01 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/10207/24 пров. № А/857/19075/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С. М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іврус-Трейд» на рішення Львівського окружного адміністративного суду 09 квітня 2025 року в справі № 380/10207/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іврус-Трейд» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,-
суддя в 1-й інстанції - Коморний О.І.,
час ухвалення рішення - 09 квітня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іврус-Трейд» (далі - ТОВ ««Іврус-Трейд», позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці як філії (іншого відокремленого підрозділу) Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів від 03.11.2023 р. № UA209000/2023/100691/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002850.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду 09 квітня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем, з метою митного оформлення партії товару, разом з митною декларацією № 23UA209230117602U2 від 03.11.2023 р., подано до Львівської митниці всі необхідні документи, за переліком, визначеним у статті 53 Митного кодексу України. Витребування відповідачем від позивача надання додаткових документів без обґрунтованих підстав суперечить нормам Митного кодексу України.
При митному оформленні товарів позивач надав відповідачу Договір і у відповідача була можливість перевірити порядок і умови розрахунку між суб'єктами надання/отримання транспортно-експедиційних послуг відповідно рахунку-фактури від 23.10.2023 № 7819. Отже, така підстава в обґрунтування рішення відповідача № UA209000/2023/100691/2 від 03.11.2023 р. про коригування митної вартості товарів яку зазначив відповідач у такому рішенні як у Рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги від 23.10.23 № 7819 міститься посилання на Договір №071118-01 від 07.11.2018, а тому не можливо перевірити порядок та умови розрахунку між суб'єктами не є належною підставою, оскільки позивач надав відповідачу відповідну копію Договору і рахунку фактури, про що чітко зазначається у графі 44 митної декларації № 23UA209230117602U2 від 03.11.2023 р. та картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002850
Вказує, що митний орган не має права вимагати додаткові документи без достатніх підстав і обґрунтованих сумнівів. Витребування додаткових документів можливе лише у випадках, коли надані документи мають суттєві недоліки або невідповідності. У справі, рішення в якій оскаржується, є очевидним, що відповідач безпідставно вимагав додаткові специфікації та документи, що не стосуються декларованого товару (а саме, специфікацію від 21.07.2023 р. № 34 і 36 до договору від 26.02.2021 № 2021-1), тим самим порушивши права позивача на належне митне оформлення відповідно до статті 54 Митного кодексу України.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловила незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Іврус-Трейд» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із присвоєнням коду ЄДРПОУ34242005.
Між ТОВ «Іврус-Трейд» (Покупець) та HIT WELDING INDUSTRY Ltd (Продавець) укладено договір №2021-1 від 26.02.2021, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити з території Китаю, а Покупець прийняти й оплатити продукцію за умовами діючого договору.
Позивач зазначає, що ввіз товар на митну територію України, згідно договору №2021-1 від 26.02.2021 і специфікації № 35 від 21.07.2023 до договору, за ціною 780,00 доларів США за тону товару на загальну суму 18532,80 доларів США, подав митну декларацію №23UA209230117602U2 від 03.11.2023 року і задекларував митну вартість товарів, виходячи з ціни, яка була фактично сплачена позивачем за цей товар.
Позивачем вказано, що з метою митного оформлення партії товару подав митному органу електронну митну декларацію №23UA209230117602U2 від 03.11.2023 року та надано наступний пакет документів: зовнішньоекономічний контракт, доповнення до зовнішньоекономічного контракту, банківський платіжний документ, що стосується товару, договір про надання послуг митного брокеру, договір про перевезення, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, сертифікат походження товару, митну декларацію країни відправлення, що відповідають відповідним кодам документів у Класифікаторі, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2011 р. № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», інші документи, пов?язанні з митним оформленням.
Львівська митниця Державної митної служби України прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002850 (а.с.12) та рішення про коригування митної вартості від 03.11.2023 №UA209000/2023/100691/2 (а.с. 10-11), де в графі 33 зазначено:
- згідно платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 16.07.2024 № 167 ТОВ «Іврус-Трейд» сплачує - HIT WELDING INDUSTRY CO,, LTD суму 40000 доларів США, в той час, як в інвойсі від 16.08.2023 № НТ23208005 сума для оплати складає 18532,80 доларів США. При цьому декларантом не надано Специфікацію №34, 36, яка зазначена у призначенні платежу платіжної інструкції,
- CMR від 01.11.2023 у графах 16 та 23 міститься відтиск штампу ФОП ОСОБА_1 « проте рахунок на транспорт від 23.10.23 № 7819 видано ТОВ Хельман Східна Європа Оуверсіз (документи що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні угоди відсутні);
- у Рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 23.10.23 № 7819 міститься посилання на Договір №071118-01 від 07.11.2018, а тому не можливо перевірити порядок та умови розрахунку між суб'єктами;
- надана декларантом калькуляція собівартості продукції продавця/виробника від 20.10.2023 б/н не містить інформації про числове значення щодо сформованого розміру прибутку продавця/виробника. Оскільки, калькуляція собівартості - це бухгалтерський документ, який формує собівартість продукції, а відсутність в ньому інформації про прибуток ставить під сумнів таку зовнішньоекономічну операцію продажу товару, яка полягає в отриманні прибутку продавцем/виробником та як наслідок її економічну доцільносте.
- в наданому висновку Держзовнішінформу від 26.10.2023 № 123/548 експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі інтернет щодо цін на дріт сталевий з мідним покриттям та їх аналоги, пропозиції з яких відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай, проте експертом вищевказану інформацію, а саме інтернет пропозиції не відображено в висновку (звіті). Згідно п. 54 Національного стандарту № 1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 № 1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з (посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У Висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту № 1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв'язку з відсутністю документально підтверджених даних. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару , на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД23UA100060420926U6 від 30.08.2023.
Позивач не погоджується з висновками відповідача, вважає прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100691/2 від 03.11.2023 протиправним та звернувся з цим позовом до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч. 1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 3 ст. 53 МК України передбачає, що обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч. 4 ст. 53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частини 1, 2 ст. 55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
Крім того, ч. 1 ст. 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.
За змістом ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.
Спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом - за ціною договору (контракту).
Матеріалами справи стверджується, що на підтвердження митної вартості товару Позивачем подано документи, що стосуються здійсненої операції з придбання такого товару та його транспортування, а саме: пакувальний лист (Packing list) від 16.08.2023, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №НТ23208005 від 16.08.2023, коносамент (Bill of lading) №SZX230801125 від 21.08.2023, накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №31501866 від 20.10.2023, автотранспортна накладна (Road consignment note) №9910-2 від 01.11.2023, супровідний документ Т1 (Dispatch note model IT) №23PL321030NU67XLZ9, сертифікат про походження товару (Certificate origin) №23C3204B0216/00079, інвойс перевезення №08877АR123 від 19.10.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару №167 від 26.07.2023, рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №7819 від 23.10.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №9910-1/1023 від 23.10.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №9910-1125 від 19.10.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 21.07.2023, висновок про вартісні характеристики товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією (рішення ДП Держзовнішінформ) від 26.10.2023, документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини від 09.05.2023, розрахунок ціни (калькуляція) від 20.10.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), а саме Додаткова угода №1 від 03.11.2022, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), а саме Специфікація №35 від 21.07.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких(зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2021-1 від 26.02.2021, договір про надання послуг митного брокера №21-08/17 від 21.08.2017, договір (контракт) про перевезення №071118-01 від 07.11.2018, договір (контракт) про перевезення №1708-23, заявка від 17.08.2023, заявка №9910-1 від 21.08.2023, заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю від 02.11.2023, видаткові накладні від 02.11.2023, податкові накладні від 02.11.2023, копія митної декларації країни відправлення №223120230002880370 від 17.08.2023.
Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару. При цьому відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Разом з тим, здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом було виявлено розбіжності у поданих документах щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме:
- згідно платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 16.07.2024 № 167 ТОВ «Іврус-Трейд» сплачує - HIT WELDING INDUSTRY CO,, LTD суму 40000 доларів США, в той час, як в інвойсі від 16.08.2023 № НТ23208005 сума для оплати складає 18532,80 доларів США. При цьому декларантом не надано Специфікацію №34, 36, яка зазначена у призначенні платежу платіжної інструкції,
- CMR від 01.11.2023 у графах 16 та 23 міститься відтиск штампу ФОП ОСОБА_1 « проте рахунок на транспорт від 23.10.23 № 7819 видано ТОВ Хельман Східна Європа Оуверсіз (документи що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні угоди відсутні);
- у Рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 23.10.23 № 7819 міститься посилання на Договір №071118-01 від 07.11.2018, а тому не можливо перевірити порядок та умови розрахунку між суб'єктами;
- надана декларантом калькуляція собівартості продукції продавця/виробника від 20.10.2023 б/н не містить інформації про числове значення щодо сформованого розміру прибутку продавця/виробника. Оскільки, калькуляція собівартості - це бухгалтерський документ, який формує собівартість продукції, а відсутність в ньому інформації про прибуток ставить під сумнів таку зовнішньоекономічну операцію продажу товару, яка полягає в отриманні прибутку продавцем/виробником та як наслідок її економічну доцільносте.
- в наданому висновку Держзовнішінформу від 26.10.2023 № 123/548 експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі інтернет щодо цін на дріт сталевий з мідним покриттям та їх аналоги, пропозиції з яких відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай, проте експертом вищевказану інформацію, а саме інтернет пропозиції не відображено в висновку (звіті). Згідно п. 54 Національного стандарту № 1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 № 1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з (посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У Висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту № 1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв'язку з відсутністю документально підтверджених даних. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару , на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.
Суд зазначає, що в спірному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у цих рішеннях про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Під час судового розгляду встановлено, що фактична оплата за товар, зазначений в митній декларації №23UA209230117602U2 від 03.11.2023 року, підтверджена платіжною інструкцією № 167 від 26.07.2023 року, яка повністю відповідає інвойсу НТ23208005 від 16.08.2023 на суму 18532,80 доларів США та специфікації № 35 від 21.07.2023 року до договору купівлі-продажу № 2021-1 від 26.02.2021 року, що й було задекларовано позивачем під час митного оформлення товарів.
Зміст вказаного платіжного документа вказує на те, що ТОВ «Іврус-Трейд» здійснило оплату на суму 40000 доларів США за товар по специфікаціях №№ 34, 35, 36 до договору № 2021-1 від 26.02.2021р.
Як правильно зазначив позивач, із змісту специфікації № 35 від 21.07.2023 року до Договору чітко вбачається найменування товару, кількість, ціна за одиницю, загальна сума товарів.
Згідно платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №167 від 26.07.2023 позивач одномоментно сплатив за трьома специфікаціями (№ 34, 35, 36) до Договору разом на користь отримувача загальну суму в розмірі 40000 доларів США, в тому числі, відповідно, і 18532,80 доларів США за специфікацією №35, що повністю узгоджується з загальною сумою специфікації, яка зазначена в платіжній інструкції.
Водночас поставка товару згідно специфікації № 34 від 21.07.2023 до договору купівлі-продажу № 2021-1 від 26.02.2021, укладеного ТОВ «Іврус-Трейд» (покупець) та HIT WELDING INDUSTRY Ltd (продавець) була предметом судового розгляду. Так, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року в справі № 380/9447/24 визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100681/2 від 31.10.2023 року.
Колегія суддів звертає увагу на постанови Верховного Суду від 17.04.2018р. у справі № 815/329/17, від 19.11.2024 у справі № 420/23588/23, в яких Суд наголосив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.
В частині тверджень митного органу про відсутність належної інформації щодо прибутків виробника/продавця) у калькуляції колегія суддів вважає, що відсутність прибутку в собівартості не є підставою для визнання неправильної митної вартості, оскільки метод основного визначення митної вартості (за ціною договору) передбачає, що ціна товару є такою, яка сплачена відповідно до договору, а не залежить від структури прибутків продавця.
Крім того, щодо недоліків поданого декларантом під час митного оформлення товарів висновку цінової експертизи ДП «Держзовнішінформ» № 123/548 від 26.10.2023р., колегія суддів зауважує про те, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що подаються декларантом на вимогу митного органу у випадку виникнення сумнівів у правильності задекларованої митної вартості товарів, однак сама по собі наявність або відсутність таких висновків чи інформації не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів за умови подання декларантом усіх наявних та підтверджуючих заявлену митну вартість документів, визначених ч.2 ст.53 МК України.
Щодо покликань митного органу на те, що у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 23.10.23 № 7819 міститься посилання на Договір №071118-01 від 07.11.2018, а тому не можливо перевірити порядок та умови розрахунку між суб'єктами, колегія суддів звертає увагу, що Договір №071118-01 від 07.11.2018 був долучений декларантом до митного оформлення, що зокрема підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002850. Відтак таке посилання митниці є безпідставним.
Також колегія суддів підкреслює, що ТОВ «Хелльманн Східна Європа Оуверсіз» виступає експедитором імпортованого товару, що не унеможливлює залучення таким ФОП ОСОБА_1 (відтиск штампу якого міститься на CMR від 01.11.2023 у графах 16 та 23) як безпосереднього перевізника.
Більше того, для підтвердження витрат на транспортування позивачем долучено довідка про транспортні витрати від 19.10.2023 №9910-1125, довідка про транспортні витрати №9910-1/23 від 23.10.2023 та рахунок №7819 від 23.10.2023, які містять необхідні відомості на підтвердження усіх транспортних витрат.
Також апеляційний суд констатує, що усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу непідтвердження позивачем числових значень складових митної вартості спростовані під час судового розгляду, а тому такі не можна вважати обґрунтованими.
Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. У свою чергу, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом.
Такі міркування суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.05.2021р. у справі № 520/10386/2020 та від 13.01.2022р. у справі № 520/11061/2020.
Крім того, посилання відповідача в спірному рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.
Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 25.05.2021р. у справі № 520/10386/2020, від 29.09.2020р. по справі № 520/7041/19, за якими формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021р. у справі № 160/4944/19 та від 17.01.2022р. у справі № 520/2000/19.
Також Верховний Суд у постановах від 25.02.2020р. у справі № 260/718/19 та від 27.04.2020р. у справі № 140/804/19 наголошував на тому, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Водночас у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019р. у справі № 825/648/17.
Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
У зв'язку із наведеним вище, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товару.
Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є «контрактна вартість», визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Згідно з частинами 1, 2 Приміток до ст.7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.
З урахуванням викладеного, позивач відповідно до вимог ст.ст.52, 53 МК України подав всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в ч.3 ст.53 МК України, і відповідач не мав підстав для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості.
Таким чином, колегія суддів приходить до послідовного висновку про те, що позивач подав для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4 і 5 ст.58 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Натомість, відповідач не представив суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, узагальнюючи наведене, колегія суддів вважає, що наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за другорядним методом.
Суд же першої інстанції, формуючи свої висновки щодо відповідності оскаржуваних індивідуальних актів вимогам ч.2 ст.2 КАС України, норми права застосував формально, безвідносно до обставин цієї справи, при цьому належним чином (відповідно до визначених у оскаржуваних індивідуальних актах підстав) не обґрунтував у чому полягає недостатність і неналежність наданих позивачем документів для цілей підтвердження митної вартості товару.
Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про надання позивачем митному органу належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем же в свою чергу не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних суд приходить висновку, що спірне рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.11.2023 р. № UA209000/2023/100691/2 року не відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушує права та законні інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню. Крім того, оскільки вищевказане рішення про коригування митної вартості стало підставою для прийняття картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002850, то позовна вимога про її скасування є похідною та також підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іврус-Трейд» задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду 09 квітня 2025 року в справі № 380/10207/24 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іврус-Трейд» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100691/2 від 03.11.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002850.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іврус-Трейд» (місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Ушинського, буд.25А; код ЄДРПОУ 34242005) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 43971343) сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 15140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 01 жовтня 2025 року.