П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/14538/25
Перша інстанція: суддя Свида Л.І.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 у справі № 420/14538/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа ОДЕСЬКИЙ ЛІЦЕЙ № 121 ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, про визнання протиправної бездіяльності, протиправними дій, скасування постанови,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Яцина Олександра Сергійовича Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не надання відповіді у встановлений законом термін, на заяву про винесення штрафу за невиконання рішення суду та пояснення на заяву боржника про нібито виконання рішення суду в рамках ВП №77298695 від 11.03.2025 ОСОБА_1 в рамках ВП №77298695;
- визнати протиправними дії державного виконавця Яцина Олександра Сергійовича Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення постанови про закінчення виконавчих дій в рамках ВП №77298695 від 07.05.2025;
- скасувати постанову про закінчення виконавчих дій в рамках ВП №77298695 від 07.05.2025 державного виконавця Яцина Олександра Сергійовича Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.05.2025 позовну заяву залишив без руху та надав позивачу термін для усунення недоліків шляхом надання позивачем до Одеського окружного адміністративного суду оригіналу документу про сплату судового збору за подання позовної заяви, уточненого адміністративного позову з урахуванням викладених в ухвалі суду недоліків, з наданням доказів направлення сторонам у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 07.07.2025 продовжив позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання позивачем до Одеського окружного адміністративного суду оригіналу документу про сплату судового збору за подання позовної заяви.
На виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначив, що на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.05.2024 у справі № 3187/2023(351/23) він звільнений від сплати судового збору.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.07.2025 у справі № 420/14538/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Одеський ліцей №121 Одеської міської ради про визнання протиправної бездіяльності, протиправними дій, скасування постанови повернув без розгляду.
Постановляючи вищевказану ухвалу від 14.07.2025 суд першої інстанції виходив з того, що з аналізу рішення Конституційного суду України від 13.05.2024 у справі № 3-187/2023(351/23), на яке посилається позивач, вбачається, що його висновки не розповсюджуються на спірні правовідносини, які виникли за результатами бездіяльності органу виконавчої служби у певному виконавчому провадженні, зокрема за позовними заявами щодо ненадання відповіді на заяву стягувача про накладення штрафу за невиконання рішення суду, які за предметною юрисдикцією віднесені до адміністративних судів та врегульовані нормами КАС України і не є спором в порядку виконання рішення суду.
Відтак суд вказав, що позивач помилково вважає, що на підставі рішення Конституційного суду України від 13.05.2024 по справі №3-187/2023(351/23) він звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви до адміністративного суду.
Як зазначив суд, станом на 14.07.2025 вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 14.05.2025 позивачем не виконано, недоліки позовної заяви не усунуто.
За наведеного, суд першої інстанції виснував, що позовна заява ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Одеський ліцей №121 Одеської міської ради про визнання протиправної бездіяльності, протиправними дій, скасування постанови підлягає поверненню на підставі пункту у частини 4 статті 169 КАС України.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить її скасувати, та відкрити провадження у справі.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції помилково дійшов висновку про обов'язок позивача сплачувати судовий збір за подання позовної заяви про визнання протиправними дій державного виконавця та, як наслідок, повернення позову у зв'язку з несплатою судового збору на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
За приписами частин 1, 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).
У Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава для забезпечення виконання судового рішення має насамперед запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси. (пункт 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 №2-р(II)/2023).
Отже, судовий контроль за виконанням судового рішення є юридичним механізмом діяльності суду, який покликаний забезпечити виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист та який реалізовується за допомогою комплексу нормативно визначених правових засобів і процедур у межах окремих форм судочинства.
Так, в адміністративних справах для належного та своєчасного виконання судових рішень у справах адміністративного судочинства суд здійснює контроль за їх виконанням у відповідності до статей 382-383 КАС України.
Однією з форм судового контролю, відповідно до статті 383 КАС України, є визнання судом протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду, за заявою особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду.
Варто звернути увагу, що передбачена статтею 383 КАС України форма судового контролю реалізується лише за участю сторін у справі особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, та суб'єкта владних повноважень-відповідача.
Водночас частина 8 статті 382 КАС України передбачає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Стаття 287 КАС України встановлює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
За приписами частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Іншими словами, провадження, передбачене статтею 287 КАС України, є однією з форм судового контролю за виконанням судових рішень, яка здійснюється за позовом, зокрема, стягувача у виконавчому провадженні, в порядку окремого позовного провадження за правилами КАС України, предметом якого є рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Як вбачається з матеріалів справи, Крепосняк В.І. звернувся з позовом до органу державної виконавчої служби про визнання протиправною бездіяльності щодо не надання відповіді у встановлений законом термін, на заяву про винесення штрафу за невиконання рішення суду в рамках ВП №77298695, а також визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчих дій в рамках ВП №77298695 від 07.05.2025 та скасування вказаної постанови.
Отже, у цьому випадку позивач (стягувач у виконавчому провадженні № 77298695), на користь якого ухвалено рішення суду, вважаючи рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі № 420/28208/24, за яким ініційоване виконавче провадження № 77298695, невиконаним, звернувся до суду з новим позовом до органу державної виконавчої служби в порядку ст. 287 КАС України, використавши таким чином визначений процесуальним законом механізм судового контролю за виконанням судових рішень.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції вважав, що позивач мав сплатити судовий збір за подання позову, поданого в порядку ст. 287 КАС України.
Однак, апеляційний суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 20.02.2025 у справі № 440/8929/24 вказав, що частина 2 статті 3 та підпункти 1, 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI, які уможливлюють справляння стягувачем у виконавчому провадженні з виконання судового рішення, прийнятого на його користь, судового збору за подання адміністративного позову у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в порядку 287 КАС України, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій-другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, а тому не підлягають застосуванню під час розгляду цієї справи.
Враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду у постанові від 20.02.2025 у справі № 440/8929/24, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо необхідності сплати позивачем судового збору за подання позову, поданого в порядку ст. 287 КАС України та як наслідок повернення позовної заяви позивачу.
Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали від 14.07.2025 у справі № 420/14538/25, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, було неправильне застосування норми матеріального права та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене, правовідносини в рамках даної справи мають бути досліджені судом першої інстанції з наданням оцінки в судовому рішенні.
Відтак, відповідно до ч. 3 ст. 312, ст. 320 КАС України, - оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 у справі № 420/14538/25 - скасувати.
Направити справу № 420/14538/25 до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк