Справа № 640/13031/21 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.
30 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Кобаля М.І.,
Оксененка О.М., -
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Служби безпеки України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року про залишення без розгляду позовної заяви Служби безпеки України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, -
07 травня 2021 року Служба безпеки України звернулася в Окружний адміністративний суд міста Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , про стягнення на її користь 78317,58 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
23 липня 2021 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання від адвоката Кушнір Святослав Любомирович, - представника відповідача, про залишення позову без розгляду.
В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16, якою визначено юрисдикцію спорів щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби. Вказана постанова, як зазначає представник відповідача, оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 03 січня 2019 року, тобто, до звільнення відповідача з військової служби 15 березня 2019 року. На переконання представника відповідача, позивач знав про судову практику щодо юрисдикції зазначеної категорії справ, а його посилання у позовній заяві на іншу судову практику та розгляд такої категорії справ у порядку цивільного судочинства не може вважатись поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України. Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, на думку представник відповідача, без поважних причин, просив суд залишити позовну заяву Служби безпеки України без розгляду.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа №640/13031/21 надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року адміністративна справа №640/13031/21 прийнята до провадження суддею Жуком С.В. та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року визнано неповажними причини пропуску Службою безпеки України строку звернення до суду з даною позовною заявою та відмовлено у його поновленні. Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кушніра С.Л. про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено. Позовну заяву Служби безпеки України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі - залишено без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду №560/1389/20 від 21 січня 2021 року виходив із того, що до спорів про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.
Не погодившись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року, посилаючись на порушенням норм процесуального права, Служба безпеки України (надалі - апелянт) звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою про скасування ухвали суду від 07 березня 2025 року і направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відсутність належного підтвердження щодо отримання відповідачем листа про добровільне погашення боргу з понесених державною витрат та поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), зумовили пропуск строку на звернення до суду з даним позовом.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кушнір С.Л. подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, а апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.
За приписами частини першої статті 309 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження згідно пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка ухвалена в порядку спрощеного позовного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Служби безпеки України, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, мотивуючи наступним.
Наказами ректора ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04 серпня 2012 року №463-ос та від 06 серпня 2012 року №465-ос ОСОБА_1 з 06 серпня 2012 року у порядку переведення прийнято на військову службу (навчання) курсантом другого курсу ІНФОРМАЦІЯ_1 та поставлено на всі види забезпечення. Під час навчання відповідач ОСОБА_1 у період з 06 серпня 2012 року про 16 червня 2016 року знаходився на державному забезпеченні.
Наказом Голови Служби безпеки України від 17 червня 2016 року №728-ос, після закінчення навчання в ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач прийнятий з 17 червня 2016 року на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в Службу безпеки України строком на 5 років із присвоєнням йому першого офіцерського звання "лейтенант".
Наказом Голови Служби безпеки України від 15 березня 2019 року №319-ос відповідача ОСОБА_1 звільнено з військової служби з 15 березня 2019 року за підпунктом "б" пункту 61, підпунктом "и" пункту 62 (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та пунктом 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України у запас Збройних Сил України.
Після закінчення навчання в ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач ОСОБА_1 проходив військову службу з 17 червня 2016 року по 15 березня 2019 року, тобто менше п'яти років.
У зв'язку з чим, на виконання пункту 4 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 (далі - Порядк №964), ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснено розрахунок фактичних витрат згідно з нормами утримання курсанта ОСОБА_1 за час його навчання, у розмірі 78317,58 грн.
З метою вирішення питання щодо відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі у досудовому порядку, позивач неодноразово проводив телефонні бесіди з ОСОБА_1 , а також направив листа від 13 травня 2019 року, в якому запропонував відповідачу добровільно відшкодувати заборгованість. Відповідач у добровільному порядку вказані витрати не відшкодував, що стало підставою для звернення Служби безпеки України в суд з цим позовом.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «з», «и» пункту 1, підпунктів «д», «е», «ж», «з» пункту 2 та підпункту «в» пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 та визначає відповідний механізм відшкодування таких витрат.
Згідно з пунктами 3, 6 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
Пунктом 7 Порядку №964 визначено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16 наголошувала на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби.
Відповідно до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, яка встановлює, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Поряд з тим, Верховний Суд неодноразово, акцентував увагу на тому, що право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.
Такий підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі №320/7233/19, від 23 березня 2023 року у справі №420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі №400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі №400/4281/20.
Тобто саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов'язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, Верховний Суд у справах №560/1389/20 від 21 січня 2021 року та №420/9694/20 від 21 грудня 2021 року зазначив, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що наказом від 15 березня 2019 року №319-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби з 15 березня 2019 року за підпунктом "б" пункту 61, підпунктом "и" пункту 62 (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та пунктом 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України у запас Збройних Сил України.
В подальшому проведено розрахунок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, який станом на 26 квітня 2019 року становив 78317,58 грн.
Листом від 13 травня 2019 року ОСОБА_1 запропоновано в строк до 31 травня 2019 року добровільно відшкодувати зазначену суму.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою в даному випадку слід обчислювати з 01 червня 2019 року (дня наступного за днем після закінчення строку на добровільне відшкодування витрат).
З урахуванням вимог частини п'ятої статті 122 КАС України, строк звернення до суду з цією позовною заявою сплинув 01 липня 2019 року.
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що Служба безпеки України звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з цією позовною заявою 07 травня 2021 року, про що свідчить штамп відділення поштового зв'язку на конверті.
Щодо поважності причин пропуску звернення до суду з позовною заявою, представник Служби безпеки України посилається на повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну, знищення матеріалів, що стосуються даної справи, а також на встановлення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання позивачем відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.
Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі №990/102/22.
Суд вважає за необхідне зазначити, що сам собою факт встановлення карантину не позбавляв Службу безпеки України можливості упродовж місячного строку з дня наступного за днем після закінчення строку на добровільне відшкодування витрат відповідачем (з 01 червня 2019 року) звернутись до адміністративного суду з вказаним позовом.
Проте, Служба безпеки України не посилається на обставини об'єктивного та непереборного характеру, які були б пов'язані з обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, становили реальні перешкоди звернутись до суду, що значно утруднили або унеможливили своєчасне подання цього позову.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що в умовах пандемії суди, які віднесені територіально до міста Києва та Київської області, не припиняли свою роботу, продовжували отримувати та опрацьовувати вхідні документи, у тому числі позовні заяви, і забезпечували реальну можливість практичної реалізації права кожного на звернення до суду як шляхом безпосереднього подання процесуальних документів, так і з використанням засобів поштового, електронного зв'язку, інших засобів дистанційної комунікації.
Отже, запровадження на території України карантину не може бути розцінено судом як поважна причина пропуску строку звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав викладених вище.
Частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Проаналізувавши норми права та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що під час розгляду справи не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення Служби безпеки України до суду за захистом своїх прав, а наведені обґрунтування не можуть свідчити про поважні причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом більше, як на місячний строк (майже два роки).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року ухвалена з додержанням норм права, а доводи апеляційної скарги Служби безпеки України висновків суду першої інстанції не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року - без змін.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Служби безпеки України - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року по справі №640/13031/21 про залишення без розгляду позовної заяви Служби безпеки України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: М.І. Кобаль
О.М. Оксененко