П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 521/6853/20
Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
при секретаріВишневській А.В.
за участю сторін:
Пред-к апелянтаОСОБА_1 (витяг)
Пред-к позивачаХаджи Ірина Дмитрівна (адвокат, ордер)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Державного реєстратора комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Махортова Ігоря Олександровича, Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Крицького Олександра Васильовича, Державного реєстратор Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської міської ради Марущак Юлії Валеріївни, ОСОБА_2 , треті особи: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, Одеська міська рада про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання знести самочинно збудоване нежитлове приміщення, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Юлії Валеріївни, Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Крицького Олександра Васильовича, Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеської області Махортова Ігоря Олександровича, треті особи: Одеська міська рада, Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, в якому позивач просив: - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.11.2016 року (індексний номер: 32632195); - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.12.2016 року (індексний номер: 32746469); - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.03.2019 року (індексний номер: 45895205); - зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованого нежитлового приміщення, загальною площею 63,3 кв.м., мотивуючи його тим, що за результатами проведеної позапланової перевірки встановлено, що ОСОБА_2 наведено недостовірні дані в повідомлені про початок виконання будівельних робіт № ОД061181701993 «Реконструкція нежитлового приміщення в існуючих габаритах, з надбудовою другого поверху за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, 1» стосовно підстави використання земельної ділянки, чим порушено п. 11 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.11.2011 року. Позивач вказував, що замовником будівництва внесено недостовірні дані та, в подальшому, протиправно оформлено ОСОБА_2 на самочинно збудований об'єкт право власності за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, 1, у зв'язку з чим Управління державного архітектурно будівельного контролю Одеської міської ради вимушено звернутися до суду за захистом своїх прав у зв'язку із самочинним будівництвом на землях комунальної власності територіальної громади м. Одеси.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, судом першої інстанції не з'ясовано підстави скасування наказу Позивача про скасування повідомлення (рішення ООАС від 18.06.2021 у справі № 420/1475/20, додається), а саме єдиною підставою є відсутність Авакова під час проведення перевірки, що в свою чергу протирічить висновку ВС у постанові від 08.05.2018 у справі № 815/1540/14 про те, що недотримання Позивачем п. 13 Порядку № 553 (права забудовника, включаючи право бути присутнім під час здійснення ДАБК, отримувати акт перевірки та інші), ці недоліків не можуть нівелювати факт встановлених правопорушень у сфері містобудування, які виявлені під час перевірки та вплинути на результат встановленого правопорушення, що в свою чергу не є безумовною підставою для скасування спірних рішень. Також в оскарженому рішенні судом не досліджувалось виявлене правопорушення за результатом проведеної перевірки. Судом не прийнято до уваги наявне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 01.11.2023 у справі № 521/6853/20 (наявне у справі), яке є скасованим ухвалою Одеського апеляційного суду ВИКЛЮЧНО на підставі юрисдикційної підсудності, а не за фактом незаконності, та висновки такого рішення суду від 01.11.2023, які ґрунтуються у тому числі на дослідженні проєкту, загальної площі об'єкту у 145,8 кв.м та наявності підстав для задоволення позову Позивача. Таким чином, оскарженим судовим рішенням та Відповідачем Аваковим у відзиві до позову взагалі не враховано об'єм запланованого об'єкту у 145,8 кв.м, що передбачає обов'язково захоплення земельної ділянки комунальної власності, яка перевищує 39,5 кв.м. Не досліджено, чи наявна загальна площа об'єкту у Містобудівних умовах та обмеженнях. Не досліджено чи наявна декларація про готовність на 63,3 кв.м. Не досліджено, чи відбувалась реконструкція в існуючих габаритах фундаменту в процесі будівництва об'єкту загальною площею 145,8 кв.м шляхом реконструкції об'єкту 33,4 кв.м шляхом начебто тільки надбудовою другого поверху. Зазначена інформація у Повідомленні є ДЕКЛАРАТИВНОЮ інформацією, якої Забудовник зобов'язаний дотримуватись, але не довів, що будівництво 145,8 кв.м можна отримати шляхом надбудови другого поверху над 33,4 кв.м без захоплення земельної ділянки. Не досліджено, що ремонтно-відновлювальні роботи не можуть збільшити площу об'єкту у декілька разів. Не досліджено потуги Відповідача видати нову реєстрацію права власності поки-що на 63,3 кв.м за реєстрацію змін щодо права власності. Вважаємо такі дії Відповідача правовим нігелізмом, адже намагання Відповідачем довести хибні речі суд мав спростувати. Не досліджено, як на підставі технічної інвентаризації 33,4 кв.м перетворились поки-що у 63,3 кв.м. шляхом демонтажу перегородок та влаштування нових перегородок (на підставі довідки ФОП ОСОБА_3 2016 року), з метою подальшого перетворення 63,3 кв.м на 145,8 кв.м (згідно Повідомлення та Проєкту). Неправомірно зроблено висновок, що наявність МБУ начебто підтверджує правомірність дій забудовника-відповідача. Це ніяким чином не обґрунтовано з посиланням на матеріальні норми права. Не враховано, що наявний акт 2006 року про прийняття в експлуатацію міні-магазину взагалі розповсюджується тільки на 30 кв.м. А ремонтно відновлювальні роботи у 2007 році не можуть збільшити приміщення з 33,4 кв.м на 63,3 кв.м. Крім того, технічна інвентаризація теж не має правового підґрунтя у 2016 році для такого збільшення площі об'єкту. Також у рішеннях судів, на які суд посилається у оскарженому рішенні (справа № 420/1475/20 про скасування Наказу Управління, та справа № 420/2559/20 про скасування Розпорядження МРА) відсутнє дослідження проєкту будівництва та Повідомлення про початок буд.робіт як наміри ОСОБА_4 будувати об'єкт прощею 145,8 кв.м. Такими рішеннями створено правовий колапс, який дозволяє існуванню об'єкту самочинного будівництва. Рішення ООАС від 22.11.2022 у справі № 420/2559/20 про скасування Розпорядження МРА теж ґрунтується на наявності рішення суду про скасування Наказу Управління без дослідження підстав такого скасування, тобто не за фактом доведення відсутності порушення з боку забудовника ОСОБА_4 , а за фактом його відсутності при здійсненні перевірки Управлінням, що суперечить висновку ВС у вищезазначені й справі № 815/1540/14 (це не може нівелювати факт порушення), а саме наведення недостовірних даних у Повідомленні, де з метою будівництва об'єкту площею 145,8 кв.м ПОТРІБНО вказувати право користування чи володіння земельною ділянкою. 15. Крім того, судом не досліджено підстави отримання МБУ, а саме Відповідачем не доведено, що він надав до відповідного органу документ, що підтверджує право володіння чи користування земельною ділянкою, на якій планував з моменту отримання МБУ будівництво об'єкту 145,8 кв.м. Малиновський районним судом міста Одеси у рішенні від 01.11.2023 також зроблено висновок про відсутність документу у Відповідача, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_5 здійснив будівництво нежитлового приміщення за адресою: Серединський сквер, 1, на земельній ділянці, яка йому не належить і не була відведена в установленому порядку для цієї мети, а отже в силу положень статті 376 ЦК України зазначена нежитлова будівля є самочинним будівництвом, на яке відповідач відповідно не набув права власності. Таким чином, з урахуванням викладеного, можливо зробити висновок, що державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено за відсутності правових підстав для цього та безпідставно надано самочинному будівництву статусу об'єкту нерухомості, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню. Крім того, з урахуванням того, що самочинне будівництво не є об'єктом цивільного права, і не може бути предметом цивільно-правового договору, в силу приписів статей 213, 215 ЦК України, державна реєстрація права власності на спірну нежитлову будівлю за ОСОБА_2 підлягає скасуванню.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з Єдиного державного реєстру нерухомості. Набув ОСОБА_2 право власності на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2016 року № НВІ 750245.
16 лютого 2018 року ОСОБА_2 отримав містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва «реконструкція нежитлового приміщення в існуючих габаритах фундаменту з надбудовою другого поверху з метою реконструкції нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ».
19 червня 2018 року Управлінням ДАБК ОМР зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 061181701993 щодо реконструкції нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
27 грудня 2019 року Управлінням ДАБК ОМР за № 01-13/500ДАБК прийнято Наказ «Про скасування права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД061181701993 за адресою: АДРЕСА_1 ».
Згідно з «Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року, на підставі наказу Управління № 01-13/333 ДАБК від 01.08.2019 року та звернення фізичної особи - ОСОБА_6 від 17.12.2019 року (вх. № 01-10/559-ЗГ від 17.12.2019 року) та на підставі направлення для проведення позапланового заходу № 002110 від 17.12.2019 року, позивачем ініційовано комісійне обстеження об'єкту за участю начальника відділу контролю та моніторингу за станом території району Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради - Косьміна Дениса Миколайовича та головним спеціалістом інспекційного відділу № 2 Управління Ташматової Н.Л. здійснено позапланову перевірку на об'єкті: реконструкція нежитлового приміщення в існуючих габаритах фундаменту, з надбудовою другого поверху за адресою: м. Одеса, Малиновський район, Серединський сквер, 1.
На час проведення позапланової перевірки та у відповідності до даних Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, наявні відомості стосовно повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) № ОД061181701993 «Реконструкція нежитлового приміщення в існуючих габаритах фундаменту, з надбудовою другого поверху за адресою м. Одеса, Серединський сквер, 1».
Згідно з повідомленням про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС) № ОД061181701993 на реконструкцію нежитлового приміщення в існуючих габаритах фундаменту, з надбудовою другого поверху, за адресою: Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, Серединський сквер, 1: замовник - ОСОБА_2 ; вид будівництва - реконструкція; код об'єкта - 1220.9; технічний нагляд здійснює - ОСОБА_7 , кваліфікаційний сертифікат серія та номер: AT № 000452; проектна документація розроблена Державним підприємством «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЩЯ» (код ЄДРПОУ 0329083); головний інженер проекту - Герасімук Любов Яковлівна, наказ ДП «ДНД та ПВІ «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» № б/н від 25.01.2018 року», кваліфікаційний сертифікат - серії АР № 002979; проектна документація затверджена замовником, Аваковим Р.Б. від 12.06.2018 року; експертиза проекту будівництва проведена - філія ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» в Одеській області, ЄДРПОУ 35850107, експерт Лисенко Г.І., сертифікат АЕ 004401, позитивний експертний звіт № 16-0980-18 від 05.06.2018 року; відповідальною особою проектувальника, що здійснює авторський нагляд, визначено - Герасімук Л.Я.; інформація про генерального підрядника - Аваков Р.Б., Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, Серединський сквер, 1, паспорт серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 17.01.2000 року Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, ІПН - НОМЕР_2 ; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-07/22, від 16.02.2018 року; земельна ділянка використовується для будівництва на підставі - не потребує згідно п. 7 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт» (Постанова КМУ від 13.04.2011 року № 466); загальна площа об'єкта відповідно до проектної документації - 145,8 кв.м.; основні показники об'єкта загальна площа - 145,8 кв.м., основна площа - 112,6 кв.м., підсобна площа - 33,2 кв.м., будівельний об'єм - 560, 0 кв.м., поверховість - 2; кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією - 100 тис. грн., у тому числі витрати на будівельні роботи - 100 тис. грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року у справі № 420/1475/20 визнано неправомірним та скасовано наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/500ДАБК від 27.12.2019 року «Про скасування права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками № ОД061181701993».
22 листопада 2022 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/2559/20 задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради та визнано протиправним та скасовано Розпорядження № 53/01-06 від 11.02.2020 року «Про приведення об'єкту нерухомого майна до попереднього стану за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, 1».
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що рішення державного реєстратора від 11.03.2019 року за № 45895205 є законним та було прийнято з дотриманням всіх чинних на той час вимог законодавства, й стосувалось саме зміни технічної характеристики об'єкта, що свідчить про необхідність подання тільки тих документів реєстратору, які підтверджують такі зміни. Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог. Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
Щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у своїй апеляційній скарзі УДАБК ОМР стверджує, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи порушено норми процесуального права (розглянуто справу у письмовому провадженні без виклику сторін), що призвело до швидкого прийняття хибного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У відповідності до даної норми права Одеським окружним адміністративним судом в ухвалі про відкриття провадження у справі № 521/6853/20 від 12.02.2025 року, де зазначено, що провадження по даній справі відкрито 12.02.2025 року в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 262 КАС України. Також, даною ухвалою суду встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань (ст. ст. 166-167 КАС України).
В той же час, жодних заперечень від Позивача щодо призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду за цей час не надходило, що дає підстави стверджувати про згоду Позивача з ухвалою про відкриття провадження та про розгляд справи у порядку спрощеного провадження.
