30 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/3380/24 пров. № А/857/22787/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Гуляка В. В.
Ільчишин Н. В.
за участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі № 260/3380/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
місце ухвалення судового рішення м.Ужгород
Розгляд справи здійснено за правиламизагального позовного провадження
суддя у І інстанціїГебеш С.А.
дата складання повного тексту рішення14.05.2025
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
13.05.2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 окремий батальйон НОМЕР_3 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити дії, а саме:
визнати протиправними та скасувати акт проведення спеціального розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 форми НВ-2, наказ командира військової частини НОМЕР_1 "Про результати проведення спеціального службового розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 " від 28 вересня 2023 року №492$
зобов'язати відповідача скласти акт про нещасний випадок, що трапився з Відповідачем 19.08.2023р., про отримання ОСОБА_1 травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби;
зобов'язати відповідача за результатами проведення розслідування нещасного випадку, що трапився з позивачем 19.08.2023 року, скласти та видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі № 260/3380/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування акту, наказу і зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 "Про результати проведення спеціального службового розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 " за №492 від 28.09.2023 року.
Зобов'язано НОМЕР_2 окремий батальйон НОМЕР_3 окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України (військова частина НОМЕР_1 ) повторно призначити і провести розслідування за рапортом ОСОБА_1 від 09.09.2023 року, зареєстрованим за № 3610 від 09.09.2023 року, відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року та задовільнити позовні вимоги Позивача повністю, а саме:
визнати протиправними та скасувати: акт проведення спеціального розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 форми НВ-2 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 "Про результати проведення спеціального службового розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 " від 28 вересня 2023 року №492;
зобов'язати відповідача скласти акт про нещасний випадок, що трапився з Відповідачем 19.08.2023р., про отримання ОСОБА_1 травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби;
зобов'язати відповідача скласти та видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України;
залучити до участі у справі належного відповідача - військову частину НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), яка є юридичною особою, замість неналежного відповідача - військової частини НОМЕР_1 , яка є структурним підрозділом без статусу юридичної особи та не володіє адміністративною процесуальною правосуб'єктністю в силу приписів статті 43 КАС України (докази додаються).
В доводах апеляційної скарги вказує, що в період проходження військової служби позивач отримав травму (різке погіршення здоров'я), про що повідомив командування військової частини НОМЕР_1 у встановленому порядку - шляхом звернення з відповідним рапортом в якому просив командування провести розслідування нещасного випадку, що трапився з ним 19 серпня 2023 року (копія рапорту міститься в матеріалах справи).
Оскільки, ні під час проходження військової служби ні після звільнення з неї позивач не отримав результатів цього розслідування з висновками комісії, він ініціював судовий процес, в якому просив зобов'язати Відповідача провести розслідування нещасного випадку відповідно до Інструкції №332.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі №260/104/24, яке набуло законної сили, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непризначення та непроведення розслідування за рапортом Позивача від 09.09.2023 року, зареєстрованим за №3610 від 09.09.2023 року, відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 27.10.2021 № 332 та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 призначити і провести розслідування відповідно до вимог Інструкції №332 (копія рішення міститься в матеріалах справи).
Позаяк обумовлене рішення суду відповідачем належно виконано не було, що стало підставою для звернення з адміністративним позовом у даній справі.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції повинен був надати достатню правову оцінку спірному «Акту проведення спеціального розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_2 » від 28 вересня 2023 року (надалі - Акт) на предмет його належності, допустимості та достатності в якості доказу у справі.
Проте, суд першої інстанції безпідставно і необґрунтовано відмовив в задоволенні позовної вимоги позивача щодо скасування спірного акту, як протиправного. Не навів жодного мотиву, чому на думку суду ця вимога не підлягає до задоволення.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 240/34142/23 у своїй постанові від 21 листопада 2024 року прийшов до висновку, що положеннями пункту 17 Розділу ІІ Інструкції №322 чітко передбачено право на оскарження в судовому порядку висновків комісії з розслідування» (п.32 Постанови).
Крім того зазначає, що суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог у спосіб зобов'язати Відповідача провести повторне розслідування нещасного випадку, що трапився з Позивачем, відповідно до вимог Інструкції №332, не лише порушив вимогу статті 9 КАС України, а і сам собі заперечив, оскільки зобов'язав повторно провести розслідування нещасного випадку, наслідком якого мало стати складання акту розслідування форми НВ-2, одночасно відмовивши у задоволенні вимоги про скасування оспорюваного Акту, який містить неправомірні висновки Відповідача щодо обставин події.
Відповідно до правового висновку, який сформував Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а вихід за межі позовних вимог можливий за таких умов: лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який він просить; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
В постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 «колегія суддів зазначає, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Позивач та відповідач в судове засідання не прибули, відеоконференцій зв'язок з позивачем не відбувся з технічних причин, за яких суд не несе відповідальності, про що безпосередньо було повідомлено позивача.
Від позивача надійшло клопотання про слухання справи за його відсутності. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Також позивачем було подано клопотання про витребування від відповідача доказів з приводу встановлення обставин щодо присутності усіх учасників розслідування на штатних посадах у військовій частині НОМЕР_1 , а зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ командира Військової частини НОМЕР_1 "Про результати проведення спеціального службового розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 " за №492 від 28.09.2023 року слід визнати протиправним та скасувати, оскільки такий не відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.
Разом з тим, щодо вимог позивача зобов'язального характеру по складенню акту про нещасний випадок, що трапився з відповідачем 19.08.2023р., про отримання ОСОБА_1 травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та видачу довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, то суд вказав на те, що саме відповідач наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
У той же час, при проведенні службового розслідування відповідач зобов'язаний врахувати висновки суду у даній справі.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач 26.02.2022 року був призваний на військову службу та перебував у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 - військова частина НОМЕР_4 .
09.09.2023 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про факт настання нещасного випадку, який стався з ним 19.08.2023 року під час виконання обов'язків військової служби, а саме під час під час вантажно-розвантажувальних робіт та перевезення боєкомплекту і зброї на військовому транспорті з н.п. Шестаково до н.п.Стариця, облаштуванням нової кімнати зберігання зброї та часткового повернення зброї та боєприпасів на склад РАО в н.п. Кутузівка. Дану заяву просив вважати підставою для проведення розслідування нещасного випадку, що не заперечується відповідачем.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2023 року позивач виключений із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення та звільнений у відставку за пунктом «б» (за станом здоров'я) на підставі висновку (постанови) військово - лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом від 29 листопада 2023 року, в якому просив надати інформацію про результати проведення розслідування на підставі рапорту позивача від 09.09.2023 року, належним чином завірену копію акту розслідування, проведеного на підставі такого рапорту та оригінал довідки про обставини травми встановленої форми на ім'я позивача (за наслідками проведеного розслідування).
Однак, відповідь на вказаний адвокатський запит відповідач не надав у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду у справі №260/104/24.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі №260/104/24, яке набуло законної сили, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непризначення та непроведення розслідування за рапортом Позивача від 09.09.2023 року, зареєстрованим за №3610 від 09.09.2023 року, відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 27.10.2021 № 332 та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 призначити і провести розслідування відповідно до вимог Інструкції №332 (копія рішення міститься в матеріалах справи).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі №260/104/24 було встановлено, що вказаний рапорт зареєстрований військовою частиною НОМЕР_1 за вхідним номером 3610 від 09 вересня 2023 року, що підтверджується відповідною відміткою та містить резолюцію «провести службове розслідування».
В подальшому позивачу направлено копію акту форми НВ-2 від 28.09.2023 року та витягу з наказу №492 командира військової частини НОМЕР_1 1 від 28.09.2023 року.
Відповідно до витягу із наказу №492 командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2023 року за спеціальне службове розслідування за фактом травмування техніка 1 стрілецької роти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 вважається завершеним, а акт службового розслідування затвердженим Вказаним наказом хронічне дегенеративне захворювання хребта, отримане військовослужбовцем ОСОБА_1 вважається таким, що не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби та таким, що не є наслідком обмеженої в часі події або раптового впливу, нещасним випадком (а.с. 16-17).
Із акту проведення спеціального розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 слідує, що в ході спеціального розслідування не було встановлено обставин з приводу наявності факту нещасного випадку з військовослужбовцем ОСОБА_1 . Вказано, що хронічне дегенеративне захворювання хребта ОСОБА_1 , з яким він був направлений на планове лікування, не є наслідком обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактору чи середовища. Оскільки комісією не було встановлено факту настання нещасного висновку з молодшим сержантом ОСОБА_1 даний нещасний випадок не підлягає обліку і на нього не складається акт за формою НВ-3 (а.с. 11-13).
Позивач вказує на протиправність вказаних індивідуальних актів, так як недотримано порядок їх складання та оформлення, а також висновки, які в них містяться, не відповідають фактичним обставинам справи.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Стосовно клопотання позивача про залучення на стадії апеляційного розгляду справи - військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), яка є юридичною особою як належного відповідача, замість неналежного відповідача - військової частини НОМЕР_1 , яка є структурним підрозділом без статусу юридичної особи, то колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи убачається, що відповідач проходив військову службу саме у військової частини НОМЕР_1 , а відтак спірні правовідносини щодо нещасного випадку про який йдеться у цій справі виникли саме при проходженні служби у зазначеній частині.
Крім того колегія суддів зазначає, що заміна не належного відповідача на належного, як і залучення співвідповідача здійснюється у суді першої інстанції. Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено положень щодо заміни не належного відповідача на належного, як і залучення співвідповідача на стадії апеляційного оскарження судового рішення. Отож таке клопотання задоволенню не підлягає.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частинами 2-4 статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»« від 17.03.2014 № 1126-VII, затверджено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Стаття 1 Закону України «Про оборону України» передбачає, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/22, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на всій території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан. Таким чином, з 24.02.2022 по теперішній час в Україні діє воєнний стан.
З матеріалів справи убачається, що позивач був призваний на військову службу з 26.02.2022 року та на день настання спірних правовідносин перебував у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 , з якої 15.10.2023 року був виключений зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення та звільнений у відставку за пунктом «б» (за станом здоров'я).
Оцінюючи доводи скаржника щодо протиправності висновків акту проведення спеціального розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 форми НВ-2 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 "Про результати проведення спеціального службового розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 " від 28 вересня 2023 року №492, то колегія суддів зазначає наступне.
Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 р. за №1667/37289, затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, що додається (надалі - Інструкція №332).
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №332 встановлено, що розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Згідно пункту 2-3 розділу ІІ Інструкції №332 про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому. У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов'язаний: терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров'я; негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини; зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків. Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції №332 командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов'язаний:
- негайно через засоби зв'язку повідомити про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого командира (начальника) та протягом доби надати йому письмове повідомлення за формою НВ-1 наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - повідомлення за формою НВ-1);
- у разі зникнення або смерті військовослужбовця внаслідок нещасного випадку протягом доби повідомити його батьків або близьких родичів;
- залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо),- протягом доби надіслати повідомлення за формою НВ-1 до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках, - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері;
- якщо потерпілий військовослужбовець був відряджений з іншої військової частини,- повідомити протягом доби через засоби зв'язку його командира та надіслати повідомлення за формою НВ-1;
- протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо). До складу комісії не може входити безпосередній командир (начальник) потерпілого військовослужбовця;
- забезпечити належні умови для роботи комісії (надати приміщення, засоби зв'язку, оргтехніку, автотранспорт, канцелярське приладдя тощо), а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об'єктивного проведення розслідування нещасного випадку.
Пунктом 8 розділу ІІ Інструкції №332 встановлено, що комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п'яти робочих днів з дня її утворення.
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана: обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо; з'ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції; скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід'ємну частину.
До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).
Якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини (пункт 9 розділу ІІ Інструкції №332).
Відповідно до п. 11 розділу ІІ Порядку № 332 обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є: виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов'язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні; виконання потерпілим військовослужбовцем державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; перебування потерпілого військовослужбовця у складі добового наряду; виконання завдань відповідно до розпоряджень та наказів командира військової частини в позаслужбовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні на території військової частини та поза її межами; прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, пішки або на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності; виконання дій, що не входять до кола службових обов'язків потерпілого військовослужбовця, а саме: із запобігання виникненню аварій або рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку; участь у спортивних змаганнях та інших масових заходах і акціях, які проводяться військовою частиною самостійно або за рішенням старшого командира; прямування потерпілого військовослужбовця до місця відрядження і у зворотному напрямку на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності; заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або дій, зазначених в абзаці восьмому цього пункту, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з'ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків позаслужбового характеру, що підтверджено висновком відповідних органів; отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров'я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов'язків військової служби, що підтверджено медичним висновком; раптове погіршення стану здоров'я потерпілого військовослужбовця або його смерть під час виконання обов'язків військової служби внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів та (або) важкості чи напруженості роботи, яка виконувалась, що підтверджено медичним висновком, якщо робота, що виконувалась, була протипоказана за медичним висновком про стан його здоров'я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду; смерть військовослужбовця внаслідок захворювання або травми, отриманих ним раніше під час виконання обов'язків військової служби, що підтверджено медичним висновком; оголошення судовим рішенням військовослужбовця померлим.
Відповідно до п. 11 розділу ІІ Інструкції до обставин, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби відносяться: перебування потерпілого військовослужбовця за місцем постійного проживання, крім перебування військовослужбовців строкової служби та курсантів військових навчальних закладів за місцем проживання в казармах та гуртожитках військових частин; перебування потерпілого військовослужбовця у відпустці або у звільненні з розташування військової частини, окрім випадків травмування військовослужбовця у цей час у разі вчинення ним дій з рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку; погіршення стану здоров'я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов'язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов'язків командиром (начальником); алкогольне, токсичне чи наркотичне сп'яніння, не зумовлене технологічним процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком та матеріалами розслідування нещасного випадку; використання в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування, інструментів та матеріалів, які належать військовій частині або використовуються нею; навмисне вчинення кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження; навмисне заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю; самовільне залишення військовослужбовцем місця служби; природна смерть внаслідок вроджених вад здоров'я, смерть від загального захворювання, самогубство, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та (або) постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження.
Пунктом 18 розділу ІІ Інструкції №332 передбачено, що за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються: дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок; військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця; вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні); перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому. На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення про військово-лікарську експертизу).
У той же час, особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил визначено розділом V Інструкції №332, зокрема, пунктами 1-5 розділу V Інструкції №332 визначено, що у разі настання нещасних випадків, зазначених у пункті 1 розділу II та пункті 1 розділу III цієї Інструкції, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, свідок або військовослужбовець, який виявив нещасний випадок, повинен негайно надати потерпілому військовослужбовцю домедичну допомогу, а за можливості - екстрену медичну допомогу і за потреби вжити всіх можливих заходів щодо евакуації потерпілого військовослужбовця до військового або найближчого закладу охорони здоров'я та повідомити найближчого за місцезнаходженням старшого командира (начальника), у безпосередньому або в прямому підпорядкуванні якого на час настання нещасного випадку перебував потерпілий військовослужбовець.
Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, першочергово зобов'язаний: негайно після прибуття на місце нещасного випадку організувати надання потерпілому військовослужбовцю домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги та за потреби - його евакуацію до закладу охорони здоров'я у разі, якщо ці заходи не були здійснені свідком нещасного випадку або військовослужбовцем, який його виявив; оглянути та обстежити місце нещасного випадку, за наявності необхідних засобів здійснити його фото- або відео фіксацію; опитати прямих та опосередкованих свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, отримати від них письмові пояснення; скласти ескіз або схему місця, де стався нещасний випадок; отримати за можливості письмові пояснення військовослужбовців, витяги з наказів або їх копії та інші документи, що підтверджують виконання потерпілим військовослужбовцем під час настання нещасного випадку обов'язків військової служби.
Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, після вжиття ним першочергових заходів, зазначених у пункті 2 цього розділу, складає, особисто підписує рапорт та за можливості негайно надсилає (надає) його разом з зібраними ним безпосередньо на місці нещасного випадку матеріалами (пояснення, ескізи, схеми та інші документи) командиру військової частини, у складі якої на дату настання нещасного випадку проходив службу потерпілий військовослужбовець.
У рапорті зазначаються: дата і час настання нещасного випадку; стислий опис та характеристика місця нещасного випадку; відомості про потерпілого військовослужбовця: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), число, місяць та рік народження; стислий опис обставин та ймовірних причин нещасного випадку; вид, характер та локалізація травми або поранення, що отримав потерпілий від нещасного випадку військовослужбовець; відомості про свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; інформація про обсяг домедичної допомоги або невідкладної (екстреної) медичної допомоги, наданої безпосередньо на місці нещасного випадку; заклад охорони здоров'я, у який евакуйовано потерпілого військовослужбовця; час та дата складення рапорту, посада, військове звання, підпис, власне ім'я прізвище командира (начальника), який склав рапорт.
Командир військової частини після отримання рапорту зобов'язаний організувати проведення розслідування та його документальне оформлення згідно з вимогами цієї Інструкції.
Комісія з розслідування після розгляду та вивчення інформації, що міститься в первинному рапорті та наданих разом з ним документах, оформлює акт за формою НВ-2 та у разі, якщо випадок за висновком комісії визнано таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, складає акт за формою НВ-3.
Аналіз вищевикладених положень Інструкції №332, дозволяє суду дійти висновку, що у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, розслідування проводиться за процедурою, визначеною саме безпосередньо розділами ІІ та V Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332.
Згідно поданого позивачем рапорту від 09.09.2023 року убачається, що нещасний випадок стався з позивачем під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт під час переміщення зброї та боєприпасів 19.08.2023 року.
В період з 28.08.20223 року по 09.09.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного хворого №10283 від 09.09.2023 року через скарги на болі в ділянці хребта, за наслідком якого позивачу встановлено захворювання хребта (а.с. 9).
12.09.2023 року наказом за №478 командира військової частини НОМЕР_1 призначено спеціальне службове розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 (а.с. 163-164).
28.09.2023 року відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_6 за №492 "Про результати проведення спеціального службового розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 спеціальне службове розслідування є завершеним.
Що ж до доводів апеляційної скарги щодо порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування за фактом отримання позивачем під час виконання обов'язків військової служби травми, то колегія суддів зазначає таке.
За змістом приведених положень Інструкції №332 комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана:
- обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо;
- з'ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
- визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції;
- скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід'ємну частину.
До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).
Комісія з розслідування після розгляду та вивчення інформації, що міститься в первинному рапорті та наданих разом з ним документах, оформлює акт за формою НВ-2 та у разі, якщо випадок за висновком комісії визнано таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, складає акт за формою НВ-3.
Пунктом 18 розділу ІІ Інструкції №332 передбачено, що за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються:
- дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок;
- військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця;
- вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я;
- коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні);
- перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;
- порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення;
- заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.
На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення про військово-лікарську експертизу).
Отже, аналізуючи наведені норми, суд вказує на те, що до акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).
Досліджуючи докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлено, що письмові пояснення потерпілого, в даному випадку позивача, комісією не відбиралися і відповідно такі не додані до матеріалів службового розслідування.
Водночас із змісту вказаного акту спеціального розслідування, затвердженого 28.09.2023 року слідує, що комісією в порушення вимог Інструкції №332 взагалі не з'ясовувано та залишено поза увагою обставин щодо:
необхідності обстеження місця нещасного випадку та необхідності з'ясування фактичних обставин в тому числі і щодо одержання письмових та усних пояснень (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події;
того чи взагалі мало місце фактичне здійснення 19.08.2023р вантажно-розвантажувальних робіт та перевезення боєкомплекту і зброї на військовому транспорті з н.п. Шестаково до н.п.Стариця, облаштуванням нової кімнати зберігання зброї та часткового повернення зброї та боєприпасів на склад РАО в н.п. Кутузівка;
переліку військовослужбовців залучених до виконання вказаного завдання в тому числі і військовослужбовців ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та позивача;
відповідальної особи під керівництвом та/або за вказівкою якої здійснено виконання такого завдання.
Орім того, комісією не відібрано пояснень у відповідальної особи під керівництвом та/або за вказівкою, або з відома якої здійснено виконання такого завдання та переліку військовослужбовців залучених до виконання вказаного завдання та інших свідків і осіб, які причетні до події.
Затверджений 28.09.2023 року акт спеціального розслідування також не містить відомостей з приводу того, як проходив процес здійснення 19.08.2023р вантажно-розвантажувальних робіт та перевезення боєкомплекту і зброї на військовому транспорті з н.п. Шестаково до н.п.Стариця, облаштуванням нової кімнати зберігання зброї та часткового повернення зброї та боєприпасів на склад РАО в н.п. Кутузівка робіт до настання нещасного випадку з позивачем, хто керував роботами та хто давав вказівки, не викладено послідовності подій, з моменту погіршення здоров'я потерпілого до моменту його звернення за допомогою, не наведено шкідливих та небезпечних факторів, які впливали на потерпілого.
Класифікатор переліку таких видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії міститься в Додатку 3 до Інструкції №332.
Також поза увагою комісії, яка проводила спеціальне розслідування за фактом травмування позивача залишено без належного аналізу перебігу наявних захворювань у позивача, за яких до виконання 19.08.2023р вантажно-розвантажувальних робіт та перевезення боєкомплекту і зброї (на військовому транспорті з н.п. Шестаково до н.п.Стариця, облаштуванням нової кімнати зберігання зброї та часткового повернення зброї та боєприпасів на склад РАО в н.п. Кутузівка) у позивача були відсутні скарги та діагностовані лише 26.08.2023 року лікарняною установою захворювання хребта.
Отож спеціальна комісія не визначила та не з'ясувала причин діагностованого позивачу захворювання хребта 26.08.2023 року і чи пов'язане таке захворювання з виконанням позивачем обов'язків військової служби.
Як наслідок колегія суддів приходить до висновку, що затверджений наказом відповідача №492 від 28.09.2023 року акт спеціального розслідування складений з порушенням затвердженої процедури, передбаченої Інструкції №332 та носить формальний характер, позаяк не містить належного з'ясування фактичних обставин та збирання доказів за фактом травмування позивача.
З огляду на обумовлене, висновок відображений у акті спеціального розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 форми НВ-2 затверджений 28.08.2023 року з приводу того, що:
в ході спеціального розслідування не було встановлено обставин з приводу наявності факту нещасного випадку з військовослужбовцем ОСОБА_1 ;
вказано, що хронічне дегенеративне захворювання хребта ОСОБА_1 , з яким він був направлений на планове лікування, не є наслідком обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактору чи середовища;
оскільки комісією не було встановлено факту настання нещасного висновку з молодшим сержантом ОСОБА_1 даний нещасний випадок не підлягає обліку і на нього не складається акт за формою НВ-3 є таким, що ухвалено комісією без належного з'ясування усіх фактичних обставин та з порушенням Інструкції №332.
З урахуванням викладеного, затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 акт проведення спеціального розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 від 28.09.2023 року та наказ командира військової частини НОМЕР_1 "Про результати проведення спеціального службового розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 " від 28 вересня 2023 року №492 є протиправними та підлягають до скасування.
Натомість суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у задоволенні вказаної вимоги про визнання протиправним та скасування затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 акту проведення спеціального розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 від 28.09.2023 року.
Відносно ж доводів скаржника щодо задоволення його позовних вимог про зобов'язання відповідача скласти акт про нещасний випадок, що трапився 19.08.2023р. щодо отримання ОСОБА_1 травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та зобов'язати відповідача за результатами проведення розслідування нещасного випадку, що трапився з позивачем 19.08.2023 року, скласти та видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, то колегія суддів зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо складання актів за результатами розслідування нещасного випадку є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсудутобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьоюстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україникритеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Суд зазначає, що відповідно до першого абзацу частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Натомість, другий абзац частини четвертої вищевказаної статті передбачає, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Судом ураховано, що повноваження з визнання нещасного випадку, належать до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку, і цей факт не може бути визнаний таким у судовому порядку.
Рішення комісії (спеціальної комісії) та відповідний акт можуть бути оскаржені до суду.
У цьому випадку суд має встановити наявність або відсутність порушень при їх складанні, у тому числі й перевірити обґрунтованість визнання комісією нещасного випадку таким, що пов'язаний / не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби і відповідно до цього ухвалити рішення.
Отож колегія суддів дійшла висновку, що до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасних випадків належать повноваження з визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і такий факт не може бути визнаний таким у судовому порядку. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов'язаності чи непов'язаності нещасного випадку пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов'язаності чи непов'язаності нещасного випадку з виконанням обов'язків військової служби.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 (13.2).
З урахуванням приведених положень законодавства та обставин цієї справи, за яких в ході проведення спеціального розслідування (за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 ) комісією не з'ясовані усі фактичні обставини, як того вимагають положення Інструкції №332, то суд позбавлений процесуальної можливості та повноважень на встановлення факту пов'язаності чи непов'язаності нещасного випадку з виконанням обов'язків військової служби позивачем, а як наслідок заявлені позивачем вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Водночас з метою належного захисту прав, судом першої інстанції підставно ураховано частину 2 статті 9 КАС України, відповідно до якої суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отож з метою належного захисту прав позивача суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно призначити і провести розслідування за рапортом ОСОБА_1 від 09.09.2023 року, зареєстрованим за № 3610 від 09.09.2023 року, відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332.
Стосовно ж поданого позивачем клопотання про витребування доказів, а зокрема штатних посад на яких перебували військовослужбовці: ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , то колегія суддів зазначає, що з огляду на встановлені судом недоліки проведеного спеціального розслідування, вказане питання в першочерговому порядку підлягає з'ясуванню комісією створеною відповідачем для проведення у встановленому порядку (з урахуванням висновків суду) спеціального розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 з відібранням серед іншого пояснень у перелічених осіб та зі встановленням штатної посади вказаних осіб. Як наслідок, заявлене клопотання позивача є передчасним та не підлягає до задоволення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 акту проведення спеціального розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 від 28.09.2023 року з прийняттям у вказаній частині судового рішення про задоволення вказаної вимоги.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Відповідно до д п.1 ч.6 ст. 12 КАС України до справ незначної складності належать справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відповідно до примітки статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» посада позивача не належить до посад службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а спір у цій праві стосується проходження позивачем військової служби.
Як наслідок вказана справа належить до справ незначної складності, а відтак на неї поширюються положення пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України, щодо порядку та підстав оскарженням.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі № 260/3380/24 скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 акту проведення спеціального розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 від 28.09.2023 року.
Ухвалити у вказаній частині постанову, якою визнати протиправним та скасувати затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 акт проведення спеціального розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 від 28.09.2023 року.
У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі № 260/3380/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року