П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/17886/21
Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:15.07.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Алексєєвій Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області та Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), в якому просив:
- визнати протиправною відмову ГУПФ України ОСОБА_1 щодо відшкодування шкоди, завданої дією ч.3 ст. 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№ 796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), в редакції від 28 грудня 2014 року №76-VIII, за період з 01 січня 2015 року до 07 липня 2021 року, що виникло на підставі ч.4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року у справі №3-333/2018 (4498/18);
- стягнути з Держави Україна в особі ДКС України шкоду у розмірі 439 802,40 грн. за рахунок бюджетних коштів шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку на користь - ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що в силу вимог ст. 152 Конституції України та ст. 1175 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) він має право на відшкодування шкоди, завданої дією норми ч.3 ст. 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону 76-VIII за період з 01 січня 2015 року по 07 липня 2021 року, внаслідок виплати йому пенсії в розмірі, визначеному нормою закону, яку було визнано неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021.
Відповідач ГУПФ України в Одеській області позов не визнав та зазначив, що враховуючи ст.ст.50 та 54 Закону №796-ХІІ, Постанову Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 липня 2021 року розмір пенсії по інвалідності 2 групи ОСОБА_1 становить 9 733,60 грн., тобто перевищує мінімальний розмір пенсії 8 272,28 грн., а тому відповідно до чинної редакції ст.54 Закону №796 та матеріалів пенсійної справи, підстави для перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2015 року по 07 липня 2021 року відсутні.
Додатково ГУПФ вказало, що ОСОБА_1 з 21 грудня 1994 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІ, при цьому із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону №796-ХІІ заявник не звертався. При цьому, ГУ ПФ листом від 18 січня 2022 року №1500-0304-8/7721 було повідомлено ОСОБА_1 про доцільність отримання пенсії по інвалідності за Законом №796-ХІІ, виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, та про необхідність звернення із відповідною заявою до сервісного центру.
Відповідач ДКС України позов не визнала та просила відмовити у задоволені позову, звертаючи увагу на тому, що Казначейство є неналежним відповідачем по справі, оскільки звернення позивача до суду обумовлено протиправними діями пенсійного органу. При цьому, позивач стверджує, що Казначейство не заподіяло йому шкоди та у правовідносини з ним не вступало. Покликаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №910/23967/16 та висновки Верховного Суду в інших справах, вказує, що не допускається стягнення з Казначейства матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади при здійсненні ними своїх повноважень.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову ГУПФ України в Одеській області, викладену у листі від 16 вересня 2021 року №16730-17263/Г-02/8-1500/21.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 серпня 2021 року про відшкодування шкоди, завданої дією ч.3 ст.54 Закону №796-ХІІ.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 20 грудня 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області, ДКС України - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги:
- помилковими є висновок суду першої інстанції, який відмовляючи в задоволенні позову, фактично розглянув питання наявності в позивача права на перерахунок пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та залишив поза увагою той факт, що в позові було заявлено вимогу про відшкодування шкоди за помилку держави внаслідок прийняття неконституційного закону;
- суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, допустив суттєву помилку, оскільки підмінив суть предмета спору, розглянувши справу виключно в контексті перерахунку пенсії, тоді як позовна заява стосувалась відшкодування шкоди, завданої державою внаслідок ухвалення неконституційного нормативного акту;
- суд першої інстанції зазначив, що позивач не звертався із заявою до Пенсійного фонду про призначення пенсії відповідно до Закону №796-ХІІ, і не довів факту призначення та отримання відповідної пенсії у спірний період. Тим самим суд фактично звів предмет спору до пенсійного забезпечення, ігноруючи основне: вимогу про компенсацію шкоди, заподіяної внаслідок дії визнаної неконституційною норми.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується копією посвідчення від 28 березня 2019 року серії НОМЕР_1 від 28 березня 2019 року (т. І а.с. 14-15).
Позивач з 21 грудня 1994 року отримує пенсію по інвалідності згідно із Законом України від 09 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII), що підтверджується розрахунком пенсії по інвалідності ( т. І а.с. 20), перерахунками пенсії за 2011, 2015-2021 роки (т. І а.с. 20 зв.- 25).
Так, згідно Перерахунків пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою №ЮО084744-Міноборони,
- з 01 квітня 2011 року основний розмір пенсії з урахуванням 80% грошового забезпечення складає 1 210,80 грн., підсумок пенсії з надбавками складає 7 040,60 грн., у т.ч. надбавка до пенсії як інвалід ІІ гр. при виконанні обов'язків в/с - 4 901,20 грн., інвалід війни ІІ гр. при виконанні обов'язків в/с - 305,60 грн., за І кат. ЧАЕС ( під час служби) інвалід ІІ гр. "А" за рішенням суду -573,00 грн., підсумок пенсії - 7 040,60 грн. (т. І а.с. 20 зв.)
- з 01 вересня 2015 року основний розмір пенсії з урахуванням 80% грошового забезпечення складає 1 159,20 грн., з урахуванням мінімального розміру пенсії 1 417,68 грн., з урахуванням доплати - 1 707,48 грн., у т.ч. за І кат. ЧАЕС ( під час служби) інвалід ІІ гр. "А" -379,60 грн., всього призначено 2 901,60 грн. (т. І а.с. 21)
- з 01 травня 2015 року основний розмір пенсії з урахуванням 80% грошового забезпечення складає 1 159,20 грн., з урахуванням мінімального розміру пенсії 1 417,68 грн., з урахуванням доплати - 1 781,40 грн., у т.ч. за І кат. ЧАЕС (під час служби) інвалід ІІ гр. "А" -379,60 грн. всього призначено 2 924,00 грн. (т. І а.с. 21)
- з 01 грудня 2016 року основний розмір пенсії з урахуванням 80 % грошового забезпечення складає 1 159,20 грн., з урахуванням мінімального розміру пенсії 1646,04 грн., з урахуванням доплати - 1 935,84 грн., у т.ч. за І кат. ЧАЕС ( під час служби) інвалід ІІ гр. "А" -379,60 грн., всього призначено 3 179,85 грн. (т. І а.с. 21 зв)
- з 01 травня 2017 року основний розмір пенсії з урахуванням 80% грошового забезпечення складає 1 210,80 грн., з урахуванням мінімального розміру пенсії 1731,84 грн., з урахуванням доплати - 2 034,54 грн., у т.ч. за І кат. ЧАЕС ( під час служби) інвалід ІІ гр. "А" -379,60 грн. всього призначено 3 345,60 грн. (т. І а.с. 21 зв)
- з 01 жовтня 2017 року основний розмір пенсії з урахуванням 80% грошового забезпечення складає 1 210,80 грн., з урахуванням мінімального розміру пенсії 1 916,64 грн., з урахуванням доплати - 2 219,34 грн., у т.ч. за І кат. ЧАЕС ( під час служби) інвалід ІІ гр. " А" -379,60 грн. всього призначено 3 702,60 грн. (т. І а.с. 22)
- з 01 травня 2018 року. основний розмір пенсії з урахуванням 80 % грошового забезпечення складає 4401,60 грн., з урахуванням доплати - 5 502,00 грн., у т.ч. за І кат. ЧАЕС ( під час служби) інвалід ІІ гр. "А" -379,60 грн. підсумок пенсії з надбавками 6 612,40 грн. (т. І а.с. 22 зв)
- з 01 грудня 2018 року основний розмір пенсії з урахуванням 80% грошового забезпечення складає 4 401,60 грн., з урахуванням доплати - 5 502,00 грн., у т.ч. за І кат. ЧАЕС ( під час служби) інвалід ІІ гр. "А" -379,60 грн. всього призначено 5 125,50 грн. ( т. І а.с. 23)
- з 01 липня 2019 року основний розмір пенсії з урахуванням 80% грошового забезпечення складає 4 401,60 грн., з урахуванням доплати - 5 502,00 грн., у т.ч. за І кат. ЧАЕС ( під час служби) інвалід ІІ гр. "А" -379,60 грн. всього призначено 5 854,75 грн. ( т. І а.с. 23)
- з 01 липня 2019 року основний розмір пенсії з урахуванням 80% грошового забезпечення складає 4 401,60 грн., з урахуванням доплати - 5 502,00 грн., у т.ч. за І кат. ЧАЕС ( під час служби) інвалід ІІ гр. "А" -379,60 грн., всього призначено 8 211,00 грн. ( т. І а.с. 23)
- з 01 грудня 2019 року основний розмір пенсії з урахуванням 80% грошового забезпечення складає 4 401,60 грн., з урахуванням доплати - 5 502,00 грн., у т.ч. за І кат. ЧАЕС ( під час служби) інвалід ІІ гр. "А" -379,60 грн., всього призначено 3 599,50 грн. ( т. І а.с. 23 зв.)
- з 01 грудня 2020 року основний розмір пенсії з урахуванням 80 % грошового забезпечення складає 4 401,60 грн., з урахуванням доплати - 5 502,00 грн., у т.ч. за І кат. ЧАЕС ( під час служби) інвалід ІІ гр. "А" -379,60 грн., підсумок пенсії з надбавками 6 586,80 грн. ( т. І а.с. 24)
- з 01 липня 2020 року основний розмір пенсії з урахуванням 80% грошового забезпечення складає 4401,60 грн., з урахуванням доплати - 5 502,00 грн., у т.ч. за І кат. ЧАЕС ( під час служби) інвалід ІІ гр. "А" -379,60 грн., всього призначено 8988,00 грн. ( т. І а.с. 24 зв)
- з 01 грудня 2020 року. основний розмір пенсії з урахуванням 80% грошового забезпечення складає 4401,60 грн., з урахуванням доплати - 5 502,00 грн., у т.ч. за І кат. ЧАЕС ( під час служби) інвалід ІІ гр. "А" -379,60 грн., підсумок пенсії з надбавками 8 639,20 грн. з урахуванням підвищень - 9 287,25 грн. ( т. І а.с. 25)
- з 01 липня 2021 року основний розмір пенсії з урахуванням 80% грошового забезпечення складає 4 401,60 грн., з урахуванням доплати - 5 502,00 грн., у т.ч. за І кат. ЧАЕС ( під час служби) інвалід ІІ гр. "А" -379,60 грн., підсумок пенсії з надбавками 6 673,20 грн. з урахуванням підвищень - 8 733,50 грн. ( т. І а.с. 25 зв.)
26 серпня 2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про відшкодування шкоди, завданої дією ч.3 ст.54 Закону №796-ХІІ, в редакції від 28 грудня 2014 року №76-VIII, за період з 01 січня 2015 року по 07 липня 2021 року.
16 вересня 2021 року ГУ ПФУ в Одеській області листом № 16730-17263/Г-02/8-1500/21 повідомило ОСОБА_1 , що середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначена відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 01 лютого 2008 року №4-4, за 2020 рік становить 10 340,35 грн. Таким чином, з 01 липня 2021 року пенсії, призначені, зокрема, за нормами Закону, особам, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не можуть бути менше: для осіб з інвалідністю І групи - 10 340,35 грн., для осіб з інвалідністю II групи - 8 272,28 грн., для осіб з інвалідністю III групи - 6 204,21 грн. Оскільки розмір пенсії по інвалідності II групи ОСОБА_1 становить 9 733,50 грн., тобто перевищує мінімальний (8 272,28 грн.), то пенсія з 01 липня 2021 року зазначеному перерахунку не підлягає.
Вважаючи відмову пенсійного органу щодо відшкодування шкоди, завданої дією ч.3 ст. 54 Закону №76-VIII, за період з 01 січня 2015 року до 07 липня 2021 року протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами свого права на відшкодування шкоди, завданої дією ст. 54 Закону №796-ХІІ, у редакції Закону №76-VIII, як одержувач державної пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, з огляду на фактичне отримання ним протягом спірного періоду пенсії по інвалідності, призначеної за Законом №2682-ХІІ, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та спростовуються наявними у справі доказами.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно положень ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон № 2262-XII, який передбачає, зокрема, що
- умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-ХІІ і цим Законом. ( ст. 11 Закону № 2262-XII)
- до пенсії по інвалідності, що призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), надбавки і підвищення до пенсій по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи нараховуються і в порядку, встановленому Законом №796-ХІІ (абз. 3 п. "в" частини першої ст. 24 Закону № 2262-XII)
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796-ХІІ, яким передбачено, зокрема,
- особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, зокрема, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків ( п.1 ст. 9 Закон №796-ХІІ)
- учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. ( ст. 10 Закону №796-ХІІ)
- для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1) особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1; ( п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону №796-ХІІ)
- пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. ( ч. 1 ст. 49 Закону №796-XII)
- особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. ( ст. 50 Закону №796-XII)
- пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. (стаття 54 Закону №796-XII у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР “Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
28 грудня 2014 року Законом №76-VIII, текст ст. 54 Закону №796-ХІІ був викладений у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.
Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року №1210 ( далі - Порядок №1210) визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону №796-ХІІ, а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Підпунктом 1 п.13 Порядку №1210 передбачено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону №796-ХІІ виплачується у таких розмірах: 1) особам, що належать до категорії 1 числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у т.ч. інвалідам II групи - 379,6 гривні.
Аналізуючи вищенаведені норми колегія суддів зазначає, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-ХІІ та Законом №2262-XII.
Так, до пенсії по інвалідності, що призначається особам з числа військовослужбовців, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, нараховуються надбавки і підвищення до пенсій по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи за Законом №796-XII.
В свою чергу, за нормами спеціального Закону №796-XII особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, призначається державна та додаткова пенсії. Зокрема, пенсії по інвалідності призначаються особам з інвалідністю, яким встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, у розмірі відшкодування фактичних збитків із заробітку за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках або із заробітної плати, визначеної з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (обчисленої за формулою).
Колегія суддів вважає важливим для вирішення даної справи визначити те, на підставі якого закону позивач призначено пенсію.
Так в рішенні суду першої від 17 грудня 2021 року та постанові апеляційного суду від 03 листопада 2022 року зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ та отримує пенсію, призначену відповідно до ст. 54 Закону №796-ХІІ як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (І категорії).
Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ та отримує пенсію по інвалідності, призначену за Законом №2262-ХІІ, про що свідчать наявні у справі Перерахунки пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою №ЮО084744-Міноборони.
Зі змісту вказаних перерахунків пенсії ОСОБА_1 за спірний період з 01 січня 2015 року до 07 липня 2021 року основний розмір його пенсії по інвалідності визначався у відсотковому відношенні (80%) до розміру грошового забезпечення, а не у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно ст. 54 Закону №796-XII, як це стверджує представник позивача.
Крім того, вказані перерахунки пенсії позивача містять доплату до пенсії позивача в сумі 379, 60 грн., яка за своїм призначенням є щомісячно додатковою пенсією за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначену Порядком №1210 для осіб з інвалідністю ІІ групи з числа учасників наслідків аварії на ЧАЕС, що належать до 1 категорії.
Листом ГУ ПФУ від 18 січня 2022 року за №1500-0304-8/7721 повідомлено ОСОБА_1 про доцільність отримання пенсії по інвалідності за Законом №796-XII, виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, у зв'язку з чим звернутись із відповідною заявою до сервісного центру.
Однак, доказів, які б підтверджували звернення позивача до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії відповідно до Закону №796 матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції (рішення від 15 липня 2025 року), що позивач отримував пенсію з інвалідності, призначену за Законом №2262-ХІІ, та з 01 січня 2015 року щомісячну додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особа, що належать до категорії 1 числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід II групи.
Вказане спростовує доводи апелянта про отримання ним у спірний період пенсії по інвалідності за Законом №796-XII.
Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності х чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі №910/23428/17.
При цьому, позивачем не надано доказів набуття ним у спірний період статусу пенсіонера, як одержувача пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до ст. 54 Закону №796-ХІІ.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання протиправною відмову ГУПФ України в Одеській області у відшкодуванні позивачу шкоди, завданої дією ч.3 ст. 54 Закону №796-ХІІ), в редакції від 28 грудня 2014 року №76-VIII, за період з 01 січня 2015 року до 07 липня 2021 року, що виникло на підставі ч.4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року у справі №3-333/2018 (4498/18).
Відповідно, відсутні й підстави для стягнення з Держави Україна в особі ДКС України шкоди у розмірі 439 802,40 грн.
За таких обставин, колегія судді вважає вірним висновок суду першої про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.