Справа № 580/11383/24
30 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити дії
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1; в/ч НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-2; в/ч НОМЕР_2 ), в якому просив:
- визнати протиправним рішення командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , оформленого листом від 25 жовтня 2024 року №1352/10897, яким відмовлено у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення його із військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та зобов'язанні військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 із військової служби згідно поданого ним рапорту на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови в задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 28 листопада 2022 року про звільнення з військової служби;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 28 листопада 2022 року про звільнення з військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 - без змін.
До суду апеляційної інстанції 15.09.2025 представником позивача подана заява від 12.09.2025 про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить ухвалити додаткове судове рішення, яким вирішити питання про стягнення з в/ч НОМЕР_2 судових витрат, а саме відшкодування витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 10 000 грн у зв'язку з апеляційним оскарженням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №580/11383/24.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2025 указану заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 30.09.2025.
Розглянувши подану заяву, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 09.09.2025 не було вирішено питання про розподіл судових витрат. У свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 повідомив, що у зв'язку з подачею відповідачем апеляційної скарги позивач планує понести витрати на правову (правничу) допомогу орієнтовно у розмірі 12 000 грн, про відшкодування яких буде подана окрема заява протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що обов'язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Крім того, колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.
На адресу суду апеляційної інстанції від в/ч НОМЕР_2 надійшли заперечення на клопотання (заяву), в яких остання просить вирішити питання розподілу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 10 000 грн та залишити їх за позивачем.
Наголошуючи на необхідності зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в/ч НОМЕР_2 зазначає, що указана справа є справою незначної складності, а тому заявлені до присудження витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є необґрунтованими та неспівмірними. Зазначає, що із наданих адвокатом документів неможливо встановити кількість часу, витраченого адвокатом на надання послуг. Підкреслює, що заявлені витрати перебувають поза межами критерію розумності. Окремо звертає увагу, що додана до заяви від 12.09.2025 копія договору №71 від 21.08.2023 містить пункт 2.7 (умова щодо гонорару успіху), у той час як такий пункт у копії договору, яка надавалася до суду першої інстанції, відсутній.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат, колегія суддів з урахуванням доводів в/ч НОМЕР_2 щодо їх неспівмірності, вважає за необхідне зазначити таке.
Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача були подані:
- копія договору від 21.08.2023 №71 про надання правничої (правової) допомоги, за умовами якого оплата послуг здійснюється на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг), підписаних сторонами (п. 2.1), а підтвердженням отримання винагороди від клієнта може слугувати, зокрема, довідка адвоката із зазначенням у ній вартості сплачених або таких, що підлягають сплаті за послуги правничої (правової) допомоги (п. 2.6);
- копія додаткової угоди від 27.12.2023 №1 до договору від 21.08.2023 №71, якою внесено зміни у п. 5.8 договору щодо строку його дії;
- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом;
- копія довідки від 11.09.2025 про зобов'язання ОСОБА_1 оплатити послуги професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 10 000 грн адвокату Слободянюку А.І.;
- копія акту від 11.09.2025 №4 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених витрат до договору про надання правничої (правової) допомоги №71 від 21.08.2023, в якому зафіксовано найменування робіт (послуг): аналіз та вивчення змісту та доводів апеляційної скарги - 1 година, вартість - 1 000 грн; підготовка та направлення до Шостого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу - 2 години, вартість - 5 000 грн; гонорар за досягнення адвокатом мети під час апеляційного перегляду рішення суду - 4 000 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у постанові від 10.11.2022 у справі № 2040/6997/18 підкреслив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відтак, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Судовою колегією враховується, що ця справа належить до справ незначної складності, її розгляд здійснювався судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження. При розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанціях брав участь один й той же адвокат, що свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. На користь цього свідчить й те, що доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися, а мотиви відзиву на апеляційну скаргу за своєю аргументацією не відрізняється від підстав позову.
Аналогічний за змістом висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 13.12.2023 у справі № 160/17139/20.
Викладене, на переконання судової колегії, свідчить, що розмір заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн є явно завищеним, а відтак не відповідає критерію обґрунтованості та співмірності, на чому правильно наголосила в/ч НОМЕР_2 у своїх запереченнях.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6).
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
За наведеного правового регулювання судова колегія вважає, що аналіз та вивчення змісту та доводів апеляційної скарги належить до такої діяльності адвоката як складання процесуальних документів. Отже, окреме виділення від підготовки відзиву на апеляційну скаргу згаданих вище послуг є необґрунтованим, позаяк вони є елементом підготовки відзиву на апеляційні скарги, а тому час, витрачений на їх надання, не може включатися до складу розрахунків витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача-2 на відмінність умов договору від 21.08.2023 №71, наданого у справі №580/9836/23, від умов договору від 21.08.2023 №71, доданого до заяви від 12.09.2025, в частині наявності пункту 2.7 щодо гонорару успіху, оскільки будь-яких доказів на підтвердження цих обставин в/ч НОМЕР_2 не надано. У свою чергу копія договору від 21.08.2023 №71, яка подавалася до суду першої інстанції у цій справі, відповідає копії договору (в частині пункту 2.7), яка подана до суду апеляційної інстанції.
Крім того колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача-2 на відсутність розрахунку понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, як було встановлено вище, такий було надано як у вигляді детального опису робіт, так й акта від 11.09.2025 №4 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених витрат до договору про надання правничої (правової) допомоги №71 від 21.08.2023.
Таким чином, враховуючи категорію складності цієї справи (малозначна), ціну позову, ненадання доказів виняткового значення цієї справи для позивача та обґрунтувань неминучості і обов'язковості понесених останнім витрат саме у такому розмірі, колегія суддів приходить до висновку, що останні з огляду на співрозмірність та пропорційність до предмету спору підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань в/ч НОМЕР_2 у розмірі 3 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 132, 135, 139, 241, 242, 252, 325, 329 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 30 вересня 2025 року.