П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/70/25
Перша інстанція: суддя Хлімоненкова М.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Димерлія О.О., Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у справі № 420/70/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» до складу суми щомісячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних щорічних відпусток за 2022, 2023, 2024 роки;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2024 роки з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу в ДПСУ. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 02.12.2024 № 775-ОС був звільнений з військової служби та в подальшому відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 800-ОС від 12.12.2024 був виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ від 12.12.2025 № 800-ос позивачу при звільненні було виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік тривалістю 08 календарних днів, за 2023 рік тривалістю 01 календарний день, за 2024 рік тривалістю 13 календарних. При цьому, за час проходження військової служби з вересня 2022 року по день звільнення з військової служби, позивач щомісячно отримував додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМ України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, виплачувалася позивачу, починаючи з вересня 2022 року по день звільнення з військової служби, указана винагорода входить до складу грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі «використані ним дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій. З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якої просив перерахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані щорічні та додаткові відпустки обчисливши їх суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Однак, відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача. За вказаного, оскільки грошова винагорода, передбачена Постановою №168 мала постійний характер, виплачувалась позивачу щомісячно і з її суми сплачувався єдиний соціальний внесок, тому її розмір підлягає врахуванню до складу грошового забезпечення, для обчислення сум допомог та компенсації за невикористані відпустки, що відповідачем ані самостійно ані за зверненням позивача зроблено не було, та призвело до порушення його прав.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідно до пункту 11 Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України № 36, додаткова винагорода на період дії воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців. В подальшому, Порядок 36 втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України 01 вересня 2023 року № 726, яким було затверджено Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Особливості № 726), які діяли станом на момент звільнення позивача. Відповідно до пункту 14 Особливостей № 726, винагороди, визначені пунктом 2 (прим. - додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 168) цих Особливостей, є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення. Відповідач звертає увагу, що згідно з абз.3-4 пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції №558, грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. В свою чергу, відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу І Інструкції № 558, місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія). Отже, включення до грошової компенсації за невикористані дні відпустки одноразових додаткових видів грошового забезпечення, таких як додаткова грошова винагорода, чинним законодавством не передбачено. Таким чином, у в/ч НОМЕР_2 дійсно не було правових підстав включати додаткову винагороду до грошової компенсації позивачу за невикористані дні відпусток. Окрім того, відповідач просить також врахувати, що в наведених позивачем правових висновках Верховного Суду у справах №240/12225/23, №240/23909/23, №240/32125/23 та інших пов'язаних правових висновках, Верховний Суд припустив фундаментальну помилку, оскільки застосував до спірних відносин редакцію Постанови №168, яка втратила чинність на момент їх виникнення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 09.06.2025 у справі № 420/70/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції помилково не врахував, що додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення та виплачувалась позивачу з вересня 2022 по день виключення зі списків особового складу військової частини, а відтак, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні оплачуваних відпусток;
- інші доводи відтворюють зміст позову.
Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , проходив військову по 12.12.2024 у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.
Згідно Витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ) №800-ос від 12.12.2024 «Про особовий склад», виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення:
-солдата ОСОБА_1 (П-065944), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, старшого водія служби перевезень відділення матеріального забезпечення, який звільнений з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.12.2024 №775-ос за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 1 років, крім тих які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
За даними зазначеного вище Витягу з наказу:
-вислуга років на 12 грудня 2024 року становить: календарна військова 03р 02м 28дн; пільгова військова 00р 00м 00дн; всього військова 03р 02м 28дн.
Відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,
-наказано виплатити грошову компенсацію за 08 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 01 невикористаний день щорічної основної відпустки за 2023 рік та за 1 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік,
-грошову допомогу для оздоровлення за 20224 рік отримав,
-матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік отримав,
- відповідно до п.1 постанови КМУ від 17.09.2014 №460, наказано виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 26 місяців служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення,
-відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.01.2024 № 22-ос) гідний виплати всіх видів грошового забезпечення за прослужений період в поточному році в повному обсязі.
У грудні 2024 року після звільнення, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки обчисливши їх суму, виходячи із розміру щомісячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022.
На указане звернення позивача, відповідач листом від 27.12.2024 №09/К-14448/14494 повідомив зокрема, що виплачувана додаткова винагорода по Постанові №168 є одноразовим додатковими видами грошового забезпечення. Виплата грошової компенсації за невикористані щорічні та додаткові дні відпустки, обчислювалась виходячи із розміру місячного грошового забезпечення на момент звільнення з військової служби, відповідно до пп.6 п.8 р.V Інструкції №558. Відповідно до п. 2 р.І Інструкції №558 встановлено, що місячне грошове забезпечення складається із основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія). Тому, виплату вищезазначеної грошової допомоги було проведено у відповідності до вимог керівних документів під час виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у заявку із звільненням з військової служби.
Також, відповідач надав архівні відомості щодо позивача за 2022-2024 роки, якими підтверджується, що виплата грошової компенсації позивачу за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023 та 2024 роки було проведено без урахування сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ №168.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду із цим позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена постановою № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
За наведеного суд першої інстанції виснував, що додаткова винагорода не відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки не є щомісячною та має тимчасовий характер.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами пункту 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення, як установлено у пункті 2 статті 9 Закону № 2011-XII, входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-XII).
Приписами пункту 4 статті 9 Закону № 2011-XII обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах 1 та 2 цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (пункт 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено тарифну сітку та додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.
Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (далі - Інструкція № 558, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції № 558 грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Згідно з пунктом 6 глави 8 розділу V Інструкції №558, у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
28.02.2022 Кабінет Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» прийняв Постанову № 168, яка застосовується з 24.02.2022, пунктом 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Надалі до цієї Постанови неодноразово вносилися зміни та доповнення, у тому числі й до пункту 1.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Спірне питання в контексті розгляду даної справи, в межах доводів апеляційних скарги стосується, правильності обчислення розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а саме без урахування суми додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Вирішуючи спірні питання колегія суддів виходить з таких міркувань.
Апеляційний суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 у справі № 420/693/23 констатував, що, на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 не містять жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами вказаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 460/2217/23.
Отже, під час обчислення розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Зважаючи на наведену правову позицію Верховного Суду, яка є застосованою до спірних правовідносин, відповідач при обчисленні розміру таких виплат (компенсації за невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки), повинен був урахувати суму винагороди, за умови отримання позивачем їх перед звільненням.
Колегією суддів з матеріалів справи, а саме з архівної відомості № 1 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з січня 2024 по грудень 2024, встановлено нарахування відповідачем позивачу додаткової винагороди згідно Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 з січня по грудень 2024 року у розмірі 3000-27000 грн.
За наведеного, позивач має право на обчислення розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки з урахуванням суми додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
З огляду на викладене, враховуючи отримання позивачем додаткової винагороди згідно з Постановою № 168, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що відповідачем правомірно не враховано додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпуски.
Відтак, суд першої інстанції помилково виснував про відсутність підстав для задоволення позову.
У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у справі № 420/70/25 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» до складу суми щомісячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних щорічних відпусток за 2022, 2023, 2024 роки.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2024 роки з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді О.О. Димерлій Г.В. Семенюк