не передавав до державного нотаріального архіву нотаріальні справи, з'ясувати зміст заповіту неможливо.
У зв'язку із викладеним позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію.
Позивачка просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на недоотриману пенсію у сумі 80 596, 33 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після померлої ОСОБА_2 на недоотриману пенсію у сумі 80 596, 33 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, 30 червня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивачки права в порядку спадкування на недоотриману пенсію після померлої ОСОБА_2 . Вказує, що суд не звернув увагу на те, що позов подано до неналежного відповідача, у зв'язку з чим розглянув справу з порушенням вимог процесуального законодавства. Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки - адвокат Чоп'як В.М. наголошує, що предметом спору у справі є право власності на спадкове майно, у зв'язку з чим належним відповідачем є саме орган місцевого самоврядування. Просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення районного суду - без змін, як законне та обґрунтоване.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд ухвалив судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 344/16101/17.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц.
Відповідно до частин другої та третьої статті 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Таким чином, належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Оріхівської міської ради, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання права власності на спадкове майно.
Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.
Зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом першої інстанції обставини справи засвідчують, що спір виник з приводу визнання права власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію після померлої ОСОБА_2 в розмірі 80 596, 33 грн.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, померла ОСОБА_2 перебувала на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію за віком.
При цьому також встановлено, що позивачка прийняла спадщину у встановлений законом строк шляхом подання відповідної заяви приватному нотаріусу. Інші спадкоємці за законом - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовились від прийняття належної їм частки спадщини, що залишилися після смерті матері.
Таким чином, позовна вимога про визнання права власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію не може бути заявлена до Оріхівської міської ради, оскільки остання не оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивачки, визнавала позов та просила розглядати справу за відсутності її представника.
Натомість третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, до повноважень якого відноситься вирішення питання про виплату недоотриманої пенсії, що належала спадкодавцю, оспорює право позивачки на таку пенсію.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав його пред'явлення до неналежного відповідача, що не позбавляє позивачку права на звернення до суду за захистом порушених прав з визначенням належного суб'єктного складу учасників процесу.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Оріхівської міської ради, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Дата складання повної постанови 01 жовтя 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуюча І.В. Кочеткова
Судді: Г.С. Подліянова
С.В. Кухар