Справа № 296/3542/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Рожкова О.С.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
30 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Рівненській області, в якому відповідно до уточнених позовних вимог від 04.04.2025 та 08.04.2025 просив «скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА 4334128 від 23.03.2025, винесену інспектором 2 взводу 2 роти 1 бат. лейтенантом поліції УПП ДПП в Рівненській області Муляр Оленою Вікторівною про накладення адміністративного стягнення по ч.4 ст.122 КУпАП у виді штрафу в сумі 1 700,00 гривень і закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч.4 ст.122 КУпАП".
В обґрунтування позову зазначає, що вказаною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності в розмірі 1 700 грн. за ч.4 ст.122 КУпАП за те, що 23.03.2025 на 301 км Рівненської автомобільної дороги М06 Київ-Чоп, керуючи транспортним засобом LINCOLN AVIATOR, державний номерний знак НОМЕР_1 перевищив встановлене обмеження швидкості більш, ніж на 50 км/год, чим порушив вимоги ч.4 ст.122 КУпАП. Позивач вважає постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на істотні порушення порядку розгляду справи. Зокрема, він зазначає, що поліцейський незаконно розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, чим позбавив його можливості скористатися правами, передбаченими ст.268 КУпАП, та не дотримався вимог ст.ст.278, 279 КУпАП. Крім того, позивач стверджує, що вимірювання швидкості здійснювалось приладом TruCam, який не був стаціонарно встановлений, а також у місці, де відсутній дорожній знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень ПДР», що свідчить про неналежність та недопустимість отриманих доказів. Він вказує й на відсутність у постанові передбачених законом відомостей про технічний засіб фіксації, що також є окремою підставою для її скасування. Позивач наполягає, що швидкість ним не перевищувалась, а дії поліцейського порушують гарантії об'єктивного та справедливого розгляду справи, передбачені КУпАП та Законом України «Про Національну поліцію».
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 22 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.03.2025 інспектором 2 взводу 2 роти 1 бат. лейтенантом поліції УПП ДПП в Рівненській області Муляр О.В. винесено постанову серії ЕНА №4334128 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.122 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень (а.с.16-17).
Зі змісту пунктів 4, 5 вказаної постанови вбачається, що 23.03.2025 о 10.36 хв., на 301 км А/Д М-06 “Київ-Чоп» ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом LINCOLN AVIATOR, номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлене обмеження швидкості більш, ніж на 50 км/год, а саме в населеному пункті Горбаків, яке позначено відповідними дорожніми знаками (5.49, 5.50). Рухався зі швидкістю 113 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000762). Відеофіксація: 470544; 475460, чим порушив п.12.4 ПДР - ч.4 ст.122 КУпАП.
Позивач вважаючи постанову від 23.03.2025 серії ЕНА №4334128 протиправною, звернувся до суду з вимогами про її скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Частина четверта статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину.
Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Пункт 1.10 ПДР України визначає значення термінів, зокрема, населений пункт - забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.49, 5.50, 5.51, 5.52.
Згідно із ПДР дорожній знак 5.49 позначає - «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.49 і 5.50 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.
Згідно із ПДР дорожній знак 5.76 “Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.
Зі змісту оскаржуваної постанови (а.с.16) слідує, що позивач перевищив швидкість руху у населеному пункті Горбаків, яке позначено відповідними дорожніми знаками (5.49, 5.50), а саме на 301 км. А/Д М-06 “Київ-Чоп».
Те, що вказане правопорушення скоєне на 301 км. А/Д М-06 “Київ-Чоп» підтверджується і фотографією із лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000762) (а.с.60).
Однак, зі змісту листа Служби автомобільних доріг в Рівненській області № 8/1458 від 07.09.2022 слідує, що у селі Горбаків (у напрямку руху від м.Львів до м.Київ) дорожній знак 5.49 «Початок населеного пункту» с.Горбаків розташований на 301 км. + 420 м. автомобільного шляху М-06 "Київ-Чоп", а дорожній знак 5.76 “Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» у с.Горбаків розташований на 301 км. + 455 м.
Із зазначеного слідує, що позивач, перевищивши швидкість руху на 301 км. А/Д М-06 “Київ-Чоп», не перебував в зоні дії дорожніх знаків 5.49 «Початок населеного пункту» с.Горбаків, який розташований на 301 км. + 420 м. автомобільного шляху М-06 "Київ-Чоп", та дорожнього знаку 5.76 “Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» в с.Горбаків, який розташований на 301 км.+ 455м. автомобільного шляху М-06 "Київ-Чоп".
Зазначені обставини ні відповідачем, ні матеріалами справи не спростовані.
За таких обставин, в діях позивача відсутній склад правопорушення передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.