П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 вересня 2025 р. Категорія: 106000000м. ОдесаСправа № 420/26724/24
Перша інстанція: суддя Хом'якова В.В.,
час і місце ухвалення: письмове провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 у суми грошової компенсації за 2015 р. - 03 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2016 р. - 44 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2019 рік - 12 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2020 рік - 15 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2021 рік - 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2022 рік - 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції; - зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошової компенсації за 2015 р. - 03 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2016 р. - 44 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2019 рік - 12 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2020 рік - 15 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2021 рік 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2022 рік - 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції, мотивуючи його тим, що проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та відповідно до витягу з наказу № 159 о/с від 21.02.2023 року позивача звільнено зі служби. Представник позивача зазначив, що позивачу не була нарахована та виплачена компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки. Представник позивача звернулась до відповідача із адвокатським запитом щодо надання інформації стосовно кількості днів щорічної основної відпустки за період служби, на який отримано відповідь, що позивачем не використано за 2015 рік 3 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, за 2016 рік 44 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, за 2019 рік 12 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, за 2020 рік 15 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, за 2021 рік 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, за 2022 рік 45 календарних днів основної та додаткової щорічної відпустки. Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача, вважає її протиправною, посилаючись на те, що відповідно до ст. 24 Закону України “Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А1. Аналогічні положення містяться у ст. 83 КЗпП України. Представник позивача звертає увагу, що у постанові по справі № 160/10875/19 від 19.01.2021 року Верховний Суд визначив, що з огляду на відсутність правового регулювання положеннями Закону України “Про Національну поліцію» і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України і закону України “Про відпустки». З наведених підстав, представник позивача зазначає, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 у суми грошової компенсації за 2015 р. - 03 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2016 р. - 44 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2019 рік - 12 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2020 рік - 15 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2021 рік - 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2022 рік - 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошової компенсації за 2015 р. - 03 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2016 р. - 44 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2019 рік - 12 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2020 рік - 15 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2021 рік 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2022 рік - 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) судовий збір в сумі 1211, 20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що порядок надання та обчислення тривалості відпустки регулюється спеціальним законодавством, а саме Законом України “Про Національну поліцію» та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260, а тому норми трудового законодавства не підлягають застосуванню при регулюванні вказаних відносин. Також представник відповідача зазначає, що порядок обчислення тривалості відпусток поліцейських регламентовано ст. 93 ЗУ “Про Національну поліцію». Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Такі самі положення передбачені п. 8 розділу ІІІ Порядку № 260. А тому, на думку представника відповідача, питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані нормами п. 8 розділу ІІІ Порядку № 260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України.
Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 21.02.2023 року № 159 о/с “По особовому складу» звільнено зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 , з 02 березня 2023 року, з виплатою грошової компенсації за 8 календарних днів невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за період роботи з 01 січня 2023 року до дня звільнення.
Суд встановив, що представник позивача направив на адресу відповідача адвокатський запит, на який отримано лист від 01.03.2024 року, разом з яким надано інформацію щодо невикористаних днів основної та додаткової відпустки підполковником поліції ОСОБА_1 за період проходження служби в ГУ НП в Одеській області.
Відповідно до вказаного листа від 01.03.2024 року позивачем не використано за 2015 рік 3 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, за 2016 рік 44 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, за 2019 рік 12 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, за 2020 рік 15 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, за 2021 рік 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, за 2022 рік 45 календарних днів основної та додаткової щорічної відпустки.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України, та позивач має право на компенсацію за всі невикористані дні основної та додаткової відпустки на день звільнення.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України “Про відпустки» № 504/96-ВР (далі, - Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
У свою чергу Закон України “Про Національну поліцію» № 580-VIII (далі, - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII).
Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку № 260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Суд зазначає, що спір за подібними спірними правовідносинам розглядався Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду по справі № 160/10875/19, за результатами якого була ухвалена постанова по справі № 160/10875/19 від 19.01.2021 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому при розгляді цієї справи суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові по справі № 160/10875/19 від 19.01.2021 року.
Так, у постанові Верховного Суду по справі № 160/10875/19 від 19.01.2021 року зазначено: “…право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки». (пп. 59-62 постанови по справі № 160/10875/19 від 19.01.2021 року).
Повертаючись до обставин у цій справі, суд зазначає, що сторонами не заперечується, що також підтверджено наданими відповідачем доказами, що позивачем не використано за 2015 рік 3 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, за 2016 рік 44 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, за 2019 рік 12 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, за 2020 рік 15 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, за 2021 рік 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, за 2022 рік 45 календарних днів основної та додаткової щорічної відпустки.
Суду не наводяться причини не використання відпусток у 2016, 2019, 2020, 2021, 2022 роках позивачем.
За таких обставин, враховуючи, висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального справа у подібних спірних правовідносин, суд доходить висновку, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України, та позивач має право на компенсацію за всі невикористані дні основної та додаткової відпустки на день звільнення.
Посилання відповідача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року по справі № 818/1276/17 відхиляються судом, оскільки у постанові по справі № 160/10875/19 від 19.01.2021 року Верховний Суд відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах № 818/1276/17, № 820/5122/17, № 808/2122/18, № 825/1038/16.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року по справі № 420/26724/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький