Справа №620/9675/24 Суддя (судді) першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА
30 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Кобаля М.І.,
Оксененка О.М., -
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року про повернення ОСОБА_1 його позовної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
06 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення (середнього заробітку) за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 06 березня 2022 року по 16 лютого 2024 року включно;
- зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 06 березня 2022 року по 16 лютого 2024 року включно.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, заявника зобов'язано протягом 10 (десяти) днів надати до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин пропуску з 06 березня 2022 року по 16 лютого 2024 року цього строку.
24 липня 2024 року до Чернігівського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року, подано заяву в якій зазначено про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, заявника зобов'язано протягом 10 (десяти) днів надати до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин пропуску цього строку з 06 березня 2022 року по 16 лютого 2024 року, яку отримано позивачем 15 серпня 2024 року
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач 15 серпня 2024 року отримав ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року, проте станом на 06 вересня 2024 року ним не було усунуто недоліки, зазначені в ухвалах суду першої інстанції від 12 та 24 липня 2024 року.
Не погодившись з ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року, посилаючись на порушенням норм процесуального права, ОСОБА_1 (надалі - апелянт) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою про скасування вказаної ухвали суду від 06 вересня 2024 року і направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що він здійснював підготовку позовної заяви та апеляційної скарги в умовах воєнного стану, що призвело до неможливості надсилання їх у строки, визначені КАС України. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що з 04 березня 2016 року по 28 листопада 2022 року він проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час якої 02 березня 2022 року внаслідок мінно-вибухової травми отримав поранення та психологічну травму, що є поважною причиною для поновлення йому строку вернення до суду.
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подано.
За приписами частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження згідно пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка ухвалена в порядку спрощеного позовного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Як у випадку невиконання вимог статті 160 КАС України, щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання вказаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху.
Частинами тринадцятою, п'ятнадцятою статті 171 КАС України, передбачено повноваження суду першої інстанції у разі встановлення після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановити ухвалу про залишення заяви без руху та надати строк для усунення її недоліків, і залишення її без розгляду в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
Згідно пункту 1 частинами першої, четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, заявника зобов'язано протягом 10 (десяти) днів надати до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин пропуску з 06 березня 2022 року по 16 лютого 2024 року цього строку (а.с.9).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, заявника зобов'язано протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали надати до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин пропуску цього строку з 06 березня 2022 року по 16 лютого 2024 року.
ОСОБА_1 15 серпня 2024 року отримав ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштової кореспонденції (а.с.31).
Суд першої інстанції в ухвалі від 24 липня 2024 року (а.с.28-29) роз'яснив ОСОБА_1 , що: "звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 Кодексу законів про працю України) обмежене строком, який - з урахуванням висновків викладених зокрема у постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №160/914/23, від 02.05.2024 у справі №300/1906/21 - у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п'ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Щодо моменту, коли позивач мав дізнатися про порушення своїх прав у подібних правовідносинах, то суд зазначає наступне.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір щодо розміру належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). У цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок з колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Таким чином, настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, пов'язане з наявністю таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
З урахуванням викладеного, з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особи - колишнього військовослужбовця - може звернутися в місячний строк з моменту фактичного розрахунку у повному обсязі.
Відповідач на виконання рішення суду від 18.07.2023 у справі 620/4970/23 нарахував позивачу додаткову винагороду у сумі 522685,48 грн, вказане підтверджується Розрахунком додаткової винагороди від 25.01.2024 № 2091/516/фес.
Вказану додаткову винагороду у повному розмірі відповідач перерахував на картковий рахунок позивача 16.02.2024, вбачається з виписки по надходженням по картці/рахунку від 04.07.2024 №LMS4K1E2QI22TOTU та не заперечується позивачем.
Враховуючи, що відповідач виплатив позивачу додаткову винагороду на виконання рішення суду 16.02.2024, а тому строк звернення до суду почаввся з 17.02.2024 та закінчився 17.03.2024. Водночас позов до суду був поданий лише 06.07.2024 (дата зазначена на конверті).
З наведеного вбачається, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Позивач на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду разом із заявою про поновлення строку надав такі докази.
Довідку про обставини травми від 18 травня 2022 року №109/Д з якої вбачається, що він 02.03.2022 отримав дифузну травму головного мозку отриману під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій.
Відповідно до Свідоцтва про хворобу №857-П госпітальна військово-лікарська комісія психоневрологічного профілю НВМКЦ «ГВКГ» 10.10.2022 провела обстеження позивача та встановила, що він не придатний до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 17-а графи ІІІ Розкладу хвороб.
Згідно із довідкою серія 12ААГ №147257від 07.12.2022 позивач є інвалідом третьої групи з 02.11.2022 зі строком інвалідності до 01.01.2025.
Довідку військово-лікарської комісії від 29.05.2022 №481, якою також підтверджується, що позивач отримав МВТ (мінно-вибухову травму) пов'язану із захистом Батьківщини.
Також надано дві виписки епікризу, з яких встановлено, що позивач з 24.05.2022 по 29.05.2022 та з 29.06.2022 по 07.07.2022 перебував на стаціонарному лікуванні.
Надаючи оцінку вказаним доказам суд звертає увагу, що всі документи датовані 2022 року, у той час, як встановлено судом докази поважність пропуску строку звернення до суду повинні стосуватися строку з 17.03.2024 по 06.07.2024. Позивач не надав докази, що він у зазначений строк проходив процедури для відновлення здоров'я.
Суд звертає увагу, що позивач у лютому-березні 2024 року (точну дату заяви встановити неможливо), тобто після виплати коштів за рішенням суду, звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому середньомісячного грошового забезпечення (середнього заробітку) за час затримки розрахунку при звільнені з 28.11.2022 по 16.02.2024 включно, але з невідомих причин не звернувся у цей період до суду.
Отже суд відхиляє доводи позивача, що йому для прийняття певних рішень потрібен час.
Розглянувши наведені позивачем обставини та надані докази, суд доходить висновку, що з урахуванням ст. 121 КАС України, відсутні підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду."
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» №11681/85 визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).
Щодо твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що йому для усунення недоліків позовної заяви потрібен був певний час, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що суд першої інстанції врахував інвалідність ОСОБА_1 і двічі 12 і 24 липня 2024 року постановлював ухвали про залишення його позовної заяви без руху, кожен раз надаючи йому по десять днів строку на усунення недоліків позовної заяви.
Щодо долучених до апеляційної скарги копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №147257 від 07 грудня 2022 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що вона підтверджує факт встановлення ІІІ групи інвалідності на два роки, у зв'язку з отриманням травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, проте не свідчить про неможливість усунення недоліків позовної заяви, перелічених в ухвалах Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 та 24 липня 2024 року, у встановлені судом строки.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Суд першої інстанції правильно роз'яснив ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року ухвалена з додержанням норм права, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року - без змін.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року по справі №620/9675/24 про повернення ОСОБА_1 його позовної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: М.І. Кобаль
О.М. Оксененко