Окрім того, справа розглядається судами ще з 19.05.2020 року, тобто, вже більше 5 років, УДАБК ОМР подало суду всі докази, як і Відповідач, надало пояснення та інших клопотань по справі не надходило, що дало суду можливість розглянути справу без участі сторін за наявними матеріалами, враховуючи їх кількість та тривалість судового розгляду.
Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності, спрямованої на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів визначаються Законом України "Про архітектурну діяльність".
Згідно п. 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, у порядку, визначеному Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Статтею 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснюється для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі Закон № 3038-VІ) встановлені правові та організаційні основи містобудівної діяльності. Однією з функцій управління у сфері містобудівної діяльності є контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації (п.6 ч.1 ст. 7 Закону України № 3038-VI).
Статтею 41 Закону України № 3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; 4) перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п.п. 3 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівельних умов та обмежень, затвердженому проекту або будівельного паспорту забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Відповідно до ч. 1, 4, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
В постанові від 21 жовтня 2020 року по справі № 420/228/19 Верховний Суд висловив правові позиції про те, що залежно від ознак самочинного будівництва особи, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування та у разі неможливості здійснити перебудову такого будівництва.
В постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 суд на підставі аналізу положень статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зробив висновок, що у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. Можливість перебудови та усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Натомість, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов'язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання будівельних робіт набувається після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.
Щодо посилань позивача на самочинність будівництва та незаконність рішень державних реєстраторів, слід зазначити, що відповідно до Постанови Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі № 826/1419/18 вбачається наступне: «…Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що об'єкт слід вважати самочинним будівництвом, зокрема, за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) об'єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об'єкт будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) об'єкт будується без належно затвердженого проекту з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
При цьому, під виявленням недостовірних даних у зареєстрованій декларації розуміється встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 695/3442/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 826/16382/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 826/6988/16…».
В розрізі зазначеної позиції Управлінням ДАБК ОМР не надано жодного доказу, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 у період, коли ОСОБА_5 являвся власником майна велись будь-які роботи. ОСОБА_5 придбав вже збудований об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу № 1154 від 15.02.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Крицькою Н.В.
Вказаний договір ніким не скасований та є чинним на даний час, що вже унеможливлює наявність ознак самочинного будівництва - адже будівля Відповідачем не будувалась, цільове призначення даної земельної ділянки не визначено, оскільки, вона не сформована, та УДАБК ОМР не надало доказів того, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 є неможливим розміщення будівель, та проект будівництва взагалі не мав реєструватись, адже жодне будівництво ОСОБА_5 не велось.
Щодо самочинності об'єкта на час, коли його власником являвся ОСОБА_2 слід зазначити таке: ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з Єдиного державного реєстру нерухомості. Набув ОСОБА_2 право власності на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2016 року № НВІ 750245.
16 лютого 2018 року ОСОБА_2 отримав містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва «реконструкція нежитлового приміщення в існуючих габаритах фундаменту з надбудовою другого поверху з метою реконструкції нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, 1».
19 червня 2018 року Управлінням ДАБК ОМР зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 061181701993 щодо реконструкції нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, 1.
З того часу ОСОБА_2 отримав законне право на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 .
17 грудня 2019 року Управлінням ДАБК ОМР за № 002110 видано направлення для здійснення позапланової перевірки на дотримання вимог містобудівного законодавства за адресою: АДРЕСА_1 , щодо дотримання ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на підставі Наказу Управління ДАБК ОМР № 01-13/333ДАБК від 01.08.2019 року та звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.
27 грудня 2019 року Управлінням ДАБК ОМР складено АКТ № 002110 за результатами проведення позапланового заходу державного контролю на об'єкті: реконструкція нежитлового приміщення в існуючих габаритах фундаменту, з надбудовою другого поверху за адресою: м. Одеса, Малиновський район, Серединський сквер, 1.
07 грудня 2019 року Управлінням ДАБК ОМР за № 01-13/500ДАБК прийнято наказ «Про скасування права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) № ОД 061181701993 за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, 1.
Вважаючи вищевказану перевірку такою, що проведена із порушенням норм діючого законодавства та прийнятий за її результатами Наказ - неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, ОСОБА_2 звернувся із відповідним позовом до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року № 420/1475/20, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено: - визнано неправомірним та скасовано наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/500ДАБК від 27.12.2019 року «Про скасування права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками № ОД061181701993»; - стягнуто з Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 40199728) на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 840, 80 грн.
В рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року у справі № 420/1475/20 зазначено таке: «…Враховуючи вищезазначені висновки суду, наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/500ДАБК від 27.12.2019 року «Про скасування права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками № ОД061181701993» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню…». На даний час вказане судове рішення набрало законної сили.
За таких обставин очевидно, що наказ УДАБК ОМР № 01-13/500ДАБК від 27.12.2019 року, на підставі якого скасовано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД061181701993, на даний час визнано протиправним і скасовано, а отже, не міг привести до настання будь-яких наслідків, зокрема, й до скасування такого повідомлення та до позбавлення ОСОБА_2 права на здійснення будівельних робіт.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) вказано, що «якщо акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення».
Отож, наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/500ДАБК від 27.12.2019 року «Про скасування права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками № ОД061181701993» не може бути підставою скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками № ОД061181701993, адже вказаний наказ скасовано рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року у справі № 420/1475/20, а тому жодних правових наслідків він породити не міг.
За таких обставин, відповідач вважає, що визнання незаконним та скасування наказу Управління ДАБК ОМР № 01-13/500ДАБК від 27 грудня 2019 року є підставою вважати, що останній законно здійснював реконструкцію будівлі за адресою: м. Одеса, Сквер Серединський, 1 та що ознаки самочинного будівництва відсутні.
Посилання представника УДАБК ОМР на невиконання даного рішення, а отже, неможливість ним підтвердити законність повідомлення про початок виконання будівельних робіт, протирічать нормам чинного законодавства, адже рішення суду, що набрало законної сили є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 14 КАС України).
Також, посилання представника УДАБК ОМР й на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01.11.2023 року, ухвалене у рамках даної справи є безпідставним, адже судове рішення скасоване, тому ним не може бути встановлено будь-яких обставин, з огляду на що суд першої інстанції не мав права посилатись на таке судове рішення під час нового розгляду даної справи.
22 листопада 2022 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/2559/20 задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, визнано протиправним та скасовано Розпорядження № 53/01-06 від 11.02.2020 року «Про приведення об'єкту нерухомого майна до попереднього стану за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, 1.
В рамках судової справи № 420/2559/20 в повній мірі було досліджено містобудівні умови та обмеження, видані ОСОБА_2 , тому посилання представника УДАБК ОМР на не дослідження судом підстав отримання МБУ не знаходять свого підтвердження, адже враховуючи, що рішенням по справі № 420/2559/20 встановлено преюдиційні обставини, повторно досліджувати ті самі посилання УДАБК ОМР суд не був зобов'язаний.
В рамках даної справи судом встановлено наступне: «…Беручи до уваги, що оскаржуване розпорядження Малиновської районної адміністрації ОМР було прийнято виключно на підставі скасованого наказу Управління ДАБК ОМР від 27.12.2019 року №01-13/500ДАБК, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Зважаючи на це, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування розпорядження № 53/01-06 від 11.02.2020 року «Про приведення об'єкту нерухомого майна до попереднього стану за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, 1».
За таких обставин, на даний час у ОСОБА_2 наявні чинні містобудівні умови та обмеження, а також декларація про початок виконання будівельних робіт на об'єкт за адресою: м. Одеса, сквер Серединський, 1, що було вірно встановлено у рішенні суду першої інстанції.
Управління ДАБК ОМР стверджує, що суд першої інстанції не встановив факт самочинності будівництва та не спростував його в порушення норм ст. 376 ЦК України, однак, таке посилання є безпідставним, адже у тексті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року чітко описано дослідження Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.09.2025 8 наданих сторонами доказів, що стосуються самочинності будівництва та зроблено наступний висновок: «…Системний аналіз чинного законодавства, релевантна практика Верховного Суду та встановлені фактичні обставини дають підстави суду для висновку, що Відповідач законно здійснював реконструкцію будівлі за адресою: м. Одеса, сквер Серединський, 1 та що ознаки самочинного будівництва відсутні, оскільки у нього наявні передбаченні законодавством документи (містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва «реконструкція нежитлового приміщення в існуючих габаритах фундаменту з надбудовою другого поверху з метою реконструкції нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, 1» та повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ОД061181701993 щодо реконструкції нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, 1)…».
За таких обставин, посилання УДАБК ОМР на порушення судом норм матеріального права є безпідставним та не відповідає дійсності.
Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, тобто якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Дана позиція сформована Верховним Судом у численних постановах, зокрема у справі № 759/17450/14-ц від 17.10.2018 року, у справі № 826/1419/18 від 15.07.2020 року. Однак, об'єкт незавершеного будівництва, який належить ОСОБА_2 та розташований за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, 1 не має жодної із перелічених ознак, що було вірно встановлено оскаржуваним судовим рішенням.
Таким чином, будівля за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, не може вважатись самочинним будівництвом.
Щодо доводів про незаконність рішення державного реєстратора від 30.11.2016 року (індексний номер: 32632195), незаконності рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності від 06.12.2016 року (індексний № 32746469) та від 11.03.2019 року (індексний № 45895205), слід зазначити, що 29 вересня 2006 року ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_9 (Покупець) уклали Договір купівлі-продажу, згідно п. 1.1. якого Позивач продає, а Відповідач купує торговий павільйон загальною площею 30 кв.м. (И- 105), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності Продавцю згідно Договору купівлі продажу за №5198 від 25.09.2006 р., посвідченого Запольською О. В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.
Згідно з п. 2.1 Договору купівлі-продажу від 29.09.2006 року, ОСОБА_8 продав ОСОБА_9 торговий павільйон загальною площею 30 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Одеса, сквер Серединський, 1.
Згідно з п. 2.1. Договору купівлі-продажу від 29.09.2006 р., торговий павільйон продається за 10 000 (Десять тисяч) гривень 00 копійок, а п. 2.2. передбачає, що Покупець зобов'язаний передати вищенаведену суму за придбаний об'єкт Позивачу протягом п'яти днів з моменту підписання вказаного Договору, тобто до 04.10.2006 р., однак, Покупець вказане зобов'язання не виконав, що суперечить ст. 525 ЦК України яка регламентує, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом, а також ст. 629 ЦК України, яка регламентує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки Покупець не здійснив розрахунок за торговий павільйон з Продавцем, чим порушив умови та порядок розрахунку, передбачені Договором від 29.09.2006 р. ст.ст. 525, 629, ЦК України, та відповідно порушив права та охоронювані законом інтереси Продавця, то останній звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з ціллю визнання вказаного договору недійсним, що передбачено в п.7.2. Договору купівлі-продажу від 29.09.2006 р.
В той же час, за період користування ОСОБА_8 спірним приміщенням ним було проведено ремонтні роботи, за результатами яких павільйон став нежитловим приміщенням, докази чого ОСОБА_8 надав суду, а саме: Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації за адресою: Серединський сквер.
Згідно вказаного акту прийнято в експлуатацію міні-магазин за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, площею 30 кв.м., та в тексті акту зазначено наступне: даний акт може слугувати підставою для реєстрації як колективної так і приватної власності юридичних і фізичних осіб. Тобто, з акту вбачається, що в експлуатацію прийнято приміщення - об'єкт нерухомості, що свідчить про законність проведених робіт ОСОБА_8 .
Окрім того, в рамках розгляду справи № 2-8029/2006 суду було надано Технічний висновок про можливість подальшої експлуатації об'єкту нерухомості нежилого приміщення у сквері Серединський, 1, м. Одеса, виконаного СПФ «ЮГАН-ОСН», в якому зазначено, що нежиле приміщення конструйоване з дотриманням діючих нормативних документів, які пред'являються до нежилих приміщень, обладнано електричними комунікаціями, які знаходяться в задовільному стані, та придатне для дальшої експлуатації.
Відповідно вказаного Технічного висновку будівельна готовність нежилого приміщення - 100%. За таких обставин, 16 жовтня 2006 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 2-8029/2006 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на нежиле приміщення, позов задоволено та вирішено визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29.09.2006 року, укладеній у простій письмовій формі між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і Визнано за ОСОБА_8 право власності на нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, сквер Серединський, 1.
Дане судове рішення набрало законної сили та на сьогоднішній день не скасоване.
Посилання Департаменту земельних ресурсів ОМР на ті обставини, що на час розгляду Одеським окружним адміністративним судом справи № 521/6853/20 рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16.10.2006 року у справі № 2-8029/2006 не набрало законної сили, оскільки на нього було подано апеляційну скаргу Одеською обласною прокуратурою у 2024 році, не відповідає дійсності, адже рішення суду набрало законної сили ще у 2006 році, Одеська обласна прокуратура не просила суд зупинити дію рішення, тому рішення чинне, та не скасоване в встановленому законом порядку.
Клопотання Департаменту земельних ресурсів ОМР про зупинення провадження у справі № 521/6853/20 до закінчення перегляду Верховним Судом справи № 2-8029/2006 і пояснення департаменту надійшли до суду 05.05.2025 року, про що свідчить відмітка на клопотанні та поясненнях (т. 5 а.с. 153 та т. 5 а.с. 168), натомість, оскаржуване рішення Одеським окружним адміністративним судом ухвалено 30.04.2025 року, що виключало можливість як розгляду клопотання, яке надійшло до суду вже після закінчення розгляду справи, так і врахування судом пояснень Департаменту земельних ресурсів ОМР, адже на час ухвалення судового рішення, в матеріалах справи вказані документи були відсутні.
Окрім того, учасника справи було змінено на Департамент земельних ресурсів ОМР ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року (т. 5, а.с. 123-124) й дану ухвалу направлено на електронну адресу департаменту 15.04.2025 року, про що свідчить роздруківка електронного листа (т. 5 а.с. 134), однак, тільки 05.05.2025 року на адресу суду надійшли пояснення та клопотання, більше того, Департамент земельних ресурсів ОМР є правонаступником Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності ОМР, тобто, до моменту залучення Департаменту земельних ресурсів ОМР всі процесуальні права у справі реалізовувало Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності ОМР, та мало можливість надати суду відповідні пояснення чи клопотання.
Тому, Відповідач вважає такі посилання Департаменту недоцільними, адже вони підтверджують виключно порушення встановлених процесуальних строків самим Департаментом земельних ресурсів ОМР, й спростовують порушення норм чинного законодавства з боку суду першої інстанції.
15.02.2007 року ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу № 1154, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Крицькою Н.В. продав нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 .
На підставі вказаного договору купівлі-продажу відбулась реєстрація права власності на об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , площею 33 кв.м. за ОСОБА_5 .
Ті обставини, що за ОСОБА_5 право власності на спірний об'єкт була зареєстровано ще у 2007 році, підтверджується витягом № 13593605 від 16.02.2007 року, виданим КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» та інформаційною довідкою сформованою 30.11.2006 року, з якої вбачається що право власності ОСОБА_5 на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване ще 16.02.2007 року.
Після придбання вказаного приміщення ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 провів ряд ремонтно-відновлювальних робіт, які не потребують дозвільних документів на їх виконання.
В результаті проведення таких робіт збільшилась площа нежилого приміщення з 33, 4 кв. м. на 63, 3 кв.м. З метою підтвердити збільшення площі в результаті здійснення ремонтних робіт, ОСОБА_5 звернувся на адресу техніка з інвентаризації нерухомого майна - ФОП ОСОБА_3 . В результаті огляду приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_3 складено лист № 194-45 від 22.11.2016 року, відповідно до якого вбачається, що на підставі проведеної поточної інвентаризації встановлено, що ОСОБА_10 належить на підставі договору купівлі-продажу № 1154 від 15.02.2007 року нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею - 33, 4 кв.м.
Під час проведення технічної інвентаризації від 22.11.2016 року встановлено, що загальна площа нежилого приміщення складає 63, 3 кв.м., збільшення загальної площі на 29, 9 кв.м. відбулось за рахунок демонтажу перегородок, а також за рахунок влаштування нових перегородок (без порушення капітальних стін), яке згідно п. 3.2 «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітета будівництва, архітектури та житлової політики за № 127 від 24.05.2001 року (із змінами та доповненнями) не є самочинним будівництвом.
Після проведеної технічної інвентаризації ФОП ОСОБА_11 було надано ОСОБА_5 зазначений вище лист та новий технічний паспорт на об'єкт нерухомості. На підставі вказаних документів, а саме: Договору купівлі-продажу № 1154 від 15.02.2007 року, листа ФОП ОСОБА_3 № 194-45 від 22.11.2016 року та технічного паспорта від 22.11.2016 року ОСОБА_5 звернувся до державного реєстратора з метою реєстрації змін щодо права власності на належний йому об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же час, з 2007 року до 2016 року змінився порядок реєстрації права власності та розпочав функціонувати новий реєстр й внести зміни до старого реєстру було неможливим, що призвело до необхідності приймати рішення про реєстрацію права власності на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , а не про внесення змін щодо технічної характеристики на об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 02.11.2016 року, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.
У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду. Опираючись на вказані норми права є очевидним, що ОСОБА_5 звернувся до реєстратора саме з метою внесення змін щодо технічних характеристик об'єкта нерухомого майна та надав реєстратору необхідні документи, що свідчили про зміну площі нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а не з метою проведення реєстрації права власності.
За таких обставин, рішення державного реєстратора від 30.11.2016 року (індексний номер: 32632195) є правомірним, а посилання УДАБК ОМР на порушення норм законодавства під час проведення реєстраційних дій стосуються виключно первинної реєстрації права власності, яка в даному випадку не проводилась.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
06 грудня 2016 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу № 21001 передав нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,3 кв.м. у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняв нежитлове приміщення у власність та сплатив за нього грошові кошти, згідно умов договору.
Дані обставини свідчать, що договір купівлі-продажу № 2101 від 06.12.2016 року відповідає нормам чинного законодавства та містить всі істотні умови договору. Окрім того, на вимогу ст. 657 ЦК України даний договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Крицьким О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2101.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1-3, ч. 5 та ч. 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З огляду на викладені норми права вбачається, що договір купівлі-продажу № 2101 від 06.12.2016 року відповідає усім вимогам ст. 215 ЦК України, адже: - зміст даного договору не суперечить нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам; - у продавця на час підписання договору купівлі-продажу було наявне зареєстроване установленому законом порядку право власності на будівлю та наявні всі необхідні документи; - сторони даного договору були вільними у своєму волевиявленні щодо продажу та придбання будівлі; - договір купівлі-продажу був спрямований на реальний перехід у власність ОСОБА_2 нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, 1; - правочин вчинений повнолітніми особами.
Що стосується тверджень про неправомірну реєстрацію, яка полягала у внесенні змін від 11.03.2019 року до запису про об'єкт нерухомості за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, 1 згідно якої нежитлове приміщення змінено на незавершене будівництво, готовність 75 %, слід зазначити таке.
Згідно оскаржуваного рішення державного реєстратора від 11.03.2019 року за № 45895205 реєстрація права власності не відбувалась, а відбувалась реєстрація змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо технічної характеристики об'єкта нерухомості.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції від 04.02.2019 року, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.
За п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції від 04.02.2019 року, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
З огляду на викладені норми права вбачається, що рішення державного реєстратора від 11.03.2019 року за № 45895205 є законним та прийнято з дотриманням всіх чинних на той час вимог законодавства, й стосувалось саме зміни технічної характеристики об'єкта, що свідчить про необхідність подання тільки тих документів реєстратору, які підтверджують такі зміни.
Підсумовуючи вищевикладене, відсутні жодні передбачені законом підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що свідчить про відсутність підстав для задоволення зазначених позовних вимог.
Що стосується тверджень Позивача про неправомірну реєстрацію, яка полягала у внесенні змін від 11.03.2019 року до запису про об'єкт нерухомості за адресою: м. Одеса, Серединський сквер, 1 згідно якої нежитлове приміщення змінено на незавершене будівництво, готовність 75 % слід зазначити таке.
На підтвердження незаконності рішення державного реєстратора від 11.03.2019 року за № 45895205 Позивач посилається на статтю 27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка визначає порядок реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва. Однак, згідно оскаржуваного рішення державного реєстратора від 11.03.2019 року за № 45895205 реєстрація права власності не відбувалась, а відбувалась реєстрація змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо технічної характеристики об'єкта нерухомості.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції від 04.02.2019 року, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.
За п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції від 04.02.2019 року, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. З огляду на викладені норми права вбачається, що рішення державного реєстратора від 11.03.2019 року за № 45895205 є законним та було прийнято з дотриманням всіх чинних на той час вимог законодавства, й стосувалось саме зміни технічної характеристики об'єкта, що свідчить про необхідність подання тільки тих документів реєстратору, які підтверджують такі зміни.
Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що апелянтами не наведено жодних передбачених законом підстав для скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що свідчить про відсутність підстав для задоволення зазначених позовних вимог та законність рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року по справі № 521/6853/20, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький