Справа № 240/20698/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Дмитро Михайлович
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
01 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - громадська організація "Проти придурків та ідіотів" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в якому просив:
- визнати протиправною відповідь Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на запит ОСОБА_1 від 29.09.2024 « 29.09.24 МЗД запит проект закону оприлюдн» яка викладена в листі від 03.10.2024 № 22/22-04/1474-24;
- зобов'язати Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 29.09.2024 «29.09.24 МЗД запит проект закону оприлюдн» згідно з нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 03.02.2025 позов задовольнив повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що апеляційна скарга не містить обґрунтування вимог, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, як визначено п. 6 ч. 2 ст. 296 КАС України, суперечить нормам матеріального та процесуального права, тому має бути судом відхилена.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся спільно з громадською організацією "Проти придурків та ідіотів" відповідно до статті 34 Конституції України, частини 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 29.09.2024 « 29.09.24 МЗД запит проект закону оприлюдн».
У цьому запиті позивач просив надати відомості про те, чи приймав, та хто (посада, ім'я та прізвище) з посадових осіб Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, рішення про доручення Держлісагентству на оприлюднення проекту Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України».
Також просив запитувану інформацію надати на електронну адресу.
У відповідь на запит листом від 03.10.2024 № 22/22-04/1474-24 відповідач повідомив, що відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614, Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
Пунктами 1, 2 § 42 Регламенту Кабінету Міністрів України визначено, що розробник забезпечує проведення публічних консультацій з представниками заінтересованих сторін щодо проектів актів Кабінету Міністрів відповідно до Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики». Пунктом 5 цього Порядку визначено, що консультації з громадськістю організовує і проводить орган виконавчої влади, який є головним розробником проекту нормативно-правового акта або готує пропозиції щодо реалізації державної політики у відповідній сфері державного і суспільного життя. Інформація, пов'язана з організацією та проведенням консультацій з громадськістю, оприлюднюється у спеціально створеній рубриці "Консультації з громадськістю" офіційного веб-сайту органу виконавчої влади.
Також, оскільки законопроект «Про особливості утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України» є регуляторним актом, то, відповідно до вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань (стаття 9). Статтею 13 цього ж Закону визначено, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих медіа розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих медіа, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Враховуючи вищезазначене, законопроект «Про особливості утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України» було оприлюднено на офіційній Інтернет сторінці Держлісагентства відповідно до вимог законодавства.
Позивач, вважаючи таку відповідь протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі- Закон України № 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону України № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 20 Закону України № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Як встановлено у частинах першій, третій статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації, а кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов'язок розпорядника інформації надати на нього відповідь у визначений законодавством строк.
Слід також зазначити, що Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово в своїх постановах, застосовуючи частину першу статті 1 Закону № 2939-VI, зазначала про такі обов'язкові ознаки публічної інформації, як документованість, створення (отримання) інформації суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх повноважень або знаходження у володінні цього суб'єкта з інших підстав. Розпорядник публічної інформації зобов'язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована (відображена на матеріальних носіях).
Також, близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 9901/22/20 (пункт 53), від 19.10.2023 № 9901/337/21 (пункт 23), від 15.02.2024 у справі № 990/222/23 (пункт 6.23).
Тобто, розпорядник може і повинен надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, знаходиться поза площиною правового регулювання доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання / ненадання запитувачу такої інформації.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 29.09.2024 звернувся до відповідача із запитом на інформацію, в якому просив надати інформацію про те, чи приймав, та хто (посада, ім'я та прізвище) з посадових осіб Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України рішення про доручення Держлісагентству на оприлюднення проекту Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України».
При цьому, аналіз листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 03.10.2024 № 22/22-04/1474-24 дозволяє дійти висновку, що відповідачем у порушення Закону № 2939-VI не надано позивачу відповіді на запитання, оскільки в листі містяться посилання на загальні норми законодавства та положення, які регулюють діяльність Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Державного агентство лісових ресурсів України.
Оскільки відповідач не надав повну інформацію на запити позивача, то фактично визнав себе розпорядником цієї інформації. У протилежному випадку відповідач повинен був здійснити перенаправлення цього запиту в частині інформації, якою не володіє, іншому розпоряднику.
Доказів щодо направлення запиту належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача, як це передбачено приписами статті 22 Закону № 2939-VI, суду надано не було.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про допущення відповідачем бездіяльності в частині нездійснення належного розгляду запиту на отримання інформації ОСОБА_1 від 29.09.2024 « 29.09.24 МЗД запит проект закону оприлюдн».
Тому, обґрунтовано зобов'язав відповідача розглянути запит на отримання публічної інформації від 29.09.2024 « 29.09.24 МЗД запит проект закону оприлюдн» згідно з нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації" та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.