П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 вересня 2025 р. Категорія: 108020000м. ОдесаСправа № 420/26078/24
Перша інстанція: суддя Свида Л.І.,
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСТІМПЕКС" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000026/2 від 08.01.2024 року, мотивуючи його тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні товару за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару та не містять розбіжностей.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці №UA500500/2024/000026/2 від 08.01.2024 року про коригування митної вартості товарів. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фастімпекс» сплачений судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що оскільки в поданих ним до митного оформлення документах містилися розбіжності, зокрема, документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначені обставини були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що Між “HAIYAN HENGYE FASTENER CO., LTD» CHINA та ТОВ “ФАСТІМПЕКС» 01.11.2021 року укладений зовнішньоекономічний контракт №HH/F/1121 на поставку засобів кріплення. Відповідно до п. 1, 2, 3 Контракту кількість, асортимент, якість, ціна зазначаються в Додатках (проформа-інвойс, інвойс); ціна товару, що поставляється, встановлюється в доларах США, поставка здійснюється на умовах FOB China та включає вартість упаковки, маркування, оформлення відвантажувальних документів, і навантаження на борт транспортного засобу (судна); оплата здійснюється у формі 100% передплати, підставою для платежу є проформа-інвойс або інвойс.
Позивачем 08.01.2024 року подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500500000600U9, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною контракту, та документи, які підтверджують вартість товару, зокрема: інвойс від 11.05.2023 року №HY2310Y403; пакувальний лист б/н від 05.11.2023 року, автотранспортна накладна б/н від 28.12.2023 року, Сертифікат про походження товару №C2367255564Х0019, Рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.12.2023 року № 0000-000427; - Рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.12.2023 року №0000-000437, Довідка про транспортні витрати від 27.12.2023 року №2533/У, Контракт № HH/F/1121 від 01.11.2021 року, довідка про надання послуг митного брокера FAST/01-10/22, Договір про перевезення від 14.09.2020 року № 14092020/01.
Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Однак декларантом листом від 08.01.2024 року повідомлено митний орган про те, що інші документи надано не буде.
За результатами розгляду декларації № 24UA500500000600U9 та доданих до неї документів Одеською митницею складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вартості товарів № UA500500/2024/000036 від 08.01.2024 року. Випуск товарів під забезпечення сплати митних платежів відбувся за митною декларацією від 15.01.2024 року № 24UA500500001391U0.
Не погоджуючись із вищевикладеним, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару всі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, тощо, відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є не правомірною, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню судом.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
Відповідно до положень ст. 49, 52 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів та зборів; подавати органу доходів та зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів та зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: декларацію митної вартості та документи що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); інвойс; платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії; страхові документи, тощо.
У разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення; тощо.
Під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу відповідача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом за вищезазначеною митною декларацією встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме: - у рахунках витрат на транспортування від 21.12.2023 року № 0000-000427 та від 28.12.2023 року №0000-000437, вказано коносамент який відсутній в гр.44 ВМД, що унеможливлює перевірити складові транспортних витрат (морський фрахт) порівняно з мінімальними витратами по аналогічним критеріям: країні відправлення, виду транспорту та умови поставки; - відповідно до п. п. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Відповідно до ст. 54, 55 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів та зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, яке має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, тощо.
Оскільки, на думку митних органів, подані позивачем разом з митною декларацією документи містили зазначені вище розбіжності, Одеською митницею 08.01.2024 року складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000036 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000026/2.
Керуючись ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються згідно митної декларації №24UA500500001391U0, листом від 05.03.2024 року MRKU8645822 до Одеської митниці були надані додаткові документи: Морський транспортний коносамент B/L №SZX231006463; Митна декларація країни відправлення №290820230000017665; Сертифікат про походження товару №C2367255564Х0019; Інвойс від 11.05.2023 року №HY2310Y403; Платіжна інструкція від 04.12.2023 року №731; Пакувальний лист до інвойсу від 11.05.2023 року №HY2310Y403; Прайс-лист від 11.05.2023 року №HY2310Y403; Лист від 08.01.2024 року №08-01/24; Договір-доручення від 14.09.2020 року №14092020/01; Рахунок від 21.12.2023 року №0000-000427; Рахунок від 28.12.2023 року №0000-000437; Акт від 15.01.2024 року №23;- Акт від 15.01.2024 року №29;- Платіжна інструкція від 29.12.2023 року №1209; Платіжна інструкція від 27.12.2023 року №1193; Договір №001 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 29.07.2021 року з додатками; Рахунок від 16.01.2024 року №2533/У; Акт прийому-здачі виконаних робіт від 16.01.2024 року; Платіжна інструкція від 17.01.2024 року №42; Довідка про транспортні витрати від 27.12.2023 року №2533/У; Лист компанії MRF INTERNATIONAL FORWARDING CO. LTD від 21.12.2023 року №589; CMR від 05.01.2024 року; Звіт по формуванню собівартості; ОСВ по рахунку 281; Складська інформація; Висновки про якісні характеристики товару (Протокол відповідності №0902-24 ФА); Висновки про кількісні характеристики товару (Висновок ДП “Держзовнішінформ» від 23.02.2024 року №3-3/89 з додатками).
Листом від 13.03.2024 року №7.10-5/28.5-02/13/4899 Одеська митниця повідомила, що у митниці немає підстав для визнання заявленої митної вартості, оскільки в митній декларації країни відправлення зазначені умови поставки FOB, але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товару; в актах надання послуг від 15.01.2024 року відсутня інформація щодо вартості проведення розвантажувальних, навантажувальних робіт; в рахунках від 21.12.2023 року №0000-000427, від 28.12.2023 року №0000-000437, актах наданих послуг від 15.01.2024 року №23, №29 та платіжних інструкціях від 29.12.20234 року №1209, від 27.12.2023 року №1193 наявна невідповідність розміру вартості послуг фактично сплаченій сумі.
Позивач не погоджується з правомірністю рішення про коригування митної вартості товарів, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Суд вважає дії митного органу щодо відмови в застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим методом митної оцінки - за ціною договору, неправомірними, рішення про коригування відповідачем митної вартості за вищезазначеною партією товару протиправним та таким, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.
Так, декларантом наданий до митного органу договір (контракт), в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, наданий інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, тощо.
Щодо тверджень митного органу про те, що у рахунках витрат на транспортування вказано коносамент, який відсутній в гр. 44 ВМД, що унеможливлює перевірити складові транспортних витрат (морський фрахт) порівняно з мінімальними витратами по аналогічним критеріям (країні відправлення, виду транспорту та умови поставки), суд їх вважає безпідставними, оскільки, в даному випадку, відсутні будь-які розбіжності, або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів.
Митний орган не зазначає в рішенні які саме суми мінімальних витрат за аналогічними критеріями він має на увазі, не наводить їх кількісні та числові показники, не зазначає з якими попередніми митними оформленнями він порівнює транспортні витрати та не наводить жодної конкретики з даного приводу.
Сама по собі відсутність в рахунках посилання на коносамент, або його ненадання не свідчить про розбіжності в числових значеннях митної вартості.
Щодо тверджень митного органу в рішенні про коригування митної вартості товарів про те, що у наданих до митного контролю документах відсутні відомості щодо такої складової митної вартості товару, як пакування, суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до п. п. “в» п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
За умовами поставки FOB обов'язок щодо забезпечення пакування товару, необхідного для перевезення покладається на продавця.
За умовами контракту № HH/F/1121 від 01.11.2021 року поставка здійснюється на умовах FOB China та включає вартість упаковки, маркування, оформлення відвантажувальних документів, і навантаження на борт транспортного засобу (судна), тобто, витрати на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням вже включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за Товар, а тому митний орган у відповідності до положень ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України не мав права вимагати таких документів.
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, суд прийшов до висновку, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування іншого методу визначення митної вартості товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів наявність розбіжностей в поданих документах, подані документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару, відповідач не мав права витребовувати у позивача додаткові документи та відмовляти у розмитненні товару позивачу за ціною контракту.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, в відзиві на позов відповідачем не спростовані доводи позивача.
Посилання відповідача на наявність інформації про те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю суд не приймає до уваги, оскільки, відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 8 Митного кодексу України митна справа здійснюється на основі принципів, в тому числі, законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, тощо.
Згідно з ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару всі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, тощо, відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є не правомірною, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року по справі № 420/26078/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький