01 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/13373/24 пров. № А/857/33028/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
з участю секретаря Гепфель А.А.,
представника позивача Троянчука Д.М.,
представника відповідача Кузьмич Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі № 460/13373/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень,-
суддя в 1-й інстанції Максимчук О.О.,
час ухвалення рішення 02.06.2025 року,
місце ухвалення рішення м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення 02.06.2025 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення в та прийняти постанову про задоволення позову повністю, оскільки здійснював витрати на придбання послуг для використання у провадженні своєї господарської діяльності, а тому вказані господарські операції відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності платника податку при здійсненні вказаних операцій, а відповідно до положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) незалежно від відсутності передбаченого порядку та обов'язку ведення залишків товарних запасів, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до витрат звітного року, безпосередньо пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) витрати, які понесені в попередньому році, але пов'язані з отриманням доходу звітного року (періоду). За таких обставин вважає, що контролюючим органом безпідставно зменшено витрати позивача та завищено дохід за 2018 рік, і як наслідок безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування. Щодо визначення грошових зобов'язань з ПДВ зазначає, що в 2 кварталі 2018 року перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, відповідно, здійснені ним господарські операції (у межах законодавчо визначеного граничного обсягу доходу) протягом цього часу не підлягали оподаткуванню податком на додану вартість, а тому не могли бути враховані у загальному обсязі оподатковуваних операцій. Позивач зауважує, що оскільки на момент проведення перевірки він не набув статусу платника ПДВ, то у нього і не було обов'язку складати податкові накладні та податкові декларації з ПДВ. Крім того, відповідачем проведена перевірка в порушення ст. 102 ПК України, нараховані податкові зобов'язання та застосовані штрафні санкції поза межами строку давності, у зв'язку з чим позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні, апеляційну скаргу відповідача заперечила, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 03.10.2006 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (дата та номер запису про проведення державної реєстрації: 03.10.2006 №26080000000011844) із видами діяльності згідно з КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель. А 29.10.2018 до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (позивача) (дата: 29.10.2018, номер запису: 26080060005011844, підстава: власне рішення).
У зв'язку з отриманням відомостей щодо припинення платника податків та на підставі вимог «Порядку облік платників податків і збрів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, з метою проведення документальної позапланової перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області на поштову адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) було направлено засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення лист від 29.08.2022р. №2046/Ж12/17-00-24-05-07 «Про надання інформації та її документального підтвердження» (том 2, а.с. 51-52), який поштовою службою було вручено позивачу особисто 03.09.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 53). У вказаному листі контролюючий орган роз'яснив позивачу процедуру зняття з обліку платника податків, а також з метою проведення документальної позапланової перевірки просив надати йому у повному обсязі всі необхідні документи згідно з вказаним у цьому листі переліком.
Будь-яких доказів виконання позивачем вимог зазначеного листа відповідача від 29.08.2022р. №2046/Ж12/17-00-24-05-07 «Про надання інформації та її документального підтвердження» та надання платником податків для контролюючого органу вказаних у ньому документів для проведення документальної позапланової перевірки сторони для суду не надали і матеріали справи таких доказів не містять.
Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області від 20.02.2024 №451-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - ФОП ОСОБА_1 » (том 2, а.с. 54) призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , (податкова адреса: АДРЕСА_2 ) з 22 березня 2024 року тривалістю 5 робочих днів та визначено, що перевірку необхідно провести щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2017 по 29.10.2018, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 29.10.2018.
Згідно з вказаним наказом відповідача від 20.02.2024 №451-п перевірка призначена на підставі 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1, пункту 78.2 статті 78, пункту 79.2 статті 79 глави 8 розділу II, підпункту 69.2-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності.
На підставі зазначеного наказу Головним управлінням ДПС у Рівненській області позивачу направлено повідомлення №103/Ж4/17-00-24-05-17 від 20.02.2024 (том 2, а.с. 55) про проведення з 22.03.2024 документальної позапланової невиїзної перевірки, у якому серед іншого повідомлено для позивача, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України йому слід, починаючи із зазначеного терміну, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансово- статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.
Вказаний наказ відповідача від 20.02.2024 №451-п та повідомлення від 20.02.2024 №103/Ж4/17-00-24-05-17 щодо проведення перевірки направлено контролюючим органом 21.02.2024 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» поштовим відправленням №3302304790269 з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 56) на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , однак таке поштове відправлення було повернуто відповідачу поштовою службою 28.02.2024 з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (том 2, а.с. 102).
В період з 22.03.2024 по 28.02.2024 Головним управлінням ДПС у Рівненській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт №5013/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 від 04.04.2024 (том 1 а.с. 29-50). У вказаному акті перевірки зазначено, що згідно поданої звітності в періоді з 01.01.2017 по 31.03.2018, з 01.07.2018 по 29.10.2018 ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування, з 01.04.2018 по 30.06.2018 був платником єдиного податку 3 групи (5%). Відповідно до висновків вказаного акту за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:
1) неведення платником податків книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу, за період з 01.01.2017 по 31.03.2018, з 01.07.2018 по 29.10.2018, чим порушено абзац 5 пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункт 44.1 статті 44, пункт 44.3 статті 44, абзаци «а», «б» пункту 176.1 статті 176 ПК України та пункти 1, 2, 8 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за №1686/24218 (що діяв на момент вчинення порушення);
2) неведення платником податків книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, за період 01.04.2018 по 30.06.2018, чим порушено вимоги підпункту 296,1.1. пункту 296.1 статті 296 ПК України, пункти 1, 2, 7, 8 Порядку ведення Книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 19.06.2015 року №579, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2015 року за №800/27245 (що діяв на момент вчинення порушення);
3) пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2, підпункту 174.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого платником податків занижено податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 354039,42 грн, в тому числі за 2018 рік на 354039,42 грн;
4) пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, в результаті чого платником податків не подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (ліквідаційний);
5) пункту 2 частини 1, пункту 3 статті 7, частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого платником податків занижено суму єдиного внеску на загальну суму 35219,58 грн, в тому числі за 2018 рік на 35219,58 грн;
6) підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, що призвело до заниження платником податків військового збору в сумі 29503,28 грн, в тому числі за 2018 рік 29503,28 грн;
7) пункту 49.18 статті 49 розділу II та пункту 203.1 статті 203 розділу ПК України, пункту 5 розділу II «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289 із змінами і доповненнями (в редакції на 01.06.2018 року), а саме: неподання платником податків податкової декларації з ПДВ за вересень 2018 року;
8) пункту 181.1 статті 181, пункту 183.4 статті 183, підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України, а саме заниження платником податків податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2018 року на суму 398440,00 грн;
9) пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме: платником податків не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні на податкові зобов'язання на загальну суму ПДВ 398440,00 грн за вересень 2018 року;
10) незабезпечення платником податків зберігання документів, визначених у пункті 44.1 статті 44 ПК України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2017 по 29.10.2018, чим порушено пункт 44.3 статті 44 ПК України;
11) пункту 63.3. статті 63 ПК України, пункту 8.2, пункту 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, зі змінами та доповненнями, платником податків не повідомлено податковий орган про об'єкти оподаткування щодо якого відбулися за період з 30.10.2018 по 12.11.2018.
Зазначений акт контролюючого органу про результати перевірки №5013/Ж5/17-00-24-05-18/2140318751 від 04.04.2024 (том 1 а.с. 29-50) був надісланий контролюючим органом 05.04.2024 засобами поштового зв'язку поштовим відправленням №3450307681320 з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 160) на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , однак таке поштове відправлення було повернуто відповідачу поштовою службою 22.04.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (том 2, а.с. 160).
