П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 вересня 2025 р. Категорія: 10600000м. ОдесаСправа № 420/1957/25
Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якій позивач просив суд: - визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з квітня 2010 року по березень 2018 року в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру; - зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та доплатити ОСОБА_1 надбавку за кваліфікацію з квітня 2010 року по березень 2018 року у розмірі визначеному у Додатку №25 до Постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум; - визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не виплати ОСОБА_1 із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби; - зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби, виходячи із часу набуття права на виплату винагороди у розмірі 1-го посадового окладу та окладу за військовим званням; - зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) провести нарахування та виплату зазначених коштів ОСОБА_1 із одночасно компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, мотивуючи його тим, що він проходив військову службу за контрактом у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (війська частина НОМЕР_2 ). Наказам начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 06.12.2024 №944-ос був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . За час проходження військової служби у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України позивачу не у повному обсязі виплачено грошове забезпечення та компенсаційні виплати, право на які він набув у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби. У зв'язку з цим, 07.12.2024 позивач звернувся з відповідною заявою, про нарахування та виплату надбавки за кваліфікацію з квітня 2010 року по березень 2018 року у розмірі, визначеному у Додатку №25 до Постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та нарахування та виплату із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби. Відповіді на вказане звернення від відповідача не надходило.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з квітня 2010 року по березень 2018 року у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру. Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за кваліфікацію з квітня 2010 року по березень 2018 року у розмірі визначеному у Додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не виплати ОСОБА_1 із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби. Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби, виходячи із часу набуття права на виплату винагороди у розмірі 1-го посадового окладу та окладу за військовим званням. Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) провести нарахування та виплату зазначених коштів ОСОБА_1 із одночасно компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що з матеріалів справи, наказом Начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 06.12.2024 № 944-ОС “Про особовий склад» ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення. Останньою датою закінчення проходження військової служби є 06.12.2024.
Вислуга років на 06.12.2024, відповідно до наказу № 944-ОС, становить: - календарна військова 19 років 01 місяць 17 днів; - пільгова військова 00 років 00 місяців 00 днів; - всього військова 19 років 01 місяць 17 днів (а.с.9).
21 грудня 2024 року позивач надіслав до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) заяву з нарахуванням нарахувати та виплатити йому надбавки за кваліфікацію з квітня 2010 року по березень 2018 року у розмірі, визначеному у Додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та винагороди за тривалість безперервної 15 річної календарної військової служби (а.с.10).
Не погоджуючись з протиправними діями НОМЕР_1 прикордонного загону щодо ненарахування та не виплати йому грошового забезпечення у повному розмірі, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що не нарахування надбавки за класну кваліфікацію позивачу у період з 2014 по 2018 роки підтверджується копіями Особистих карток грошового забезпечення №6786, що надані суду відповідачем та Галузевим державним архівом, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період проходження військової служби у законодавчо встановленому розмірі з квітня 2010 року по березень 2018 року. Також, дії відповідача щодо виплати позивачу винагороди за тривалість безперервної 15 річної військової служби у розмірі 50% від розміру, передбаченого Постановою № 1294, суперечать нормам законодавства, а тому є протиправними.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII).
Відповідно до ст.1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Приписами ч.1 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.2 і 3 ст.9 Закону №2011-XII).
Положеннями ч.1 ст.9 Закону України №2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07.11.2007 №1294 (чинна на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Постанова №1294) затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови.
Приписами п.2 Постанови №1294 передбачено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Відповідно до п.7 Постанови №1294 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
Приписами п.11 Постанови №1294 надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Наведені приписи дають підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Міністерству оборони України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.
На виконання п.2 Постанови №1294 наказом Міністра оборони України від 11.06.2008р. №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі - Інструкція №260).
Положеннями п.19.1 Інструкції №260 передбачено, що військовослужбовцям (крім льотчиків і штурманів, льотчиків і штурманів інструкторського складу), які мають кваліфікацію (класність), присвоєну в установленому порядку, займають посади, за якими може присвоюватися класна кваліфікація, виплачується надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу в таких розмірах на місяць: особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що мають: 2 клас - 5 відсотків, 1 клас - 8 відсотків, клас майстра - 11 відсотків.
Отже, Міністерством оборони України Інструкцією №260 упорядковано перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, до складу яких входить й надбавка за кваліфікацію.
Таким чином, із дати набрання чинності Інструкції №260, якою упорядковано виплату додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяким іншим особам, у відповідача не було підстав для не виплати позивачу щомісячної надбавки за кваліфікацію, установленої згідно додатку 25 до Постанови Кабінету Міністрів України №1294.
Так, на виконання ухвали суду від 31.03.2025 про витребування доказів, відповідач надав копії особистих карток ОСОБА_1 з 2014 року повідомивши, що картки за більш раніший період, з 2010 року, були знищені під час окупації Автономної Республіки Крим де дислокувався загін.
При цьому, відзив на позовну заяву ОСОБА_1 прикордонним загоном (військовою частиною НОМЕР_2 ) до суду не надано, вимоги позивача не заперечуються та не спростовуються відповідачем. Таким чином, виходячи з положень ч. 4 ст. 159 КАС України, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 щодо протиправності дій в/ч НОМЕР_2 яка полягає у не нарахуванні йому надбавки за кваліфікацію за період проходження військової служби у законодавчо встановленому розмірі з квітня 2010 року по січень 2014 року.
З копій архівних відомостей № 6786 за період з січня 2014 року по грудень 2018 року, які були надані суду відповідачем, вбачається, що позивачу у вказаний період не нараховувалась та не виплачувалася надбавка за кваліфікацію у відсотках до посадового окладу згідно додатку 25 до Постанови Кабінету Міністрів України №1294.
Також, не нарахування надбавки за класну кваліфікацію позивачу у період з 2014 по 2018 роки підтверджується копіями Особистих карток грошового забезпечення №6786, що надані суду відповідачем та Галузевим державним архівом.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період проходження військової служби у законодавчо встановленому розмірі з квітня 2010 року по березень 2018 року.
Як вбачається з наданих суду копій карток грошового забезпечення ОСОБА_1 , архівних відомостей №6786 та наказів про встановлення розміру премій та надбавок, винагорода за тривалість безперервної календарної військової служби не нараховувалась позивачу у період з 2014 року по 2018 рік.
Додатком 25 до Постанови №1294 передбачено, що розмір винагороди за тривалість безперервної військової служби становить: за 15 років 1 розмір посадового окладу та окладу за військовим званням.
Відповідно до пп.3.25.1 п.3.25 р.ІІІ Інструкції №425 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби в таких розмірах: 15 років 1,0 розмір посадового окладу і окладу за військовим званням, 20 років - 1,5 розміру посадового окладу і окладу за військовим званням.
Таким чином, дії відповідача щодо виплати позивачу винагороди за тривалість безперервної 15 річної військової служби у розмірі 50% від розміру, передбаченого Постановою № 1294, суперечать нормам законодавства, а тому є протиправними.
Відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (у редакції, чинній станом на момент спірних правовідносин), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо нарахування та виплати позивачу надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної служби 15 річної календарної військової служби із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі “ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: “50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та “Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року по справі № 420/1957/25, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький