Справа 688/4292/25
№ 3/688/982/25
Постанова
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Шепетівка
Суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області Козачук С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від заступника начальника Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Орлинці Шепетівського району Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , пенсіонера,
за ч. 1 ст. 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №420192 від 05 вересня 2025 року ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 05 вересня 2025 року близько 20 год 00 хв по вул. Сергія Зайчука, 3, в с. Орлинці жорстоко поводився з твариною (собакою породи «Бігль»), а саме наїхав на даного собаку колесом автомобіля, що завдало тварині фізичного болю та страждань, чим порушив вимоги ст.ст. 4, 7, 9 Закону України «Про захист прав тварин від жорстокого поводження». Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 89 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом не скористався, заяв про відкладення розгляду справи, чи про розгляд справи у його відсутності не надав, своєї позиції щодо обставин вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУпАП, не висловив.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 89 КУпАП, відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне та вмотивоване рішення.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.
Як передбачено п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України» від 08.07.2010 року, суд, зокрема, зазначив, що адміністративні правопорушення через суворість санкцій, слід відносити до фактично кримінальних правопорушень, з усіма гарантіями статті 6 Конвенції та, відповідно, й статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції.
Застосувавши до цієї справи принципи кримінального провадження дійшла висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення не може ґрунтуватись на припущеннях, приймається у разі доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а усі сумніви, які виникають у ході провадження у справі тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 КУпАП жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило їх мучення, завдало їм фізичного болю, страждань, але не призвело до тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання та поводження з тваринами тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров'я.
Об'єктом вказаного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони тваринного світу.
Безпосередній об'єкт - встановлений порядок поводження з тваринами.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: жорстокому поводженні з тваринами; мордуванні тварин; вчиненні інших дій, які призвели до мучення.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.
Визначення поняття жорстокого поводження з тваринами міститься в законі України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило їх мучення, завдало їм фізичного болю, страждань, у тому числі спричинило тілесні ушкодження, каліцтво чи загибель, нацьковування тварин одна на одну та на інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання, поводження та транспортування тварин.
За змістом ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Усвідомлення протиправного характеру діяння та передбачення шкідливих наслідків становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків - вольову ознаку.
Натомість адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.11 КУпАП).
Таким чином, для кваліфікації дій особи за ч. 1 ст.89 КУпАП необхідним є встановлення саме умислу на вчинення нею будь-яких дій, внаслідок яких була заподіяна чи могла бути заподіяна шкода (побої) чи фізичний біль тварині, а не іншої форми вини у виді необережності.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Приписами ст. 129 Конституції України задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів, а згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в адміністративній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КУпАП. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в судовому процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Згідно практики Європейського Суду з прав людини, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 89 КУпАП - жорстоке поводження з собакою, а саме здійснення наїзду на неї колесом автомобіля, що призвело до фізичного болю та страждань тварини.
Разом з цим, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №420192 від 05 вересня 2025 року дії ОСОБА_1 без доведення їх умислу не утворюють самі по собі складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 89 КУпАП.
На підтвердження вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин поліцейським, що складав даний протокол, долучено письмові пояснення свідка ОСОБА_2 від 05.09.2025. Однак, такі пояснення не можуть бути доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУпАП, оскільки свідок не була очевидцем події, а лише чула звук автомобіля, після чого виявила на вулиці власну собаку з кровотечею.
В той же час, з пояснень ОСОБА_1 , що надавались поліцейському, зміст яких зафіксовано на долученому відеозаписі, слідує, що останній випадково здійснив наїзд на тварину, що перебувала на вулиці.
Інших доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 жорстокого поводження з собакою, матеріали справи не містять.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 4, 7, 9 Закону України «Про захист прав тварин від жорстокого поводження».
Статтями 4, 7, 9 Закону України «Про захист прав тварин від жорстокого поводження» передбачено основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження, загальні правила утримання тварин, що виключають жорстокість та особливості утримання домашніх тварин.
При цьому суд звертає увагу на те, що дані положення закону регламентують порядок дій саме особи, яка утримує домашню тварину, а з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 не є власником тварини, а такими власниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які і мали дотримуватись обов'язків, покладених на них ст. 9 Закону України «Про захист прав тварин від жорстокого поводження», в тому числі щодо її супроводження та забезпечення її безпеки на вулиці.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності будь-яких інших доказів не є безумовним та беззаперечним доказом вини особи, оскільки не є імперативним фактом доведеності вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та, відповідно до статті 251 КУпАП, є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі, але не є остаточним і достатнім доказом для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 89 КУпАП.
Зазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої протокол про адміністративне правопорушення не встановлює імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (справа «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, в свою чергу наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, який застосовується при оцінці доказів.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.).
З огляду на наведене, дійшла висновку, що в матеріалах справи відсутні докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.89 КУпАП, а саме жорстокого поводження з твариною (собакою), що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.89 КУпАП.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, провадження по справі за ч.1 ст. 89 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 89, 247, 251, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Світлана КОЗАЧУК