За результатами проведення вказаної перевірки та розгляду матеріалів акту перевірки ГУ ДПС у Рівненській області було прийнято такі рішення:
1) податкове повідомлення-рішення №78741700240523 від 28.05.2024 (том 1, а.с. 11-12), згідно з яким за порушення пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2., підпункту 174.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 442549,28 грн, з яких: 354039,42 грн за податковими зобов'язаннями та 88509,86 грн за штрафними санкціями;
2) податкове повідомлення-рішення №78751700240523 від 28.05.2024 (том 1, а.с. 13-14), згідно з яким за порушення підпункту 1.2, підпункту 1.3, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 36879,10 грн, з яких: 29503,28 грн за податковими зобов'язаннями та 7375,82 грн за штрафними санкціями;
3) вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-78771700240523 від 28.05.2024 (том 1, а.с. 15-16), якою від позивача вимагається сплатити заборгованість в сумі 35219,58 грн з єдиного внеску;
4) рішення №78781700240523 від 28.05.2024 (том 1, а.с. 17)про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 17609,79 грн за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
5) рішення №78761700240523 від 28.05.2024 (том 1, а.с. 18) про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 170 грн за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
6) податкове повідомлення-рішення №78801700240523 від 28.05.2024 (том 1, а.с. 19-20), згідно з яким за порушення пункту 181.1 статті 181, пункту 183.4. статті 183, підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 498050,00 грн, з яких: 39440,00 грн за податковими зобов'язаннями та 99610,00 грн за штрафними санкціями;
7) податкове повідомлення-рішення №78791700240523 від 28.05.2024 (том 1, а.с. 21-22), згідно з яким за порушення підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 ПК України до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 340,00 грн за неподання податкової декларації з ПДВ за вересень 2018 року;
8) податкове повідомлення-рішення №78811700240523 від 28.05.2024 (том 1, а.с. 23-24), яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 3400,00 грн за відсутність складення та реєстрації податкових накладних;
9) податкове повідомлення-рішення №78681700240523 від 28.05.2024 (том 1, а.с. 25-26), яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 340,00 грн за неповідомлення податковий орган про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП;
10) податкове повідомлення-рішення №78731700240523 від 28.05.2024 (том 1, а.с. 27-28), яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1020,00 грн за незабезпечення зберігання в повному обсязі первинних документів, а також інших документів, регістрів бухгалтерського обліку з питань обчислення і сплати належних сум податків, ведення яких передбачено законодавством.
Зазначені податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення контролюючого органу, прийняті за результатами проведення вказаної перевірки та розгляду матеріалів акту перевірки, були надіслані контролюючим органом 29.05.2024 засобами поштового зв'язку поштовим відправленням №3450307679481 з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 158-159) на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , однак таке поштове відправлення було повернуто відповідачу поштовою службою з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (том 2, а.с. 159).
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішеннями про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся із позовом до суду у цій справі.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзаци 1 та 2 пункту 1.1 статті 1 ПК України).
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За змістом підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо розпочато процедуру припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.
Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Частиною 9 статті 4 Закону України ''Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань'' визначено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Порядок зняття з обліку платників податків і зборів затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 за №1588 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1588). Відповідно до абзацу 1 підпункту 1 пункту 11.18 розділу XI цього Порядку підставою для зняття фізичної особи-підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є, зокрема, відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням. Згідно з підпунктом 2 пункту 11.18 розділу XI Порядку №1588 фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви за формою №8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою №6-ОПП.
Згідно з підпунктом 4 пункту 11.18 Порядку №1588 державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання. Підтвердженням припинення незалежної професійної діяльності є відомості (витяг) відповідного реєстру, до якого вноситься інформація про державну реєстрацію такої діяльності, щодо припинення, або зупинення, або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу.
Відповідно до підпункту 65.10.8 пункту 65.10 статті 65 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Відтак, за наявності підстав, визначених пунктом 78.1 статті 78 ПК України, контролюючий орган може призначити та провести документальну перевірку фізичної особи - платника податків (зокрема, у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності) на підставі відомостей, отриманих від органу державної реєстрації про припинення підприємницької діяльності, поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку фізичною особою, яка здійснювала незалежну професійну діяльність, заяви за формою №8-ОПП, або на підставі поданої заяви платника податків про проведення перевірки.
Процедура припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є підставою для проведення перевірки такої особи, і нормами ПК України не передбачено обмежень щодо призначення такої перевірки після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Положення Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, свідчать про те, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, оскільки після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. З огляду на це, така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності та подати декларацію за останній базовий податковий (звітний) період. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.04.2021 у справі №480/2004/19.
Зі змісту акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.04.2024 №5013/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець припинив підприємницьку діяльність 29.10.2018, про що внесено запис до ЄДР за №26080050004011844. Отже, проведення контролюючим органом документальної позапланової невиїзної перевірки зумовлено припиненням ОСОБА_1 підприємницької діяльності.
