Справа № 308/5633/25
1-кп/308/629/25
26 вересня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у кримінальному провадженні № 1224071170000900, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 грудня 2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів Львівської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, працюючого у ТОВ "Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед" на посаді молодшого складальника складу, з середньою спеціальною освітою, не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 114-1 КК України,
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження № 1224071170000900, відомості про яке 28.12.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.12.2024 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання останнім обов'язків, передбачених КПК України, 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 151 400,00 грн (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста грн 00 копійок). Покладено обов'язки, у разі внесення застави.
У подальшому ухвалами слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , неодноразово продовжувався.
У зв'язку з закінченням строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, прокурором подано клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Клопотання мотивоване тим, що провести судовий розгляд кримінального провадження до строку закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою неможливо. Разом з цим, ризики, які встановленні судом під час обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , не зменшились та продовжують об'єктивно існувати, подальше тримання під вартою обвинуваченого є виправданим та необхідним, а тому прокурор просить продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.
У судовому засіданні, прокурор підтримав подане клопотання та просив його задоволити.
Захисник обвинуваченого заперечив щодо задоволення клопотання, зазначив, що з плином часу та у зв'язку з тривалим перебуванням обвинуваченого під вартою ризики, наведені стороною обвинувачення мінімізувалися, тому наявні всі підстави для зміни запобіжного заходу.
Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думку прокурора, потерпілого, позицію обвинуваченого та його захисника, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Окрім цього, з ст. 199 КПК України вбачається, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що зазначені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Таким чином, під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з врахуванням правил, передбачених розділом ІІ КПК України, ч. 1 ст. 331 КПК України, суд повинен дослідити заявлені прокурором обставини, які підтверджують, що надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про те, що ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшилися, обставини, які свідчать, що завершити судовий розгляд даного кримінального провадження до закінчення попередньої ухвали не є можливим.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що зазначені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою стало обґрунтоване обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України, і стороною захисту не спростовано даної обставини.
Сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дають підстави вважати пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення обґрунтованим, а обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій та доведеність його вини оцінюються судом у сукупності з іншими доказами в нарадчій кімнаті.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри (обвинувачення) не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку».
Фактичні дані, які є необхідні для висновку суду про наявність обгрунтованого обвинувачення особи, не включають в собі оцінки окремих доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише повинні бути достатніми для надання їм розумної оцінки для визначення того, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості обвинувачення є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Ризики, які стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, що обґрунтовується наступними обставинами:
- ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачені покарання у виді позбавлення волі до десяти років, що може спонукати його уникати від покарання шляхом переховування від суду.
- обвинувачений перебуваючи на волі не буде обмежений у можливості вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що ризики, заявлені прокурором продовжують існувати.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Водночас, враховуючи характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість шкоди, яка може бути завдана у разі перебування обвинуваченого не в умовах ізоляції від суспільства, вагомість наявних доказів вини останнього, його репутацію, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту чи застави, не забезпечить в повній мірі виконання останнім його процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню, що негативно вплине на захист охоронюваних законом прав та інтересів суспільства.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України конкретними підставами і метою їх застосування. Тому, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , що обумовлено необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 186, 193, 196, 197, 309, 314, 315 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 60560,00 грн (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят грн 00 коп.) з покладенням обов'язків, передбачених КПК України, у разі її внесення, на період судового розгляду справи але не більше ніж на 60 днів, а саме до 24 листопада 2025 року включно.
У разі внесення застави у визначеному розмірі, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки:
1) прибувати до суду за кожною вимогою;
2) не відлучатись за межі населеного пункту, в якому проживає, без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Копію ухвали надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань № 9».
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Час та дата оголошення повного тексту ухвали 13 год. 30 хв. 30 вересня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1