01 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/6657/25 пров. № А/857/21529/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі № 380/6657/25 (головуючий суддя Москаль Р.М., м. Львів, письмове провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, -
ОСОБА_1 (далі - позивач), від імені якого діє представник Величко І.І., звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) про - визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29 грудня 2016 року по день фактичної виплати 14 березня 2025 року; - зобов'язання військової частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29 грудня 2016 року по день фактичної виплати 14 березня 2025 року.
В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення на підставі судового рішення, яке з вини відповідача фактично виконане. Позивач просив нарахувати компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 29.12.2016 року по 14.03.2025 року. Однак, відповідач всупереч вимогам чинного законодавства не нарахував та не виплатив вказану компенсацію.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , що полягала в ухиленні від нарахування та виплати позивачу компенсації втрат частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, перерахованої на підставі рішення суду № 380/14790/23 від 18.10.2023 за період з 29.12.2016 по 14.03.2025.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 компенсацію втрати частини доходів за період з 29.12.2016 по 14.03.2025 у зв'язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, перерахованої на підставі рішення суду № 380/14790/23.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення яким у задоволені позову відмовити повністю. Вказує на відсутність підстав для обчислення компенсації, оскільки на виконання рішення суду перерахунок та виплата індексації грошового забезпечення проведено у повному обсязі. Стверджує, що виплата коштів по рішенню суду носить разовий характер та не підпадає під дію Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати».
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.01.2018.
Рішенням у справі № 380/14790/23 від 18.10.2023 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 року, суд позов ОСОБА_1 задовольнив повністю, зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 29 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
На виконання рішення суду 14.03.2025 військова частина НОМЕР_1 здійснила виплату заборгованості з індексації грошового забезпечення у сумі 51787,24 грн.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що остаточний розрахунок з ОСОБА_1 за період з 29.12.2016 по 28.02.2018 проведено лише 14.03.2025, з пропуском встановлених законом строків виплати грошового забезпечення. Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення по дату фактичної виплати заборгованості.
Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ВЧ НОМЕР_1 прав позивача є спонукання/зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, яка була нарахована та виплачена на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі № 380/14790/23, починаючи з 29.12.2016 по 14.03.2025 року (день фактичної виплати заборгованості).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступного.
Так, питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до норм статей 3,4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до абзацу четвертого статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок - власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; - коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; - коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159. Відповідно до пункту 2 цього Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Як визначено в пункті 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Аналіз норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159 дає підстави вважати, що: - основною умовою для виплати підприємством (установою, організацією) фізичній особі компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених законом строків виплати нарахованих доходів; - під доходами розуміють грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру; - компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування підприємством, установою чи організацією (у цій справі прикордонним загоном): самостійно (добровільно) чи на виконання судового рішення, яким зобов'язано провести нарахування/перерахунок доходу; - нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в місяці виплати основної суми доходу та розраховуватися по день виплати, адже цей день є останнім днем періоду, за який нараховується компенсація; - відмова здійснити нарахування компенсації може бути оскаржена до суду.
Військова частина НОМЕР_1 на виконання рішення суду від 18.10.2023 у справі № 380/14790/23 перерахувала індексацію грошового забезпечення та 14.03.2025 виплатила заборгованість за період із 29.12.2016 року по 28.02.2018 у сумі 51787,24 грн.
Оскільки індексація грошового забезпечення є щомісячним періодичним платежем, то з вини відповідача позивач в період з 29.12.2016 року по 28.02.2018 отримував грошове забезпечення у заниженому розмірі.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі № 380/6657/25 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар