Справа № 464/3776/25
пр.№ 2/464/1849/25
30.09.2025 Сихівський районний суд міста Львова
у складі: головуючого - судді Жили В.С.,
за участі: секретаря судового засідання - Харук У.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 29.09.2023 у розмірі 30 266,68 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликається на те, що 26.04.2023 здійснено ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 та останньою підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Надалі ОСОБА_1 виявила бажання отримати послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою», ознайомилася із актуальними умовами кредитування та 29.09.2023 підписала паспорт кредиту за допомогою OTP пароля та кредитний договір б/н від 29.09.2023, за умовами якого отримала 40 000 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18 %. У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідачка станом на 19.05.2025 має заборгованість у розмірі 30 266,68 грн., з яких: 26 666,68 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3 600 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, яка, на переконання позивача підлягає стягненню з відповідачки.
Враховуючи малозначність справи, ухвалою судді від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» Деркач Ю.Ю. у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечив. Додатково повідомив, що заборгованість по означеному кредиту обліковується на рахунку № НОМЕР_1 , IBAN: НОМЕР_2 .
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засіданн я, та не подала відзив на позовну заяву. Водночас, 11.09.2025 відповідачкою повторно подано до суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку із сімейними обставинами. Проте, доказів поважності причин неприбуття в означене судове засідання відповідачкою не надано, як і в судове засідання, що мало місце 18.08.2025, відкладеного за аналогічною заявою.
З огляду на викладене, враховуючи те, що судом відкладався розгляд справи за заявою відповідачки, однак в судове засідання остання повторно не з'явилася, доказів поважності причин неявки в судове засідання суду не надано, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за відсутності сторін, з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 280 - 283 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою усіх учасників справи, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
26.04.2023 ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», власноручно на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
Надалі відповідачка ознайомилася із актуальними умовами кредитування «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою», 29.09.2023 за допомогою OTP пароля підписала паспорт кредиту та кредитний договір б/н від 29.09.2023, за умовами якого АТ КБ «ПриватБанк» надав позичальнику строковий кредит у розмірі 40 000 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18 %.
Як доказ відкриття відповідачці кредитної лінії та підтвердження існування заборгованості за кредитним договором, позивач до позовної заяви долучив:
-довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки АТ КБ «Приватбанк», оформленої на ОСОБА_1 №9992223027074821, згідно з якою встановлено кредитний ліміт 40 000 грн.;
-виписку про рух коштів за договором №б/н за період 29.09.2023 по 20.05.2025 з балансом на кінець періоду: - 30 266,68 грн.;
-розрахунок заборгованості за договором №б/н від 29.09.2023, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , згідно з яким станом на 19.05.2025 заборгованість становить 30 266,68 грн., з яких: 26 666,68 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3 600 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам суд відзначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частинами 1,2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст. 634 ЦК України умови таких договорів приєднання у сфері кредитних правовідносин розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам та доведені до їх відома, так як друга сторона (споживач послуг банку) лише приєднується до договору, з умовами якого він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.1049 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
АТ КБ «Приватбанк», пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
З досліджених судом доказів встановлено, що між позивачем та відповідачкою досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, в тому числі тип кредиту - строковий договір, суму і щомісячну сплату відсотків за користування кредитними коштами по цій картці за фіксованою процентною ставкою у розмірі 18% річних.Означений договір підписано відповідачкою за допомогою OTP пароля. З огляду на наявні у справі докази підстав сумніватися, що такий кредитний договір між сторонами був укладений у суду немає.
У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
У постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 372/223/17, від 15.01.2025 №753/16762/15-ц міститься правовий висновок про те, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Як видно з виписки про рух коштів за договором № б/н за період 29.09.2023 по 20.05.2025, відповідачка активно користувалася карткою № НОМЕР_1 , виданою АТ КБ «Приватбанк» на її ім'я, частково погашаючи заборгованість, однак несвоєчасно та не в повному обсязі погашала кредитні кошти, у зв'язку з чим баланс станом на 20.05.2025 становить: - 30 266,68 грн. При цьому, рух коштів по картці свідчить про те, що відповідачка була обізнана про списання відсотків.
Водночас, наданий позивачем розрахунок заборгованості, згідно з яким загальний залишок заборгованості станом на 19.05.2025 становить 30 266,68 грн., з яких: 26 666,68 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3 600 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, містить детальний розпис нарахованої заборгованості за кредитним договором, дати здійснення відповідачкою платежів, в тому числі на погашення заборгованості, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.
Вказана заборгованість відповідачем не погашена та в порядку, встановленому процесуальним законом, не спростована, підстав сумніватися в обґрунтованості такого розрахунку судом не встановлено.
Саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача (позиція Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).
Враховуючи те, що відповідачка отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження їх повернення, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, остання не надала, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 29.09.2023 у розмірі 30 266,68 грн.
Окрім цього, з врахуванням вимог частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 30.09.2025.
Керуючись статтями 2, 10, 12, 141,247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.09.2023 у розмірі 30 266 (тридцять тисяч двісті шістдесят шість) гривень 68 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтями 273, 289 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 30.09.2025.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код за ЄДРПОУ: 14360570.
Відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Володимир ЖИЛА