Позивач в обґрунтування своєї позиції зазначає про протиправність податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки він за його твердженням не отримував ні наказу про проведення перевірки, ні будь-яких інших документів, пов'язаних з перевіркою, а до матеріалів справи відповідачем не було долучено належних доказів того, що платнику податків надсилались такі документи.
Пункт 79.2 статті 79 ПК України передбачає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Отже, наказ та повідомлення повинні бути надіслані та отримані платником податків до початку проведення перевірки. Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 18.07.2019 у справі №0440/5993/18, від 11.05.2023 у справі №640/18756/21 та від 17.05.2023 у справі №160/5892/20.
З наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які позивачем в установленому порядку не спростовані, суд в ході судового розгляду справи встановив, що відповідачем для позивача було направлено лист від 29.08.2022 №2046/Ж12/17-00-24-05-07 щодо процедури зняття з обліку платника та надання переліку документів для проведення перевірки. Вказаний лист направлено відповідачем для позивача засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу позивача та такий лист згідно вказаного рекомендованого повідомлення був вручений позивачу 03.09.2022 особисто.
20.02.2024 відповідачем винесено наказ від №451-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - ФОП ОСОБА_1 », яким призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача (податкова адреса: АДРЕСА_2 ) з 22 березня 2024 року тривалістю 5 робочих днів, перевірка призначена на підставі 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1, пункту 78.2 статті 78, пункту 79.2 статті 79 глави 8 розділу II, підпункту 69.2-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 ПК України, у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності позивача.
На підставі зазначеного наказу відповідачем для позивача направлено повідомлення №103/Ж4/17-00-24-05-17 від 20.02.2024 про проведення з 22.03.2024 документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлено, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України слід, починаючи із зазначеного терміну, забезпечитити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансово- статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.
Вказаний наказ на проведення перевірки та повідомлення №103/Ж4/17-00-24-05-17 від 20.02.2024 направлено контролюючим органом засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 20.02.2024 на податкову адресу позивача, і таке поштове відправлення було повернуто до контролюючого органу 28.02.2024 з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (том 2 а.с. 102).
Приписами статті 42 ПК України встановлено порядок листування платників податків та контролюючих органів, яким серед іншого передбачено, що:
- п. 42.1. податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті;
- п. 42.2. документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику);
- п. 42.5. у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків, є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
Водночас, у постановах від 09.10.2018 у справі №820/1864/17, від 23.09.2021 у справі №640/8096/19, від 04.05.2020 у справі №826/11455/15, від 04.08.2023 у справі №120/7318/21 Верховний Суд зазначив про те, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, а у разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
З урахуванням наведеного і того, що уся досліджена в ході судового розгляду справи поштова кореспонденція, яка стосується предмета спору, надсилалася контролюючим органом для ОСОБА_1 через поштову службу (АТ «Укрпошта») рекомендованими листами з повідомленням про вручення на його податкову адресу як платника податків: АДРЕСА_3 , що є зареєстрованим в установленому порядку місцезнаходження ОСОБА_1 , за яким він як платних податків (фізична особа) взятий на облік контролюючим органом, суд дійшов до висновків про те, що така поштова кореспонденція відповідно до наведених вище приписів статті 42 ПК України вважається врученою платнику податків ( ОСОБА_1 ) у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, а тому такий платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Суд також зауважує, що жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення наказу на перевірку, запрошення, запиту, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.д.) щодо вручення надісланих документів. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №360/4692/19, від 20.10.2020 у справі №140/30/20 та від 14.07.2022 у справі №120/479/21-а.
Крім того суд зазначає, що згідно з пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків та підстави для їх надання.
Порядок надання документів під час перевірки та наслідки їх ненадання встановлені ст. 85 ПК України.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Пунктом 85.6 ст. 85 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульовано статтею 44 ПК. Так, пунктом 44.1 вказаної статті визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії), (пункт 44.3 статті 44).
Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9).
Відповідно до положень пункту 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
З огляду на вказані норми права підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності не підтверджених відповідними первинними документами.
Таким чином, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку позивач повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.
Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Таким чином, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. А тому, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Аналогічне правозастосування викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2024 у справі №160/4504/23, від 31.07.2024 у справі №380/5630/23, від 06.07.2019 у справі №160/8441/18, від 28.10.2021 у справі №802/880/18-а, від 06.09.2022 у справі №640/772/21, від 14.12.2022 у справі №640/637/19, від 07.02.2023 у справі №640/9880/19, від 03.10.2023 у справі №420/534/20, від 21.01.2025 у справі №140/6001/24.
Приписи статті 44 ПК України визначають обов'язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань, а також визначають наслідки недотримання вимог щодо наявності та надання до контролюючого органу під час перевірки первинних документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Зважаючи на дотримання контролюючим органом порядку направлення документів (наказу, повідомлень, запиту), то позивач є таким, що належним чином повідомлений про проведення перевірки та про свій обов'язок з надання відповідачу документів, водночас протягом встановлених строків позивач не надав контролюючому органу первинних чи інших документів, що підтверджують спірні показники податкової звітності, а також позивач не надав жодних пояснень чи доказів наявності поважних причин для неотримання ним кореспонденції від контролюючого органу та ненадання ним документів контролюючому органу для перевірки.
У зв'язку із викладеним колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що документи податкової та бухгалтерської звітності, які були долучені позивачем до позовної заяви, в силу наведених вище вимог статті 44 ПК України вважаються такими, що були відсутні у позивача на час складення звітності.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем було укладено договори про надання послуг від 05.01.2016 та від 01.02.2017 між ТОВ «МАНТРЕЙД» та ФОП ОСОБА_1 , договір оренди обладнання №1/01 від 05.01.2016, на підставі яких було сформовано акти прийому-передачі за виконані послуги. Позивачем також було укладено договори про надання послуг з ФОП ОСОБА_2 від 31.03.2016, з ФОП ОСОБА_3 від 18.01.2016, з ФОП ОСОБА_4 від 18.01.2016, з ФОП ОСОБА_5 від 09.03.2016 та долучено до матеріалів справи акти надання послуг на виконання вказаних договорів та квитанції за формою №ПО-Д2.
Водночас суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів надання таких документів контролюючому органу як під час так і після проведення перевірки, при цьому відсутність первинних документів та бухгалтерського обліку на момент проведення перевірки унеможливило підтвердження правомірності задекларованих позивачем сум його доходу, а отже не спростувало правомірність формування задекларованих податкових зобов'язань.
Контролюючим органом при перевірці були використані відомості, що містяться в інформаційних базах даних «ІС Податковий блок», відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, про що зазначено в п. 1.13 акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.04.2024, згідно яких контролюючим органом було встановлено що ФОП ОСОБА_1 завищено витрати всього на 1977085,64 грн, в тому числі у 2018 році на суму 1977085,64 грн, чим порушено підпункт 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України.
Так, пунктом 177.2 статті177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. При цьому, оскільки виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод. До складу витрат включаються тільки витрати, які пов'язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними документами про їх оплату.
Окрім того, перевіркою правильності визначення чистого оподатковуваного доходу, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, встановлено його заниження за 2018 на 1977085,64 грн, що є порушенням вимог п. 164.1, п. 164.3, ст. 164, п. 177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, і така розбіжність виникла в результаті неправильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності.
Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що за 2018 рік господарських операцій не здійснював та посилається на банківську виписку за 2018 рік, відповідно до якої позивачем отримано розрахунок по оплаті боргу за 2016-2017 роки.
Щодо таких доводів позивача, зокрема що вказана сума не є доходом, а виплатою заборгованості, то суд їх відхиляє як недоведені, оскільки будь-яких документів на підтвердження наявності боргу на 01.01.2018 позивачем до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів того, що такі надавались контролюючому органу під час проведення перевірки.
В акті перевірки також встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.183.4. п. 183.6 ст. 183 ПК України, оскільки перейшовши 01.07.2018 на загальну систему оподаткування, позивачем до 11.07.2018 не було подано реєстраційну заяву як платника ПДВ (пп. 181.1. ст.181 Кодексу).
Суд зауважує, що факт переходу на загальну систему оподаткування 01.07.2018 позивачем не заперечується. Водночас позивач зазначає, що обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій (1 млн грн.), з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість, а також обов'язок з його сплати та подання звітності, особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли у цієї особи виник обов'язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки до цього ця особа звільнена від сплати податку на додану вартість.
З приводу встановленого порушення суд зазначає, що відповідно до пп. 181.1. ст.181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 ПК України, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Відповідно до п.183.4 ст.183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Обов'язок щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ в особи, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ виникає, починаючи з дати такої реєстрації. При цьому у разі якщо така особа не подала/несвоєчасно подала реєстраційну заяву до контролюючого органу, обов'язок щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1 млн. гривень за останні 12 календарних місяців.
Якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день (п. 183.6 ст. 183 ПКУ). Особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, але не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування - п.183.10 ст.183 ПК України.
З огляду на вказане та те, що позивач з 01.07.2018 перейшов на загальну систему оподаткування, отже суд підтримує позицію відповідача щодо обов'язкової реєстрації позивача як платника ПДВ, яку позивач повинен був провести до 11 липня 2018, при цьому позивачем не надано доказів здійснення такої реєстрації, а відтак суд погоджується, що ФОП ОСОБА_1 порушив п.183.4. п. 183.6 ст. 183 ПК України, а отже несе відповідальність згідно пп.183.10 ст. 183 ПК України.
В обґрунтування протиправності проведеної відповідачем перевірки, за результатами якої нараховані податкові зобов'язання та застосовані штрафні санкції, позивач також зазначає, що така перевірки проведена поза межами строку давності в порушення ст. 102 ПК України.
Щодо таких доводів позивача суд зазначає, що ПК України не встановлює конкретного строку задля реалізації контролюючим органом права на проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України після виникнення відповідної підстави, а лише у пункті 102.1 статті 102 ПК України визначено, що контролюючий орган може провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Застосування статті 102 ПК України мало свої особливості, а саме пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відповідно до постанови КМУ від 27.06.202 №651 карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України також зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно з пунктом 2 розділу II Закону №2120-IX від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17 березня 2022 року. Цим же Законом в ПК України були внесені певні зміни, зокрема, статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: «На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи». В подальшому пункт 102.9 статті 102 ПК України було виключено на підставі Закону України від 30.06.2023 №3219-IX, який набрав чинності 01 серпня 2023 року.
Водночас 07 березня 2022 року набрав чинності Закон України №2118-IX від 03 березня 2022 року, яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 69, зокрема підпункт 69.9 якого встановив, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Положення ПК України щодо зупинення усіх строків були чинними до 27 травня 2022 року (дата набрання чинності Законом України №2260-IX від 12 травня 2022 року). З цього дня у податковому законодавстві з'явились винятки, на які зупинення строків не поширювалося, зокрема щодо строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок.
Також суд звертає увагу, що Закон України №2118-IX від 03 березня 2022 року шляхом доповнення підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктом 69, зокрема, підпунктом 69.2 встановив мораторій на проведення будь-яких видів перевірок. Такий «суцільний» мораторій діяв до 17 березня 2022 року, водночас мораторій на проведення документальних позапланових перевірок, що проводяться на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України остаточно був скасований з 27 травня 2022 року.
Підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлює декілька самостійних підстав для проведення документальної позапланової перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Виникнення такого права є достатньою підставою для призначення і проведення перевірки, яке має бути реалізоване з обов'язковим дотриманням інших умов, встановлених ПК України (зокрема, дотриманням вимог статей 81, 82 ПК України), і обмежене виключно граничним строком, про який йдеться у статті 102 ПК України (з урахуванням особливостей у її застосуванні, встановлених у зв'язку із «ковідними» і «воєнними» змінами).
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.06.2024 у справі №520/4882/23, від 17.04.2025 у справі №160/18691/23, від 19.05.2025 у справі №160/9787/23.
З урахуванням наведеного, в період з 18 березня 2020 року по 30 червня 2023 року строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року у зв'язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану. Нарахування податкових зобов'язань контролюючим органом проведено 28.05.2024 по декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік на підставі акту про результати перевірки від 04.04.2024, що з урахування зупинення строків у відповідності до вищевказаних законів було здійснено в межах 1095 днів.
За таких обставин, оскільки суд не встановив порушень з боку відповідача під час повідомлення позивача та проведення спірної перевірки, за наслідками якої було винесено спірні податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообо'язкове державне соціальне страхування", колегія суддів вважає такі рішення контролюючого органу правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі № 460/13373/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 01 жовтня 2025 року