30 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7046/24 пров. № А/857/34025/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Гудима Л.Я., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року (головуючий суддя: Матуляк Я.П., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «НТК-Провайдер» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
приватне підприємство «НТК-Провайдер», 16.09.2024 звернулося з позовом до суду, в якому просило:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за № 58 від 21.08.2024 про виключення приватного підприємства «НТК-Провайдер» з реєстру платників єдиного податку;
зобов'язати Головне управління ДПС в Івано-Франківській області поновити приватне підприємство «НТК-Провайдер» в реєстрі платників єдиного податку з 21.08.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийняте на підставі висновків перевірки про здійснення позивачем видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання (абз. 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України) КВЕД 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв'язку. Зазначає, що відповідачем не враховано, що обмеження перебування на єдиному податку відповідно до абз. 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України стосується виключно суб'єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, прямо зазначені у ПК України, а саме: поштовий зв'язок, телефонний зв'язок, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж. Позивач не займається жодним із видів діяльності, які відповідно до абз. 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України підпадають під обмеження перебування на єдиному податку. Крім того, спірне рішення прийнято на підставі акту камеральної перевірки, в той же час предметом камеральної перевірки не може бути перевірка правильності застосування підприємством єдиного податку.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за № 58 від 21.08.2024 про виключення приватного підприємства «НТК-Провайдер» з реєстру платників єдиного податку.
Зобов'язано Головне управління ДПС в Івано-Франківській області поновити приватне підприємство «НТК-Провайдер» у реєстрі платників єдиного податку з 21.08.2024.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Відповідно до вимог підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. 01.01.2022 набрав чинності Закон України № 1089-ІХ «Про електронні телекомунікації», відповідно до якого платники єдиного податку юридичні особи при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку, звітності.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «НТК-Провайдер» включено до реєстру платників єдиного податку з основним видом діяльності за КВЕД: 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв'язку.
Посадовою особою відповідача, 24.07.2024, на підставі пп. 19-1.1, 19-1.2 п. 19-1 ст. 19, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування, за результатами якої складено акт за № 13679/09-19-07-15/38685778 від 24.07.2024 (а.с. 20,21).
Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «НТК-Провайдер» умови застосування спрощеної системи оподаткування, а саме абз. 8 пп. 291.5.1 п.291.5 ст. 291 ПК України: не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої групи суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Не погоджуючись з висновками перевірки, позивачем 05.08.2024 подано заперечення, які згідно листа від 20.08.2024 залишені відповідачем без задоволення (а.с. 22-31).
Враховуючи виявлені порушення ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийнято рішення за № 58 від 21.08.2024, яким виключено приватне підприємство "НТК-Провайдер" з реєстру платників єдиного податку (а.с.18).
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував такі висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі № 813/1346/18, від 05.06.2018 у справі № 813/4266/17).
Отже суд дійшов висновку, що єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Оскільки контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку третьої групи не відповідає положенням ПК України та здійснено контролюючим органом не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законами України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до п. 299.6 ст. 299 ПК України, підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно : 1) невідповідність такого суб'єкта вимогами, встановленим ст. 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 цього Кодексу.
Пунктом 299.10 статті 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі : 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених п.п. 298.2.3 п. 298.2 та п.п. 98.8.6 п. 298.8 ст. 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75%; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену п.п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 цього Кодексу.
Пунктом 299.11 статті 299 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам п.п. 4 п. 291.4 та п. 291.51 ст. 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу ІІ цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Відповідно до п.п. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої групи суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25%.
Аналізуючи наведені правові норми суд апеляційної інстанції зазначає, що ст. 299 ПК України визначає перелік підстав для відмови у реєстрації платником єдиного податку (п. 299.6 ст. 299 ПК України) та перелік підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку (п. 299.10 ст. 299 ПК України, абз. 1 п. 299.11 ст. 299 ПК України - порушення платником єдиного податку першої-третьої групи вимог, встановлених главою 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності розділу ХІV. Спеціальні податкові режими ПК України).
Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.
З матеріалів справи убачається, що оскаржуване рішення було прийняте на підставі акту про результати камеральної перевірки.
Проте, згідно ст. 75.1.1. Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути:
своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);
своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;
своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;
повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»;
своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;
своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;
своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;
своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;
своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2цього Кодексу;
своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;
своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України і за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складання розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування тощо).
Отож, приведеними положеннями ПК України не передбачено можливість проведення контролюючим органом камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеної системі оподаткування, обліку та звітності, а отже відповідачем необґрунтовано зазначено, що ним проведено камеральну перевірку.
У той же час, всі інші види перевірок, які передбачені статтею 75 ПК України вимагають наявності спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Натомість, з акту перевірки № 13679/09-19-04-07-15/38685778 від 24.07.2024 вбачається, що податковим органом під час проведення камеральної перевірки надано оцінку питанню правомірності перебування позивача, як платника єдиного податку третьої групи на спрощеній системі. Проте, як було зазначено вище предметом камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання).
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 19.03.2019 у справі № 803/1908/16, від 23.08.2019 у справі № 826/4242/15 та від 06.02.2020 у справі № 813/87/16.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що перевірку позивача з питання правомірності перебування позивача, як платника єдиного податку третьої групи на спрощеній системі оподаткування проведено з підстав не передбачених ст. 75 ПК України, оскільки податковий орган під час проведення камеральної перевірки, з'ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що лише на підставі проведення документальної перевірки можливо встановити, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку).
Натомість матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача. Акт від 24.07.2024 № 13679/09-19-04-07-15/38685778 складено за наслідками проведення камеральної перевірки, що не відповідає вимогам ПК України щодо порядку та процедури проведення перевірок платників податків.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що складений відповідачем акт від 24.07.2024 № 13679/09-19-04-07-15/38685778 щодо неможливості застосування позивачем спрощеної системи оподаткування, у якого вид діяльності відповідає класу 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку» не може бути належним та допустимим доказом, що свідчить про виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірки порушення платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених главою 1 Спрощена система оподаткування, обліку та звітності Розділу XIV Спеціальні податкові режими ПК України та надає можливість для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідно до абзацу 1 пункту 299.11 статті 299 ПК України.
Як наслідок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, а відтак анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку третьої групи не відповідає положенням ПК України та здійснено контролюючим органом не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Отож, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з порушенням процедури його прийняття є самостійною підставою для скасування оспорюваного рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не вбачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі № 300/7046/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді Л. Я. Гудим
З. М. Матковська