Справа № 606/1506/25
30 вересня 2025 року м. Теребовля
Суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області Мельник А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №3 (м.Теребовля) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та жительки по АДРЕСА_1 , непрацюючої,
за ч. 2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №425833 від 22.08.2025 вказано, що 21.08.2025 о 18 год 00 хв. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство відносно дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме вдарила патиком дочку по ногах, чим завдала шкоду фізичному та психологічному здоров'ю, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що повністю розуміє зміст роз'яснених їй прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, зазначила, що між нею та дочкою 22.08.2025 мав місце конфлікт (сварка) через мобільний телефон, оскільки остання на думку ОСОБА_1 занадто багато часу проводить користуючись ним, однак вона дитину не била. Після приїзду поліцейських вона віддала дочці телефон, вони одразу примирились, притензій одна до одної не мали, що було зафіксовано на камеру поліцейського. На даний час вони примирились, стосунки хороші.
Заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суддя, вважає необхідним провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Статтею 7 КУАП передбачено, що провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі і в порядку встановленим законом.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Згідно ч.1 ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складені протоколи про адміністративні правопорушення, у діях конкретної особи суд вирішує в межах протоколів, складених відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження.
Положеннями ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Приписами ч. 2 ст. 173-2 КУпАП встановлено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Виходячи зі змісту вказаної правової норми, визнаючи особу винною за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суд повинен визначити яке насильство було вчинено по відношенню до потерпілої, конкретизувати в чому воно виражалося і яка шкода заподіяна потерпілій.
Згідно з вимогами п. п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Самі по собі, конфліктні стосунки між родичами та образи, не утворюють склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.173-2 КУпАП. Тільки у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, зазначені дії становлять собою об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 22.08.2025, ОСОБА_1 ставиться у провину те, що вона 21.08.2025 о 18 год 00 хв. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство відносно дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме вдарила патиком дочку по ногах, чим завдала шкоду фізичному та психологічному здоров'ю, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Разом з тим, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, до суду надано протокол про адміністративне правопорушення; свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; та відеозапис.
Із досліджених у судовому засіданні відеозаписів з нагрудної камери працівників поліції встановлено, що на відео зафіксовано наявність конфлікної ситуації між ОСОБА_1 та її дочкою ОСОБА_2 , яка спричинена тим, що ОСОБА_1 забрала у дочки мобільний телефон. Надалі мати віддала дитині телефон. Неповнолітня ОСОБА_2 зазначає, що до матері жодних претензій не має. З вказаних відеозаписів не встановлено вчинення ОСОБА_1 фізичного насильства щодо дочки ОСОБА_2 , про яке зазначали працівники поліції у протоколі про адміністративне правопорушення.
Інші докази, які б беззаперечно підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, зазначеного в протоколі, в матеріалах справи відсутні.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Таким чином, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв'язку доводили б вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а будь-які сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь останньої.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, виходячи із сформульованої у протоколі суті правопорушення, суддя вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, що відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
На підставі наведеного, керуючись ст. 173-2, п.1 ч.1 ст.247, ст.283, ст.284 КУпАП,
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадженням закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Тернопільського апеляційного суду.
Суддя А.В.Мельник