30 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4643/25
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Шевчук О.А.,
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 р. позов задоволено частково.
На зазначене рішення суду НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) подали апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, а саме: надання до суду документа про сплату судового збору; заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення. Роз'яснено НОМЕР_1 прикордонному загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, відповідно до ст.169 КАС України апеляційна скарга буде повернута скаржнику, а у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги в частині пропуску строку на подання апеляційної скарги у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено. Витребувано у Одеського окружного адміністративного суду справу №420/4643/25.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до електронного кабінету НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) 12.09.2025 р. о 02:19.
18 вересня 2025 року до суду надійшла заява НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якій апелянт просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними, поновити пропущений з проважних причин строк на апеляційне оскарження рішення суду та відкрити апеляційне провадження. Обгрунтовуючи причини пропуску строку апелянт зазначає, що весь особовий склад НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) задіяний у виконанні бойових завдань, зоходів із забезпечення національної безпеки і оборони в районах ведення воєнних дій.
Крім цього, 18 вересня 2025 року на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) до суду надійшла платіжна інструкція № 7363 від 06 вересня 2025 року про сплату судового збору у розмірі 1816,80 грн.
18 вересня 2025 року до суду надійшла справа №420/4643/25.
Суд зазначає, відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутись до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження 14 квітня 2025 року.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи, рішення суду від 14.04.2025 р. доставлено до електронного кабінету НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) 14.04.2025 р. о 15:24.
Апеляційну скаргу разом з додатками здано до відділення поштового зв'язку для направлення до П'ятого апеляційного адміністративного суду 02.09.2025 р., тобто з пропуском встановленого статтею 295 КАС України тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Стосовно заяви апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд звертає увагу на статтю 8 КАС України, відповідно до якої усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Колегія суддів зазначає, що налагоджена не належним чином внутрішня організаційна діяльність органу державної влади в умовах воєнного стану на території України, який введено внаслідок військового вторгнення російської федерації на територію України не можуть вважатися об'єктивними та непереборними причинами, що унеможливлювали подання апеляційної скарги у строк встановлений ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, суд зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Суд звертає увагу на тому, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 29.06.2022 у справі № 240/16920/21, від 29.08.2022 у справі № 640/21878/20, від 22.09.2022 у справі № 640/9839/20.
Інших доводів, щодо пропуску строку, які перешкоджали подати апеляційну скаргу в строк передбачений КАС України, апелянтом не зазначено.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі “Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі “Лелас проти Хорватії», відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі “Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, виходячи з принципу “належного урядування», державні органи зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі “Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлепних статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.299 КАС України у разі якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Згідно з ч.3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Як зазначено вище, строк на усунення недоліків апеляційної скарги було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Враховуючи, що апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2025 р., до суду апеляційної інстанції не надано поважних підстав чи належних доказів підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, а тому є підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 3, 243, 248, 250, 299, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 р.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.А. Шевчук
Судді А.В. Бойко О.В. Єщенко