29 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/9755/24 пров. № А/857/10471/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Григорук О.Б.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення 21 лютого 2025 року,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ) щодо незарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження військової служби з 07.11.1974 по 08.12.1976, половини строку денної форми навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка у період з 01.09.1979 по 27.06.1984 та невиплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з дня звернення до суду;
зобов'язати ГУ ПФУ здійснити з дня звернення до суду перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно із довідкою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 № 0я4-12/103-20, врахувавши до стажу роботи на посаді судді, з якого розраховуються відсотки при обчисленні довічного грошового утримання, період проходження військової служби з 07.11.1974 по 08.12.1976 та половину строку денної форми навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. І.Франка у період з 01.09.1979 по 27.06.1984.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі № 300/9755/24, ухваленим у порядку письмового провадження, позов задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання з 01.09.1979 по 27.06.1984 у вищому навчальному закладі та період проходження строкової військової служби з 07.11.1974 по 08.12.1976.
Зобов'язано ГУ ПФУ зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання з 01.09.1979 по 27.06.1984 у вищому навчальному закладі та період проходження строкової військової служби з 07.11.1974 по 08.12.1976.
Зобов'язано ГУ ПФУ здійснити з 30.12.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% суддівської винагороди згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 №04-12/103-20 з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем протиправно не взято до уваги законодавство, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, яким було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного утримання судді у відставці, за умови на роботі судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ, яке просило таке скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовано тим, що позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача, його стаж судді становить 25 років 2 місяці та йому зараховано всі періоди роботи на посаді судді.
Щодо позовних вимог про зарахування до стажу роботи судді половини строку денної форми навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка у період з 01.09.1979 по 27.06.1984 - 2 роки 5 місяців, то такий період позивачу зараховано виключно до стажу роботи, який дає право судді на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, що підтверджується відповідним розрахунком. З огляду на викладене відсоток суддівської винагороди визначено правомірно.
Щодо проведення перерахунку згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 №04-12/103-20, то з 01.01.2021 збільшення розміру складових суддівської винагороди не відбувалося, у зв'язку з чим відсутні підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Водночас апелянт звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 на момент виходу позивача на пенсію втратила чинність.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами адміністративної справи, ОСОБА_1 з 20.09.2016 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до даних копії трудової книжки ОСОБА_1 у період з 07.11.1974 по 08.12.1976 проходив строкову військову службу.
Згідно із дипломом НОМЕР_1 ОСОБА_1 у 1979 році вступив до Львівського державного університету ім. І.Франка та рішенням державної екзаменаційної комісії від 25.06.1984 йому присвоєно кваліфікацію «юрист».
З метою зарахування до стажу роботи на посаді судді спірних періодів, які не були враховані при призначенні пенсії для визначення відсотків суддівської винагороди судді, позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ, за наслідками розгляду якої відповідач листом від 05.12.2024 №9777-8469/К-02/8-0900/24 повідомив позивача про те, що зарахування періоду проходження строкової військової служби з 07.11.1974 по 08.12.1976, періоду навчання у Львівському державному університеті з 01.09.1979 по 25.06.1984 до стажу роботи на посаді судді законом не передбачено, а зараховано до загального стажу роботи. Врахований стаж роботи, що дає право на одержання довічного грошового утримання, становить 25 років 2 місяці, а саме з 10.07.1991 по 14.02.2011 робота на посаді судді Коломийського міськрайонного суду, з 15.02.2011 по 19.09.2016 робота на посаді судді Апеляційного суду Івано-Франківської області (а.с.14,15).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки правомірності неврахування відповідачем періодів служби позивача в армії та половини періоду його навчання у вищому навчальному закладі при визначенні стажу, який враховується при обчисленні довічного грошового утримання судді у відставці, а також його відсоткового розміру.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтями 21, 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Приписами статті 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За частиною 1 статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до пункту 14 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів.
У статті 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до положень статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Порядок визначення стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання на час обрання позивача на посаду судді регламентувався частиною 4 статті 43 Закону №2862-XII «Про статус суддів» від 15.12.1991 (втратив чинність з 01.01.2012).
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону №2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Дипломом КВ №639491 підтверджується, що ОСОБА_1 у 1979 році вступив до Львівського державного університету ім. І.Франка та рішенням державної екзаменаційної комісії від 25.06.1984 йому було присвоєно кваліфікацію «юрист».
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом №2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
За приписами частини 1 статті 25 Конституційного Договору від 08.06.1995 №1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України Указу №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995, тому даний Указ Президента був обов'язковим для виконання в Україні на рівні з законами.
Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Частиною 3 статті 106 Конституції України установлено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
За приписами частини 1 статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.04.2021 у справі №344/5707/19 та від 14.05.2021 у справі №592/3354/17, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом, половина строку навчання у вищому юридичному учбовому закладі на денній формі навчання підлягає зарахуванню до стажу, який враховується для набуття права на відставку, і при обчисленні розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці, як і період проходження строкової військової служби.
За таких обставин апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність врахування до стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, крім роботи на посаді судді (25 років 2 місяці 10 днів), половини строку навчання у вищому учбовому закладі, а також періоду проходження строкової військової служби з 07.11.1974 по 08.12.1976.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що апеляційна скарга не мітить доводів на спростування висновків суду першої інстанції щодо врахування до спірного стажу позивача періоду проходження строкової військової служби з 07.11.1974 по 08.12.1976.
Конституційний Суд України в Рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
При цьому апеляційний суд вважає неправомірним позбавлення особи набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому виключно шляхом прийняття закону дозволяється змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 09.11.2018 у справі №559/443/17, від 02.04.2019 у справі №607/8578/17, від 14.03.2019 у справі №490/7796/17, від 13.05.2020 у справі №242/1890/17 тощо.
Підсумовуючи виключене у сукупності, загальний стаж роботи позивача на посаді судді становить понад 29 років, який складається з стажу роботи безпосередньо на посаді судді 25 років 2 місяці 10 днів, половини строку навчання за денною формою навчання у Львівському державному університеті з 01.09.1979 по 25.06.1984, а також періоду проходження строкової військової служби з 07.11.1974 по 08.12.1976.
Доводи апелянта про те, що до стажу роботи судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання має враховуватися тільки стаж роботи суддею колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суперечить положенням статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, абзацу 4 пункту 34 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вказане свідчить про те, що суд першої інстанції вірно встановив необхідність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% суддівської винагороди (50 % (20 років) + 18% (2%/рік 9 річного стажу роботи позивача понад 20 років), визначеного у довідці Івано-Франківського апеляційного суду за №04-12/708-20 від 02.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі № 300/9755/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар