П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/14023/25
Перша інстанція: суддя Марин П.П.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
секретар - Афанасенко Ю.М.,
за участю: представника апелянта - Горбарук Д.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі № 420/14023/25 за адміністративним позовом Товариства обмеженою відповідальністю «АНТАРЕС АГРО-П» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу, -
У травні 2025 року ТОВ «АНТАРЕС АГРО-П» звернулось до суду із позовом у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати Наказ ГУ ДПС в Одеській області від 07.04.2025 №3831-п “Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ “АНТАРЕС АГРО-П».
Також 29.05.2025 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про забезпечення позову , у якій позивач просив суд:
- зупинити дію наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 07.04.2025 № 3831-п “Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ “АНТАРЕС АГРО-П» до набрання законної сили рішенням у даній справі;
- заборонити Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти будь-які дії на виконання наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 07.04.2025 №3831-п “Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ “АНТАРЕС АГРО-П» до набрання законної сили рішення у даній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначав, що з матеріалів справи вбачається існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ “АНТАРЕС АГРО-П», а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову, оскільки застосування адміністративного арешту матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та, у зв'язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, як вказав позивач, у разі якщо наказ про проведення перевірки, який є предметом спору, буде реалізовано контролюючим органом шляхом його застосуванням (фактичне проведення перевірки), то його подальше оскарження буде неможливим, оскільки такі позовні вимоги не будуть підлягати розгляду в порядку жодного судочинства, відтак це призведе до неможливості відновлення порушеного права платника податків. Відтак, з моменту складення акта за результатами такої перевірки, позивач буде позбавлений права на оскарження наказу від 07.04.2025 №3831-п “Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ “АНТАРЕС АГРО-П», а відтак не зможе реалізувати право на судовий захист, яке передбачено нормами чинного законодавства.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 30.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АНТАРЕС АГРО-П» про забезпечення адміністративного позову у справі № 420/14023/25 задовольнив.
Зупинив дію наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 07.04.2025 № 3831-п “Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ “АНТАРЕС АГРО-П» до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Заборонив Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти будь-які дії на виконання наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 07.04.2025 №3831-п “Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ “АНТАРЕС АГРО-П» до набрання законної сили рішення у даній справі.
Не погоджуючись з ухвалою суду від 30.05.2025 представник Головного управління ДПС в Одеській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що позивач не надав жодних належних доказів, які б підтверджували незаконність проведення перевірки на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 07.04.2025 № 3831-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АНТЕРЕС АГРО-П»» чи те, що її проведення завдасть йому невідворотної шкоди;
- суд першої інстанції залишив поза увагою, що правомірність рішення, дій та/або бездіяльності суб'єкта владних повноважень підлягає встановленню безпосередньо у судовому засіданні під час розгляду позовних вимог по суті, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, які викладено у постановах від 11.12.2019 у справі № 826/16216/18 та від 23.01.2020 у справі № 640/1945/19, від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 11.08.2021 у справі №380/11600/20;
- суд першої інстанції не врахував, що сама ж лише незгода позивача із діями суб'єкта владних повноважень ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 18.07.2025 та 01.09.2025 відкрив провадження за апеляційною скаргою та призначив справу до розгляду на 16.09.2025.
10.09.2025 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання директора ТОВ «АНТАРЕС АГРО-П» про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням адвоката позивача.
Розгляд справи відкладено на 30.09.2025.
У судове засідання представник та адвокат позивача не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи попереднє відкладення розгляду справи, належне повідомлення представників позивача про дату, час та місце розгляду справи, а також скорочені строки розгляду даної категорії справ, встановлені частиною 1 статті 309 КАС України, колегія суддів вважала за можливе продовжити розгляд справи за їх відсутності.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, в межах апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Висновок суду першої інстанції про існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин для вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку є помилковими, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, наказом Головного Управління ДПС в Одеській області від 07.04.2025 №3831-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АНТАРЕС АГРО-П» заплановано провести перевірку позивача тривалістю 10 робочих днів з 29.04.2025.
Суд першої інстанції обґрунтував наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову настанням для позивача негативних наслідків в разі проведення перевірки на підставі оспорюваного наказу, тоді як норма статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує підстави забезпечення позову не з негативними наслідками, які настали або можливо настануть для позивача, який оскаржує рішення, дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, а з реальною можливістю виникнення таких обставин, які унеможливлять ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Апеляційний суд акцентує, що безумовно, рішення, дії та/чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень справляють певний вплив на правовий статус особи, щодо прав, свобод та/чи законних інтересів якої прийнято рішення, вчинена (невчинена) дія. Рішення, дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень можуть мати наслідки, які особа оцінює щодо себе негативно.
Водночас, позивачем не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань та відповідних доказів, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та/або витрат, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин.
Колегія суддів не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного наказу може убезпечити позивача від понесення ним майнових витрат (у разі необхідності оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки), проте варто врахувати, що такі обставини в будь-якому випадку не визначені нормами статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі наказу.
Апеляційний суд також зауважує, що за своєю сутністю саме лише проведення перевірки не створює незворотних наслідків, не зупиняє господарську діяльність платника податків; у разі виявлення у ході такої перевірки порушень платник не позбавлений права захистити свої права у випадку їх порушення, зокрема, шляхом судового оскарження наслідків такої перевірки із зазначенням, в тому числі, обставин про процедурні порушення при призначенні перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 160/25408/24.
Отже, колегія суддів вважає, що у справі, яка розглядається, заявником не доведено, а судом першої належно не встановлено та не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою ТОВ «АНТАРЕС АГРО-П».
Відтак, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
У силу пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було неправильно застосувано норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області слід задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції ухваливши нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - задовольнити
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі № 420/14023/25 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАРЕС АГРО-П» про забезпечення адміністративного позову у справі №420/14023/25 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Дата складенні і підписання повного тексту - 01 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик